назад | Зміст | далі |
Проблема цивілізаційних трансформацій посттоталітарної України як актуальне завдання української вищої школи у галузі успішного методологічного розв'язання іншомовної комунікації студентської молоді є поліаспектною, вимагаючою комплексного вивчення. У нашому контексті, за проведеними дослідженнями, мовні проблеми іншомовної комунікації студентів принципово пов
'язуємо з проблемами їх національної та правової свідомості, які процесуально мають єдині процесуально-рефлексивні акмеологічні параметри, резонансні девіації світоглядно-мовної та ідейно-правової ідентифікації буттєвої реальності як правової [Див.1-4].При дослiдженнi характеру процесуального здійснення іншомовної комунікації як девiацiй правової свiдомостi не може не бути у вiдстороненнi синергетично зорiєнтованi процеси перекладальницької культури корiнної бiльшостi населення у структурі нацiональної культури як родової правової природи за вiдношенням до перекладальницької культури певної соціальної спільності як видової правової природи.
Спробуємо розглянути деякi методологiчнi аспекти іншомовної комунікації у контексті нацiонального мовного розвитку певної етнотериторiальної спiльностi (етносу, народу, нацiї) як єдиної базової констатнти правового i законодавчого руху лінгвістичного пізнання певної вітчизняної правової реальності (С.І.Максимов) як мовного права (А.А.Козловський) у контекстi виявлення загальнометодологiчних розвиткових детермiнант iсторичного праворуху.
Посттоталiтарнi нетрадицiйнi суспiльства як новi правозаконодавчi суб'єкти свiтового простору i новi соцiальнi феномени, якi самостiйно будують свою аксiологiчну парадигму свiтоглядного вимiру іншомовної лінгвістичної реальності, концептативно вимагають комплексного, системно-цiлiсного вивчення у структурнiй площинi відповідної iсторiї, культури, фiлософiї та загалом тiєї специфiки свiтоглядних традицiй, аксiологiчних вимiрiв i орiєнтацiй, що вiддзеркалено в мовi корiнної бiльшостi населення або в нацiональнiй мовi як належностi родової правової.
Формування нової правової соцiально - цiннiсної парадигми у посттоталiтарних суспiльствах i державах, закрема в українських i росiйських, вiдбувасться крiзь принципову замiну свiтоглядних цiнностей та традицiй тотально-заiдеологiзованого типу на природнi, ментально опосередкованi. В зв'язку з цим, посттоталiтарна аксiологiчна парадигма свiтоглядного правового мислення та законодавчого вимiру соцiальних змiн викликає деструктурнi змiни i явища у системi сучасних правозаконодавчих деструктивних традицiй, побудованих на теренi тоталiтарного досвiду їх створення. В цiлому, таким чином, дiючий тоталiтарний досвiд лінгвістичного і законодавчого сприйняття, розумiння та аналiзу свiтових правових традицiй, норм та цінностей трансформуються у довготривалi соцiально-правовi явища i патологiї, якi репрезентують м е т о д о л о г i ч н у вiдсутнiсть суспiльного механiзму їх розв'язання, а разом з цим відсутність адаптованої національної методології перекладальницької культури у посттоталітарній іншомовній комунікації загалом, та у іншомовній комунікації у вищих навчальних закладах зокрема
Ми принципово пов'язуємо сучаснi соцiально-правовi i законодавчi патологiї з концептуально принциповим порушенням за часiв тоталiтаризму природної логiки розвитку iррацiонально-гомогенної схiднослов'яноментальної правової традицiї як видової правової природи у структурi етнотрадицiї ( = нацiональної самосвiдомостi) як родової правової природи, а також з порушенням природної послiдовностi її формування, яка iсторично виробилась у процесi свiтової соцiальної, правової i законодавчої еволюцiї [Див. 2].
Одже, в цьому планi неосяжне значення для винаходження оптимальної моделi механiзму розв'язання соцiально-правових i законодавчiх патологiй, презентованих у девіаціях правової свідомості, та різних праворефлексивних кризових явищ, набувають досвідні моделі трансгресивних орiєнтацiй, вербальнi характеристики посттоталiтарних змiн, пов'язанi з формуванням нацiональних мов, перекладальницької культури як такої, що цивілізаційно спроможна допомогти будувати вітчизняну мовно-правову реальність за прогресивними зразками іншомовної комунікації тієї чи іншої держави або іншого суспільства, особливо коли це стосується правильного розуміння прогресивного досвіду інших.
Справа у тому, що, за проведеними дослідженнями, нацiональна мова як остаточний ступінь розвитку національної самосвідомості, максимально ідентифікований у формі правової свідомості, задля істинного розвитку національно-правової ідентичності та самоідентичності на лінгвістичному рівні повинна бути функцiонально прiоритетною як у метофоричній, так i у неметафоричній площіині серед iнших мов, символів, характеристик національного стилю буття, де завдання іншомовної комунікації повинні визначатися соціологічними, комунікативними та законодавчими вимогами посттоталітарних видозмін українського суспільства.
