| назад | «м≥ст | дал≥ |
ёридичне право - це свобода та обгрунтован≥сть повед≥нки людей, що задекларована державою в≥дпов≥дно до чинних нормативно-правових акт≥в та ≥нших джерел права. ёридичним об'Їктивним правом називають систему вс≥х правових припис≥в, що установлен≥ (санкц≥онован≥), охорон¤ютьс¤, захищаютьс¤ державою, мають загальнообов'¤зковий характер, Ї критер≥Їм правом≥рноњ чи неправом≥рноњ
повед≥нки та ≥снують незалежно в≥д ≥ндив≥дуальноњ св≥домост≥ суб'Їкта права.
ёридичне суб'Їктивне право - це певн≥ можливост≥, м≥ра свободи, що належить суб'Їкту, ¤кий сам вир≥шуЇ, користуватис¤ ними чи н≥.
ƒо основних ознак права в його позитивному (нормативному) розум≥нн≥ ¤к волеви¤вленн¤ держави можна в≥днести так≥:
а) право - це система правових норм;
б) це правила повед≥нки загального характеру;
в) ц≥ правила мають загальнообов'¤зковий характер;
г) вони т≥сно зв'¤зан≥ м≥ж собою, д≥ють у Їдност≥, складаютьс¤ в правов≥ ≥нститути, правов≥ галуз≥ та ≥нш≥ частини системи права;
д) формально визначен≥ й закр≥плен≥ в нормативно-правових актах та ≥нших джерелах права;
е) установлюютьс¤, санкц≥онуютьс¤, гарантуютьс¤ (забезпечуютьс¤) державою та њњ органами;
Ї) у своњй сукупност≥ регулюють соц≥альн≥ в≥дносини м≥ж людьми;
ж) правила повед≥нки повинн≥ установлюватис¤ державою з урахуванн¤м принцип≥в правди, справедливост≥, гуман≥зму та милосерд¤.
—оц≥альн≥ норми -. це загальн≥ правила повед≥нки людей у сусп≥льств≥, що зумовлен≥ об'Їктивними законом≥рност¤ми, Ї результатом св≥домоњ вольовоњ д≥¤льност≥ певноњ частини чи всього сусп≥льства ≥ забезпечуютьс¤ р≥зноман≥тними засобами соц≥ального впливу.
ёридичн≥ (правов≥) норми - це загальнообов'¤зков≥, формально визначен≥ правила повед≥нки, встановлен≥ (санкц≥онован≥) державою, охорон¤ютьс¤, захищаютьс¤ ≥ гарантуютьс¤ нею та м≥ст¤тьс¤ в нормативно-правових актах.
ћоральн≥ норми - це правила повед≥нки, що базуютьс¤ на моральних погл¤дах сусп≥льства на добро ≥ зло, справедливе й несправедливе, гуманне й негуманне, а забезпечуютьс¤, насамперед, внутр≥шньою переконан≥стю та силою громадськоњ думки.
орпоративн≥ норми - це правила повед≥нки, що встановлюютьс¤ й забезпечуютьс¤ пол≥тичними парт≥¤ми, громадськими орган≥зац≥¤ми та ≥ншими об'Їднанн¤ми людей.
«вичањ чи традиц≥њ - це правила повед≥нки, що ≥сторично склались ≥ ув≥йшли (перетворились) у звичку людей.
јби показати, що право Ї особливим видом соц≥альних норм, сл≥д пор≥вн¤ти ознаки правових та ≥нших соц≥альних норм.
“ак, правов≥ норми, що у своњй сукупност≥ утворюють право:
- виникають разом ≥з виникненн¤м держави;
- встановлюютьс¤ чи санкц≥онуютьс¤ державою;
- виражають волю кер≥вноњ частини сусп≥льства;
-утворюють внутр≥шньо узгоджену ц≥л≥сн≥сть, Їдн≥сть (систему права);
- ≥снують у сусп≥льств≥ ¤к одна система норм;
- формулюють правила повед≥нки у вигл¤д≥ прав ≥ обов'¤зк≥в;
- Ї правилами повед≥нки, формально визначеними за зм≥стом;
- мають певн≥ форми зовн≥шнього виразу;
- мають точно визначен≥ меж≥ д≥њ;
- забезпечуютьс¤ державним примусом та ≥ншими засобами.
