| назад | «м≥ст | дал≥ |
“ерм≥н "держава" в юридичн≥й та ≥нш≥й науков≥й л≥тератур≥ тлумачать по-р≥зному. …ого розгл¤дають у субстанц≥ональному, атрибутивному, ≥нституц≥йному та м≥жнародному значенн¤х.
” субстанц≥ональному значенн≥ держава - це орган≥зоване в певн≥ корпорац≥њ населенн¤, що функц≥онуЇ у простор≥ й час≥.
¬ атрибутивному значенн≥ - це устр≥й певних сусп≥льних в≥дносин, оф≥ц≥йний устр≥й певного сусп≥льства, його оформленн¤.
¬ ≥нституц≥йному значенн≥ - це апарат публ≥чноњ влади, державно-правов≥ органи, що зд≥йснюють державну владу.
” м≥жнародному значенн≥ державу розгл¤дають ¤к суб'Їкт м≥жнародних в≥дносин, ¤к Їдн≥сть територ≥њ, населенн¤ ≥ сусп≥льноњ влади.
ќтож, держава - це суверенна, пол≥тико-територ≥аль-на орган≥зац≥¤ влади певноњ частини населенн¤ в соц≥-ально неоднор≥дному сусп≥льств≥, що маЇ спец≥альний апарат управл≥нн¤ ≥ примусу, здатна з допомогою права робити своњ вел≥нн¤ загальнообов'¤зковими дл¤ населенн¤ вс≥Їњ крањни, а також зд≥йснювати кер≥в-ництво та управл≥нн¤ загальносусп≥льними справами.
ƒо основних ознак держави в≥днос¤ть:
а) суверен≥тет;
б) територ≥альне розселенн¤ населенн¤ крањни;
в) на¤вн≥сть апарату управл≥нн¤ та примусу;
г) здатн≥сть видавати загальнообов'¤зков≥ правила повед≥нки;
г) здатн≥сть збирати податки, робити позики ≥ давати кредити;
д) спроможн≥сть виражати й захищати ≥нтереси певноњчастини населенн¤.
—уверен≥тет держави - це верховн≥сть, самост≥йн≥сть, повнота, Їдн≥сть ≥ непод≥льн≥сть влади у держав≥ у межах њњ територ≥њ, а також незалежн≥сть ≥ р≥вноправн≥сть крањни в зовн≥шн≥х в≥дносинах.
ƒержава маЇ спец≥альний аппарат - систему законодавчих, виконавчих, судових ≥ контрольно-нагл¤дових орган≥в, а також в≥дпов≥дн≥ матер≥альн≥ засоби дл¤ виконанн¤ своњх завдань. ƒо них належать: арм≥¤, пол≥ц≥¤ (м≥л≥ц≥¤), виправн≥ установи, служби нац≥ональноњ безпеки, п≥дприЇмства, установи та ≥нш≥ орган≥зац≥њ (державноњ форми власност≥).
ƒержава встановлюЇ загальнообов'¤зков≥ дл¤ всього населенн¤ правила повед≥нки ≥ закр≥плюЇ њх у нормах права.
ƒержава збираЇ податки, що використовуютьс¤ дл¤ утриманн¤ орган≥зац≥й державного механ≥зму, ¤к≥ не виробл¤ють товар≥в ≥ не надають платних послуг.
” соц≥ально неоднор≥дному сусп≥льств≥ влада виражаЇ та захищаЇ ≥нтереси певноњ частини населенн¤, нос≥њ влади орган≥зац≥йно в≥докремлен≥ в≥д громад¤нського сусп≥льства.
ќтже, державу розгл¤дають п≥д р≥зним кутом зору. як оф≥ц≥йний представник сусп≥льства держава повинна робити все в≥д нењ залежне дл¤ пол≥пшенн¤ житт¤ людей.