Наша увага на вербальнi або мовнi характеристики соцiально-правових та законодавчих трансформацiй зумовлено принципово концептуальним, лiнiйним характером позитивного взаємозв'язку суспiльної структурацiї спадкоємностi ментальноi свiтоглядностi зi спадкосмнiстю створення мовних традицiй у нацiональнiй мовi, а також загальними протирiччями соцiально - правових i законодавчих та мовних аксiологiй, маючих у розвитковому вiдношеннi за владними функцiями у нацiональнiй державi п р а в о в и й характер.
Радикальним репрезентом правових i законодавчих iсторико-свiтоглядних характеристик природних, ментально структурованих чинникiв сучасного правозаконодавчого буття можна аргументовно вважати, за аргументами автора, процеси етносоцiокультурного становлення тiєї чи iншої нацiональної мови як належностi родової правової природи. В цьому зв
'язку перекладацька культура у іншомовній комунікації у вищих навчальних закладах, в залежності від рівня її цивілозованої техногенності та активності, спроможна бути дієвим ретранслятором тих прогресивних змін, як історичних, так й сучасних, що можуть бути за певними зразками прикладом для нового українського суспільства як фундаменту правової держави.Рiзнi ситуацiї та iнтенсивностi мовної активностi корiнної бiльшостi населення як конкретна вербально - ментальна сутнiсть соцiально-правової та законодавчої дiйсностi є мовно-комунiкативною моделлю певного циклу соцiальної активностi нацiональної самосвiдомостi (щонайменш некризового циклу ii соцiальної активностi) та правової свідомості. Так, на наш погляд, можна системно висвiтлювати iдеоматичну сутнiсть та рiвнi (ступенi) прiоритетностi соцiально-правового i законодавчого затвердження змiсту, форми,функцii i значення нацiональної i правової iдеї у конкретно-iсторичн
iй схемi суспiльних та державних перетворень у з а к о н о д а в ч i й площинi.Специфiчного значення в цьому контекстi мають мовноправовi або правомовнi характеристики соцiально-законодавчих змiн та мовно-правовi ситуацiї у аномiчних суспiльствах i державах перехiдних типiв за зразком посттоталiтарних. Мовно-правовi ситуацiї спроможнi висвiтлювати концептуально зовнiшнiй, законодавчо-iзоморфний характер i гетерогенну опосередкованiсть посттоталiтарної правосвiдомостi через сутнiсну двоїстiсть правового i законодавчого розвитку української ментальностi та мови, що трансгресивно виявляється у принциповiй залежностi останнiх вiд остаточного розумiння та визначення їх соцiально-правовими та законодавчими цiнностями i орiєнтирами як свiтовими, так й вітчизняними правовими суб'єктами.Крiзь конкретний цикл соцiальної активностi правосвідомості i культури та вiдповiдний аутентичний цикл соцiальної активностi нацiональної мови, перекладальницької культури i правової, видимо, спроможна вiдбуватися одночасно-просторова резонансно-трансгресивна трансформацiя свiтоглядно-цiннiсного становлення народностi або нацiї у правозаконодавчому аспектi як окремих самодостатнiх одиниць соцiально-правового вимiру конкретно-історичної реальності з ментальним архетипом
лінгвістичної культури як правової у зовнiшню, iнтравертну модель ментальної характеристики перехiдного суспiльства як конкретно - iсторичноїф о р м и правової державностi. Партикулярне визначення i узагальнення свiтогляних характеристик певної нацiї, соцiалiзовано легiтимiзованiй у державi як сталих надбань, цiнностей та орiїнтирiв, таким чином, вiдбуваїться крiзь нацiональну мову, перекладальницьку та мовно-цiннiсну культуру засобами нацiонально структурованої правової соцiалiзацiї перехідного суспiльства. Враховуючи атрибутивне значення для соцiально-правового становлення нацiональної правосвiдомостi мови як "фiзичного" матерiалу її побудови, концептуальну вагомiсть мовнозаконодавчої i правомовної активностi соцiальних суб'єктiв, студентів зокрема, треба зазначити, що велику важливiсть для характеристики перехiдних суспiльств мають функцiональнi характеристики соцiальної активностi нацiональної, іншонаціональної мови, самосвiдомостi, правосвiдомостi та культури, а також їх iсторiя.
1. Георгиев В.Л. Болгарское языкознание на новом пути // Acta lingvis ta. - Будапешт, 1954. - Т.4. - facs 1-2. - С.8-10
2. Дмитрiєнко Ю.М. Девiантна правосвiдомiсть як формозмiстовний феномен перехiдного буття права // Науковий вiсник. Серiя "Фiлософiя". Випуск N 9. - Х:ХДПУ, 2001. - С.131-134
3. Дмитрiєнко Ю.М., Юрченко О.С. Внесок М.Ф.Наконечного у перiодизацiю iсторiї української лiтературної мови //Доробок Миколи Костомарова. - Х., 1998. - С.54-57
4. Науково - теоретичнi здобутки Слобiдської України. Збiрник наукових статей. - Х: Курсор, 1999. - С.84
назад | Зміст | далі |