≤нш≥ соц≥альн≥ норми, що утворюють систему соц≥ального регулюванн¤:
- ≥снують у будь-¤кому сусп≥льств≥;
- встановлюютьс¤ чи санкц≥онуютьс¤ ≥ншими суб'Їктами;
- виражають волю р≥зноман≥тних частин населенн¤;
- можуть ≥снувати й безсистемно, не будучи внутр≥шньо узгодженими;
- ≥снують здеб≥льшого у вигл¤д≥ к≥лькох в≥дносно самост≥йних систем нормативного регулюванн¤;
- виражаютьс¤ не т≥льки через права та обов'¤зки, а й через загальн≥ принципи, ц≥л≥, гасла тощо;
- зазвичай позбавлен≥ формальноњ визначеност≥;
- можуть виражатись у будь-¤ких, не завжди ф≥ксованих формах;
- не завжди мають точно визначен≥ меж≥ д≥њ;
- забезпечуютьс¤ звичкою, внутр≥шн≥м переконанн¤м, моральним, громадським впливом та ≥ншими позадержавни-ми засобами.
ƒержавне (конституц≥йне) право - це пров≥дна галузь права й законодавства, що криЇ у соб≥ систему правових норм, ≥нститут≥в ≥ нормативно-правових акт≥в, ¤к≥ закр≥плюють ≥ регулюють в≥дносини народовладд¤, основи конституц≥йного ладу ”крањни, правового статусу людини ≥ громад¤нина, територ≥ального устрою, системи державних орган≥в та орган≥зац≥њ м≥сцевого самовр¤дуванн¤ в ”крањн≥.
јдм≥н≥стративне право - це система адм≥н≥стративно-правових норм, ¤к≥ закр≥плюють, регулюють ≥ охорон¤ють сусп≥льн≥ в≥дносини у сфер≥ державного управл≥нн¤, тобто п≥дзаконноњ виконавчоњ ≥ розпор¤дчоњ д≥¤льност≥ орган≥в держави, що спр¤мована на практиче виконанн¤ закон≥в у процес≥ повс¤кденного й безпосереднього кер≥вництва господарським, соц≥ально-культурним та адм≥н≥стративно-пол≥тичним буд≥вництвом.
‘≥нансове право - це система правових норм, ¤к≥ регулюють ≥ охорон¤ють сусп≥льн≥ в≥дносини у сфер≥ збиранн¤ та використанн¤ державних кошт≥в ≥ кошт≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤.
“рудове право - це система правових норм, ¤к≥ регулюють трудов≥ в≥дносини, що виникають у процес≥ прац≥, без ¤коњ не може ≥снувати жодне сусп≥льство.
÷ив≥льне право - це сукупн≥сть правових норм, ¤к≥ регулюють майнов≥, товарно-грошов≥ та де¤к≥ ≥нш≥ в≥дносини, пов'¤зан≥ чи не пов'¤зан≥ з майновими, а також особист≥ не-майнов≥ в≥дносини, заснован≥ на р≥вност≥ учасник≥в цих в≥дносин.
Ўлюбно-с≥мейне право - це система правових норм, ¤к≥ регулюють правов≥дносини шлюбу, с≥м'њ, усиновленн¤, оп≥ки ≥ п≥клуванн¤ та реЇстрац≥њ акт≥в громад¤нського стану.
∆итлове право в ”крањн≥ регулюЇ специф≥чний вид сусп≥льних в≥дносин, ¤к≥ виникають у сфер≥ задоволенн¤ людиною та громад¤нином природноњ потреби в житл≥.
≈колог≥чне право - це система правових норм, ¤к≥ регулюють сусп≥льн≥ в≥дносини м≥ж людьми у сфер≥ використанн¤ та охорони навколишнього природного середовища.
ѕ≥дприЇмницьке право - це система правових норм, ¤к≥ регулюють сусп≥льн≥ в≥дносини у сфер≥ п≥дприЇмництва, тобто самост≥йноњ, ≥н≥ц≥ативноњ, систематичноњ на власний ризик д≥¤льност≥ з виробництва продукц≥њ, виконанн¤ роб≥т, наданн¤ послуг ≥ торг≥вл≥ з метою одержанн¤ прибутку.