‘ункц≥њ держави - це основн≥ напр¤мки њњ д≥¤льност≥, в ¤ких в≥дображаютьс¤ й конкретизуютьс¤ завданн¤ ≥ мета держави, про¤вл¤ютьс¤ њњ сутн≥сть, зм≥ст ≥ соц≥альне призначенн¤ в соц≥ально неоднор≥дному сусп≥льств≥.
ќсновн≥ функц≥њ - це найзагальн≥ш≥ та найважлив≥ш≥ комплексн≥ напр¤мки д≥¤льност≥ держави щодо зд≥йсненн¤ стратег≥чних завдань ≥ ц≥лей, що сто¤ть перед державою в конкретний ≥сторичний пер≥од. ƒо них в≥днос¤ть функц≥њ: оборони, п≥дтриманн¤ зовн≥шн≥х в≥дносин, охорони правопор¤дку, ≥нформац≥йну, економ≥чну, еколог≥чну, соц≥альну, культурно-виховну та ≥н.
Ќеосновн≥ функц≥њ - це напр¤мки д≥¤льност≥ держави ≥з зд≥йсненн¤ конкретних завдань у другор¤дних сферах сусп≥льного житт¤. ƒо них належать: управл≥нн¤ персоналом; матер≥ально-техн≥чне забезпеченн¤ та управл≥нн¤ майном; забезпеченн¤ реал≥зац≥њ бюджетноњ справи та бухгалтерського обл≥ку; правосудд¤ ≥ юридичн≥ функц≥њ; пошук, збиранн¤ ≥ поширенн¤ необх≥дноњ дл¤ управл≥нн¤ ≥нтелектуальноњ ≥нформац≥њ тощо.
¬нутр≥шн≥ функц≥њ - це так≥ напр¤мки д≥¤льност≥ держави, в ¤ких конкретизуЇтьс¤ внутр≥шн¤ пол≥тика в≥дносно економ≥чних, ≥деолог≥чних, еколог≥чних, культурних та ≥нших аспект≥в житт¤ громад¤нського сусп≥льства. ƒо внутр≥шн≥х в≥днос¤ть функц≥њ: економ≥чну, культурно-виховну, охорони та захисту вс≥х форм власност≥, соц≥ального обслуговуванн¤ населенн¤, еколог≥чну, охорони правопор¤дку, прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина та ≥н.
«овн≥шн≥ функц≥њ - це основн≥ напр¤мки д≥¤льност≥ держави за њњ межами у взаЇмов≥дносинах з ≥ншими державами, св≥товими громадськими орган≥зац≥¤ми ≥ св≥товим товариством в ц≥лому. «овн≥шн≥ми функц≥¤ми Ї: орган≥зац≥¤ сп≥вроб≥тництва з ≥ншими суб'Їктами м≥жнародних в≥дносин, захист державного суверен≥тету, п≥дтримка миру в рег≥он≥ та боротьба за мирне сп≥в≥снуванн¤ держав р≥зноњ ор≥Їнтац≥њ.
ѕост≥йн≥ функц≥њ - це напр¤мки д≥¤льност≥ держави, ўо зд≥йснюютьс¤ на вс≥х етапах њњ розвитку.
“имчасов≥ функц≥њ - це напр¤мки ƒ≥¤льност≥ держави, що зумовлен≥ конкретним етапом ≥сторичного розвитку сусп≥льства.
√уман≥тарн≥ функц≥њ - це напр¤мки д≥¤льност≥ держави та њњ орган≥в ≥з забезпеченн¤ кожн≥й людин≥ належних умов житт¤.
≈коном≥чн≥ функц≥њ - це напр¤мки д≥¤льност≥ ƒержави (њњ орган≥в) на перех≥д в≥д плановоњ до ринковоњ економ≥ки й подальший розвиток виробничих сил ≥ виробничих в≥дносин на основних засадах ринку та добросов≥сноњ конкуренц≥њ.
ѕол≥тичн≥ функц≥њ - це напр¤мки д≥¤льност≥ держави (орган≥в держави) з≥ створенн¤ умов дл¤ формуванн¤ й функц≥онуванн¤ державноњ влади на засадах демократ≥њ.
