При традиційних трансформаціях права за умов посттоталітарного перехідного буття та його праворефлексивної парадигматичності виникає гостра проблема методологічної ідентифікації саме функціонально-ролевантного статусу пріоритетної традиційності права і закон (структури та системи) як структурної або системної домінанти рефлексивно соціалізованої раритетності або правовідбиваючих або законотрансцендуючих процесів пізнання як права (А.А.Козловський). За таких підходів., умовно абстрагуючись вiд конкретно - iсторичної специфiки елементарно-композицiйної характеристики системних i структурних елементiв правосвiдомостi, пропонуємо деякi дефiнiцiї, "робочi" риси та якостi негативних зворотних структуро - системних зв'язкiв, що свiдчать про в i д с у т н i с т ь домiнантних функцiй або системних, або структурних елементiв, вузлiв, польових утворень та iн. правосвiдомостi, якi репрезентують i об'єктивують свiтоглядну дистанцiйну а с и м е т р i ч н i с т ь (асиметрiю) структурно - системного розвитку права форми) i свiдомостi (змiсту), де право, ментально диференцiюючись (звужуючись) у нацiональних нормах закону як конкретно-iсторичних iстинах (своїх структурно-еволюцiйних маркерах) набуває змiстовних якостей с в i д о м о с т i як нацiонально - духовної якостi буття (системно-iсторичних а р х е т и п i в). Набуваючи розвитково - рухомих iмпульсiв з боку структурного, синергетично соцiалiзованого формоутворюючого смислозмiсту, правосвiдомiсть, зокрема девiантна, виконує та репрезентує свiй еволюцiйно-нелiнiйний с т а т у с як головний, з дiєво функцiональною доминантою структурних елементiв, утворюючих природну асиметрiю з системними, а разом з цим i їх свiтоглядну дистанцiйну асимметрiю, яка повторює (рефлексує, створює) свiтоглядну дистанцiйну асиметрiю права i закону, права у законi, їх опозицiю, мiру зовнiшньої стохастизацiї та цивiлiзацiйної озовнiшненостi. Важке і небезпечне звiльнення вiд тривалочасових, патологiчно дiючих у сучасному правовому полi мiфiв позитивного (лiнiйного), п о в е р х о в о г о правосвiтосприйняття та вiдповiдного мислення. Цi мiфи - у девiантному правоусвiдомленнi об'єктивного свiту i свiторозумiннi, функцiонально не спроможному сутнiсно iдентифiкувати та природно дефiнiцiювати вимоги i потреби iснуючої девiантної моделi перехiдного, кризового розвитку права i закону, характерного для посттоталiтарних суспiльств. Цi мiфи, вважаємо, є наслiдком патологiчної дiї старої, “ньютонiвсько-картезiанської”, механiстично-сцiєнтичної парадигми свiтоспрiйняття, рудиментарно домiнуючої на україноментальному теренi у позитивному правi. Стара парадигма, яка у своїй iдейно – свiтогляднiй площинi побудована на спрощених iдеях класичної механiки, не спроможна на свiтоглядно-позитивному тлi домiнантного мислення природних речей фундаментально, у площинi визначення концептуальних проблем i завдань,прояснити той девiантний тип правозаконодавчого руху,що склався на теренi колишнього радянського права i закону та дiстався у спадок новiй Українi. Пiд правовою і законодавчою парадигмою будемо розумiти сукупнiсть стiйких загальнозначимих норм i методiв науково-теоретичної органiзацiї емпiричного буття ноуменального права і феноменального закону.

2. Дмитрієнко Ю.М. Актуальні аспекти теоретичної соціалізації посттоталітарної правосвідомості в контексті правового виховання // Право і безпеки. Вип. 3003/2'2. - Харків: НУВС, 2003. - С. 12-16