рим≥нальне право - це система крим≥нальних норм, установлених законодавчим органом, що визначають основи та принципи крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, встановлюють, ¤к≥ сусп≥льно небезпечн≥ д≥¤нн¤ Ї злочинами, ¤к≥ вид ≥ м≥ра покаранн¤ можуть застосовуватис¤ до особи, котра скоњла злочин.
«емельне право - це система правових норм, ¤к≥ регулюють правов≥дносини у сфер≥ волод≥нн¤, розпор¤дженн¤ й користуванн¤ землею, визначають земл≥ с≥льськогосподарського призначенн¤, населених пункт≥в, промисловост≥, транспорту, зв'¤зку, оборони, земл≥ природооздоровчого, рекреац≥йного та ≥сторико-культурного призначенн¤, л≥сового й водного фонд≥в, земл≥ запасу.
ёридичний процес - це система взаЇмопов'¤заних правових форм д≥¤льност≥ уповноважених державних орган≥в, посадових ос≥б, а також визначенн¤ ≥нших суб'Їкт≥в, що виражаЇтьс¤ у зд≥йсненн≥ операц≥й дл¤ вир≥шенн¤ юридичних справ, ¤к≥ спричин¤ють в≥дпов≥дн≥ юридичн≥ насл≥дки (документи чи р≥шенн¤) ≥ регулюютьс¤ процедурно-процесуальними нормами.
онституц≥йне процесуальне право - це система правових норм, ¤к≥ регулюють пор¤док реал≥зац≥њ конституц≥йних матер≥альних норм, проведенн¤ конституц≥йного провадженн¤, ухваленн¤ та виконанн¤ р≥шень ≥ висновк≥в онституц≥йного —уду ”крањни.
јдм≥н≥стративне процесуальне право - це система адм≥н≥стративних процесуальних норм, ¤к≥ регулюють пор¤док реал≥зац≥њ норм адм≥н≥стративного права.
рим≥нально-процесуальне право - це система крим≥нально-процесуальних норм, ¤к≥ регулюють пор¤док порушенн¤ крим≥нальних справ, проведенн¤ щодо них д≥знанн¤ ≥ попереднього сл≥дства, судового розгл¤ду, винесенн¤ вирок≥в та ≥нших судових р≥шень, орган≥зац≥њ њх виконанн¤.
÷ив≥льно-процесуальне право - це система цив≥льно-процесуальних норм, ¤к≥ регулюють пор¤док судового розгл¤ду ≥ винесенн¤ р≥шень у цив≥льних, трудових, шлюбно-с≥мейних, житлових, земельних ≥ де¤ких ≥нших справах, та орган≥зац≥¤ виконанн¤ ухвалених р≥шень.
√осподарське процесуальне право - це система арб≥тражно-процесуальних норм, ¤к≥ регулюють пор¤док застосуванн¤ норм господарського права та визнанн¤ суб'Їкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥ банкрутами.
ƒо зовн≥шньоњ форми (джерел) права в≥днос¤ть: правовий звичай, судовий чи адм≥н≥стративний прецедент, нормативний догов≥р, нормативно-правовий акт.
ѕравовий звичай - це санкц≥оноване державою звичаЇве правило повед≥нки загального характеру.
ѕравовий (судовий чи адм≥н≥стративний) прецедент - це р≥шенн¤ компетентного органу держави, ¤кому надаЇтьс¤ формальна обов'¤зков≥сть п≥д час вир≥шенн¤ вс≥х наступних аналог≥чних судових чи адм≥н≥стративних справ.
Ќормативний догов≥р - це об'Їктивно формально-обов'¤зков≥ правила повед≥нки загального характеру, що встановлен≥ за домовлен≥стю ≥ згодою двох чи б≥льше суб'Їкт≥в ≥ забезпечуютьс¤ державою (наприклад, догов≥р про утворенн¤ федерац≥њ, колективний догов≥р).
Ќормативно-правовий акт - це р≥шенн¤ компетентних суб'Їкт≥в, що виноситьс¤ в установленому законом пор¤дку, маЇ загальний характер, зовн≥шн≥й вигл¤д оф≥ц≥йного документа в письмов≥й форм≥, забезпечуЇтьс¤ державою та породжуЇ юридичн≥ насл≥дки.