‘орми зд≥йсненн¤ функц≥й держави - це спец≥альн≥ аспекти њњ д≥¤льност≥, з допомогою ¤ких реал≥зуютьс¤ державн≥ функц≥њ. «а правовими насл≥дками назван≥ форми под≥л¤ютьс¤ на правов≥ та неправов≥ (орган≥зац≥йн≥).
ќрган≥зац≥¤ державноњ влади великою м≥рою залежить в≥д форм держави. –озр≥зн¤ють форму правл≥нн¤, форму державного устрою, форму державно-правового режиму.
‘орма правл≥нн¤ - це орган≥зац≥¤ верховноњ державноњ влади, пор¤док њњ утворенн¤ та д≥¤льност≥, компетенц≥¤ ≥ взаЇмозв'¤зок њњ орган≥в, а також взаЇмов≥дносини з населенн¤м крањни.
¬≥дом≥ дв≥ форми правл≥нн¤: монарх≥¤ ≥ республ≥ка. '
ћонарх≥¤ - це така форма правл≥нн¤, за ¤коњ верховну владу в держав≥ повн≥стю або частково зд≥йснюЇ одна особа, що належить до правл¤чоњ династ≥њ (фараон, король, шах, цар, ≥мператор ≥ т. ≥н.).
ћонарх≥¤ буваЇ абсолютною та обмеженою. јбсолютна монарх≥¤ - це форма правл≥нн¤, за ¤коњ верховна влада зосереджена в руках одноособового глави держави (монарха). «а обмеженоњ (конституц≥йноњ, парламентськоњ) монарх≥њ законодавча влада належить парламенту, виконавча - монарху (чи каб≥нету м≥н≥стр≥в), судова - судам, ¤к≥ обираютьс¤ чи призначаютьс¤.
–еспубл≥ка - це така форма правл≥нн¤, де верховна влада в держав≥ належить представницьким виборним органам ≥ зд≥йснюЇтьс¤ ними. ” теор≥њ права розгл¤дають аристократичн≥ та демократичн≥ республ≥ки. ¬ аристократичн≥й республ≥ц≥ формальне право обирати та бути обраним належить лише вищим верствам (наприклад, рабовласницьк≥ республ≥ки у —тародавн≥х јф≥нах, —тародавньому –им≥).
” демократичних республ≥ках формальне право брати участь у виборах орган≥в влади належить усьому населенню крањни, тобто вс≥м громад¤нам, ¤к≥ дос¤гли певного в≥ку, не визнан≥ судом нед≥Їздатними чи њхнЇ право не обмежене на п≥дставах, передбачених законом. ¬≥домо три види демократичних республ≥к: парламентськ≥, президентськ≥ та зм≥шан≥.
‘орма державного устрою - це територ≥альна орган≥зац≥¤ держави. ’арактер взаЇмод≥њ м≥ж њњ складовими частинами та кожноњ частини з державою в ц≥лому.
ѕроста (ун≥тарна) держава - Їдина держава, що не маЇ всередин≥ в≥докремлених державних утворень, ¤к≥ користуютьс¤ певною самост≥йн≥стю. ƒл¤ державних орган≥в характерна на¤вн≥сть: Їдиноњ системи державних орган≥в; Їдиного законодавства; Їдиноњ територ≥њ; Їдиного громад¤нства; Їдиноњ загальнодержавноњ символ≥ки тощо.
—кладна держава формуЇтьс¤ з в≥докремлених державних утворень, що користуютьс¤ певною самост≥йн≥стю. ƒо такоњ форми держави належать: федерац≥¤, конфедерац≥¤, а за твердженн¤м де¤ких автор≥в, ще й ≥мпер≥¤.