«акони - це нормативно-правов≥ акти, що видаютьс¤ законодавчими органами, мають вищу юридичну силу ≥ регулюють найважлив≥ш≥ сусп≥льн≥ в≥дносини в крањн≥. р≥м конституц≥њ крањни Ї ще так≥ види закон≥в: конституц≥йн≥, орган≥чн≥, звичайн≥.
ѕ≥дзаконн≥ нормативно-правов≥ акти - це результат нормотворчоњ д≥¤льност≥ компетентних орган≥в держави (њх посадових ос≥б), уповноважених на те державою громадських об'Їднань з установленн¤, впровадженн¤ в д≥ю, зм≥ни ≥ скасуванн¤ нормативних письмових документ≥в, що розвивають чи детал≥зують окрем≥ положенн¤ закон≥в. –озгл¤да-ють так≥ види п≥дзаконних нормативно-правових акт≥в залежно в≥д суб'Їкт≥в, що њх видали:
o нормативн≥ акти ѕрезидента ”крањни;
o акти онституц≥йного —уду ”крањни, ¬ерховного —уду ”крањни, ¬ищих суд≥в ”крањни, √енерального прокурора ”крањни, ¬ерховного суду јвтономноњ республ≥ки рим;
o акти аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни, ¬ерховноњ –ади та –ади м≥н≥стр≥в јвтономноњ –еспубл≥ки рим;
o акти м≥н≥стерств, державних ком≥тет≥в, ≥нших орган≥в центральноњ виконавчоњ влади з≥ спец≥альним статусом;
o нормативн≥ акти державних адм≥н≥страц≥й у рег≥онах, м≥стах иЇв≥ та —евастопол≥, районах у цих м≥стах;
o нормативн≥ акти орган≥в рег≥онального та м≥сцевого самовр¤дуванн¤;
o нормативн≥ акти в≥дд≥л≥в та управл≥нь в≥дпов≥дних цен- тральних орган≥в на м≥сц¤х;
o нормативн≥ акти кер≥вник≥в державних п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й на м≥сц¤х;
o ≥нш≥ п≥дзаконн≥ нормативн≥ акти.
—истематизац≥¤ нормативних акт≥в - це д≥¤льн≥сть з впор¤дкуванн¤ та вдосконаленн¤ нормативних акт≥в, приведенн¤ њх до певноњ внутр≥шньоњ узгодженост≥ через створенн¤ нових нормативних акт≥в чи зб≥рник≥в.
≤нкорпорац≥¤ - це вид систематизац≥њ нормативних акт≥в, ¤кий пол¤гаЇ у зведенн≥ њх у зб≥рниках у певному пор¤дку без зм≥ни зм≥сту. ритер≥њ систематизац≥њ: хронолог≥чний або алфав≥тний пор¤док, напр¤мок д≥¤льност≥, сфера сусп≥льних в≥дносин, тематика наукового досл≥дженн¤ тощо.
одиф≥кац≥¤ - це вид систематизац≥њ нормативних акт≥в, що мають сп≥льний предмет регулюванн¤, ¤кий пол¤гаЇ в њх зм≥стовн≥й переробц≥ (усуненн¤ розб≥жностей ≥ протир≥ч, скасуванн¤ застар≥лих норм) ≥ створенн≥ зведеного нормативного акта.
–≥зновидами кодиф≥кац≥њ Ї кодекс, статут, положенн¤.
одекс - це такий кодиф≥кац≥йний акт, ¤кий забезпечуЇ детальне правове регулюванн¤ певноњ сфери сусп≥льних в≥дносин ≥ маЇ структурний розпод≥л на частини, розд≥ли, п≥дрозд≥ли, статт≥, що певною м≥рою в≥дображають зм≥ст т≥Їњ чи т≥Їњ галуз≥ законодавства. ” сучасному законодавств≥ ”крањни ≥снують: рим≥нальний кодекс, одекс про адм≥н≥стративн≥ правопорушенн¤, одекс про шлюб та с≥м'ю, рим≥нально-процесуальний кодекс, «емельний кодекс, ¬одний кодекс, одекс закон≥в про працю тощо.