федерац≥¤ - суверенне державне утворенн¤ (союз держав) з особливою структурою державного механ≥зму, що криЇ в соб≥ ¤к загальнофедеративн≥ державн≥ (сусп≥льн≥) орган≥зац≥њ, систему законодавства, так ≥ аналог≥чн≥ орган≥зац≥њ та законодавство суб'Їкт≥в федерац≥њ. ‘едерац≥¤ створюЇтьс¤ на добров≥льних засадах, здеб≥льшого зг≥дно з укладеними в≥дпов≥дними угодами (наприклад, –ос≥йська ‘едерац≥¤, —Ўј).
онфедерац≥¤ - це добров≥льне об'Їднанн¤ самост≥йних держав дл¤ дос¤гненн¤ конкретноњ мети. ” конфедерац≥њ немаЇ Їдиноњ (або подв≥йноњ) системи орган≥в, законодавства, територ≥њ, громад¤нства. ÷е нест≥йка форма об'Їднанн¤, ¤ка з часом або розпадаЇтьс¤, або перетворюЇтьс¤ на федерац≥ю.
≤мпер≥¤ - це примусово утворена, зазвичай через завоюванн¤ одного народу ≥ншим, складна держава, частини ¤коњ повн≥стю залежать в≥д верховноњ влади.
ƒержавно-правовий режим - це сукупн≥сть засоб≥в ≥ способ≥в реал≥зац≥њ державноњ влади, що в≥дображають њњ характер ≥ зм≥ст з огл¤ду на сп≥вв≥дношенн¤ демократичних ≥ недемократичних засад. –озр≥зн¤ють демократичний та недемократичний режими,
демократичний правовий режим - це зд≥йсненн¤ державноњ влади на засадах чинного права з використанн¤м демократичних форм народного представництва, виконавчо-розпор¤дчоњ д≥¤льност≥, правосудц¤, контролю ≥ нагл¤ду, р≥вноправн≥сть населенн¤, а також гарантуванн¤ њхн≥х
прав, свобод, законних ≥нтерес≥в, виконанн¤ кожним своњх обов'¤зк≥в.
Ќедемократичн≥ режими под≥л¤ють на тотал≥тарн≥ та авторитарн≥.
“отал≥тарний режим - це сукупн≥сть таких засоб≥в ≥ способ≥в реал≥зац≥њ державноњ влади, за ¤ких ус¤ життЇд≥¤льн≥сть сусп≥льства й кожного окремого громад¤нина (особи) абсолютно регламентована: влада на вс≥х р≥вн¤х формуЇтьс¤ закрито одн≥Їю особою чи к≥лькома людьми з правл¤чоњ верх≥вки, не контролюЇтьс¤ населенн¤м; в≥дсутн¤ будь-¤ка можлив≥сть дл¤ в≥льного ви¤вленн¤ ≥ врахуванн¤ ≥нтерес≥в ус≥х груп населенн¤; найменш≥ в≥льност≥ негайно придушуютьс¤ вс≥ма засобами, аж до пр¤мого насильства, ≥снуЇ однопарт≥йна система, звичним Ї грубе втручанн¤ в особисте житт¤ людини ≥ громад¤нина.
јвторитарний режим - це така сукупн≥сть засоб≥в ≥ способ≥в реал≥зац≥њ державноњ влади, за ¤ких вона концентруЇтьс¤ в руках правл¤чоњ верх≥вки; допускаютьс¤ де¤к≥ розмежуванн¤ пол≥тичних сил, легальн≥ можливост≥ через представницьк≥ органи чи громадськ≥ об'Їднанн¤ обстоювати ≥нтереси певних верств населенн¤. јле ¤кщо така пол¤ризац≥¤ пол≥тичних сил стаЇ антагон≥стичною, включаЇтьс¤ механ≥зм д≥њ реакц≥йного закону чи пр¤ме насильство.
ƒо основних сучасних концепц≥й соц≥олог≥чного спр¤муванн¤ належать теор≥њ, що поширювалис¤ у XIX-XX ст.