—татути, положенн¤ - це кодиф≥кац≥йн≥ акти, в ¤ких визначаЇтьс¤ статус певного виду державних орган≥зац≥й ≥ орган≥в. ƒо таких не належать положенн¤ про ≥ндив≥дуально визначен≥ органи, що не мають загального характеру.
Ќормативно-правов≥ акти регулюють (охорон¤ють) право-в≥ в≥дносини, ¤к≥ пост≥йно виникають, зм≥нюютьс¤ чи припин¤ютьс¤. ѕравов≥дносини - це врегульован≥ нормами пра-ва сусп≥льн≥ в≥дносини, учасники ¤ких виступають ¤к нос≥њ взаЇмних суб'Їктивних прав ≥ юридичних обов'¤зк≥в, що забезпечуютьс¤ державою.
ќсновн≥ ознаки правов≥дносин:
а) вони виникають на основ≥ норм права;
б) характеризуютьс¤ на¤вн≥стю стор≥н, ¤к≥ мають взаЇмн≥ суб'Їктивн≥ права та юридичн≥ обов'¤зки;
в) Ї видом сусп≥льних в≥дносин ф≥зичних чи юридичних ос≥б, орган≥зац≥й ≥ сп≥льностей;
г) зд≥йсненн¤ суб'Їктивних прав чи додержанн¤ юридичних обов'¤зк≥в у правов≥дносинах контролюЇтьс¤ ≥ забезпечуЇтьс¤ державою.
ѕравоздатн≥сть - це здатн≥сть суб'Їкта бути нос≥Їм суб'Їктивних прав ≥ юридичних обов'¤зк≥в.
ƒ≥Їздатн≥сть - це здатн≥сть суб'Їкт≥в своњми д≥¤ми набувати ≥ самост≥йно зд≥йснювати суб'Їктивн≥ права ≥ виконувати юридичн≥ обов'¤зки. ѓњ под≥л¤ють на угодо- ≥ дел≥ктоз-датн≥сть.
”годоздатн≥сть - це здатн≥сть суб'Їкта правов≥дносин особисто своњми д≥¤ми зд≥йснювати ≥ укладати цив≥льно-правов≥ угоди.
ƒел≥ктоздатн≥сть - це здатн≥сть суб'Їкт≥в правов≥дно-≤ син нести в≥дпов≥дальн≥сть (юридичну) за скоЇне правопорушенн¤.
‘≥зичн≥ особи ¤к суб'Їкти правов≥дносин можуть бути громад¤нами ”крањни, ≥ноземними громад¤нами, особами без громад¤нства. ѓх також можна под≥лити на приватних ос≥б, посадових ос≥б ≥ спец≥альн≥ суб'Їкти.
ёридичними особами визнаютьс¤ орган≥зац≥њ, що мають особисте майно, можуть в≥д свого ≥мен≥ набувати майнових та особистих немайнових прав, виконувати обов'¤зки, бути позивачами в загальному, арб≥тражному чи третейському суд≥, а також нести юридичну в≥дпов≥дальн≥сть за своњ д≥њ.
ќб'Їкти правов≥дносин - це т≥ реальн≥ соц≥альн≥ блага, ¤к≥ задовольн¤ють ≥нтереси й потреби людей ≥ з приводу ¤ких м≥ж суб'Їктами виникають, зм≥нюютьс¤ чи припин¤ютьс¤ суб'Їктивн≥ права та юридичн≥ обов'¤зки. ѓх под≥л¤ють на матер≥альн≥, духовн≥ блага, д≥њ суб'Їкт≥в правов≥дносин, результат њхньоњ д≥¤льност≥.
«м≥ст правов≥дносин характеризуЇтьс¤ синтезом фактичного ≥ юридичного.
ёридичний зм≥ст - це суб'Їктивн≥ права та юридичн≥ обов'¤зки суб'Їкт≥в правов≥дносин, тобто можлив≥сть певних д≥й уповноважених суб'Їкт≥в ≥ необх≥дн≥сть в≥дпов≥дних д≥й зобов'¤заних суб'Їкт≥в.