“еор≥¤ сол≥даризму. ÷¤ теор≥¤ поширилась у друг≥й половин≥ XIX та перш≥й половин≥ XX ст. Ћ. ƒюг≥ (1859-1928), критикуючи марксизм на основ≥ ≥дей французьких соц≥олог≥в ќ. онта, Ћ. Ѕуржуа, ≈. ƒюркгейма, розвинув концепц≥ю соц≥альноњ сол≥дарност≥. ƒержаву в≥н вважав засобом забезпеченн¤ соц≥альноњ сол≥дарност≥ клас≥в, орган≥зованою силою сусп≥льства, ¤ка встановлюЇ взаЇмозалежн≥сть ≥ сп≥льн≥сть
≥нтерес≥в р≥зних соц≥альних груп ≥ клас≥в. ƒюг≥ в≥дкидав класов≥ протир≥чч¤, пол≥тичну боротьбу ≥ соц≥ал≥стичну революц≥ю.
ƒержава загального благоденства. ¬ основ≥ ц≥Їњ теор≥њ . лежать ≥дењ та висновки соц≥олог≥њ. –озробив теор≥ю англ≥й- ський економ≥ст ƒж. ейнс (1883-1946) у прац≥ "«агальна теор≥¤ зайн¤тост≥, в≥дсотку ≥ грошей". √оловний зм≥ст теор≥њ зводитьс¤ до такого:
* сучасна демократична держава втратила класовий характер ≥ д≥Ї в ≥нтересах ус≥х член≥в сусп≥льства. ¬она використовуЇ так≥ економ≥чн≥ важел≥, ¤к пол≥тика ц≥н, податки, ≥нвестиц≥њ, державне замовленн¤, кредити, регулюванн¤ експорту та ≥мпорту ≥ цим впливаЇ на приватний сектор, пристосовуЇ його дл¤ блага вс≥х;
* держава, реал≥зуючи функц≥ю соц≥альних послуг (матер≥альна допомога, пол≥пшенн¤ умов прац≥, п≥двищенн¤ зароб≥тноњ платн≥ та пенс≥й, покращенн¤ житлових умов, охорони здоров'¤, осв≥ти), забезпечуЇ вищий р≥-вень житт¤ населенн¤ вс≥Їњ крањни;
* пост≥йно в≥дмираЇ репресивно-каральна функц≥¤ держави, звужуЇтьс¤ сфера державного примусу.
ƒо концепц≥й юридичного спр¤муванн¤ в≥днос¤ть теор≥њ правовоњ та соц≥альноњ держави.
—оц≥альна держава - це держава, в ¤к≥й:
1) громад¤нам забезпечуЇтьс¤ г≥дне людини житт¤ в царин≥ њхн≥х матер≥альних статк≥в ≥ соц≥ального захисту в ц≥лому;
2) громад¤нам гарантуЇтьс¤ особиста свобода;
3) у сусп≥льств≥ культивуЇтьс¤ ≥ забезпечуЇтьс¤ цив≥л≥зованими засобами соц≥альна злагода, мирне вир≥шенн¤ протир≥ч, ¤к≥ виникають чи можуть виникнути.
≥нцевою метою соц≥альноњ держави Ї:
1) дос¤гненн¤ соц≥альноњ демократ≥њ, що пол¤гаЇ в реал≥зац≥њ влади народу ≥ забезпеченн≥ людин≥ та громад¤нинов≥ вс≥х прав, свобод ≥ законних ≥нтерес≥в та виконанн¤ вс≥ма суб'Їктами права њхн≥х обов'¤зк≥в;
2) л≥кв≥дац≥¤ вс≥х форм гнобленн¤, дискрим≥нац≥њ, расизму, експлуатац≥њ людини людиною;
3) гарантуванн¤ вс≥м люд¤м р≥вних умов в≥льного розвитку ≥ розвитку кожноњ окремоњ особистост≥;
4) дос¤гненн¤ цих та ≥нших ц≥лей у мирний спос≥б, пол≥тичними методами;
5) модерн≥зац≥¤ виробництва ≥ поступовий перех≥д до ринкових в≥дносин.
| назад | «м≥ст | дал≥ |