‘актичний зм≥ст - це сама повед≥нка суб'Їкт≥в, њхн¤ д≥¤льн≥сть, в ¤к≥й реал≥зуютьс¤ суб'Їктивн≥ права та юридичн≥ обов'¤зки стор≥н.
«м≥ст суб'Їктивного права криЇ в соб≥ так≥ можливост≥, ¤к д≥¤ти в≥дпов≥дно до свого бажанн¤; вимагати певних д≥й в≥д обов'¤зковоњ сторони: користуватис¤ соц≥альним благом, що закр≥плене суб'Їктивним правом; звернутис¤ до компетентного органу чи посадовоњ особи за захистом свого права.
ёридичн≥ обов'¤зки - це закр≥плена нормами права м≥ра необх≥дноњ, найб≥льш розумноњ та доц≥льноњ, повед≥нки особи (суб'Їкта), спр¤мована на задоволенн¤ ≥нтерес≥в нос≥¤ суб'Їктивного права ≥ забезпечена можлив≥стю державного примусу.
«м≥ст юридичних обов'¤зк≥в пол¤гаЇ в необх≥дност≥ зд≥йснювати певн≥ д≥њ; утримуватис¤ в≥д д≥й, що суперечать ≥нтересам ≥нших ос≥б; вимагати зд≥йсненн¤ або незд≥йсненн¤ певних д≥й в≥д ≥нших ос≥б; нести юридичну в≥дпов≥дальн≥сть за невиконанн¤ чи неналежне виконанн¤ передбачених нормою права д≥й.
ёридичн≥ факти - це конкретн≥ життЇв≥ обставини, передбачен≥ г≥потезою правовоњ норми, що спричин¤ють виникненн¤, зм≥ну чи припиненн¤ правов≥дносин. «алежно в≥д п≥дстав розр≥зн¤ють так≥ види юридичних факт≥в: за юридичними насл≥дками - правотворч≥, правозм≥нн≥, правоскасу-вальн≥; залежно в≥д форми њх про¤ву - позитивн≥ й негативн≥; за характером д≥њ - одноразовоњ чи неперервноњ д≥њ (прим≥ром, одноразовоњ д≥њ - догов≥р даруванн¤; неперервноњ д≥њ - перебуванн¤ у шлюб≥). ƒе¤к≥ автори вир≥зн¤ють тривк≥ юридичн≥ факти, зокрема процесуальн≥; за волеви¤вленн¤м виокремлюють юридичн≥ д≥њ, себто так≥ життЇв≥ обставини, що характеризують вольову повед≥нку суб'Їкт≥в, зовн≥шнЇ вираженн¤ њхн≥х вол≥ та св≥домост≥. ¬ир≥зн¤ють також юридичн≥ под≥њ, тобто життЇв≥ обставини, що виникають, розвиваютьс¤ ≥ припин¤ютьс¤ незалежно в≥д вол≥ суб'Їкт≥в правов≥дносин.
Ќеправом≥рн≥ юридичн≥ д≥њ - це правов≥ аномал≥њ, зловживанн¤ правом, що не Ї правопорушенн¤м, ≥ правопорушенн¤. ƒо правопорушень в≥днос¤ть злочини ≥ р≥зн≥ проступки.
ƒо юридичних под≥й в≥днос¤ть народженн¤ чи смерть людини, стих≥йн≥ лиха, хворобу та ≥нш≥ под≥њ, з ¤кими норма права зв'¤зуЇ виникненн¤, зм≥ну чи припиненн¤ правов≥дносин.
«аконн≥сть - ¤вище багатогранне. ѓњ розгл¤дають ¤к принцип формуванн¤ правовоњ держави, ¤к метод управл≥нн¤ сусп≥льством, ¤к режим точного виконанн¤ закону. «аконн≥сть трактують ≥ ¤к сукупн≥сть вимог, гарант≥й, що забезпечують пор¤док у держав≥. ¬ажливе значенн¤ мають ≥ так≥ категор≥њ, ¤к зм≥цненн¤ законност≥, порушенн¤ законност≥, стан законност≥ та ≥н.
ќсновними засадами законност≥ вважають:
а) зверхн≥сть закону в систем≥ нормативних акт≥в;
б) Їдин≥сть законност≥;
в) незаперечн≥сть закону в соц≥альн≥й практиц≥;
г) реальний характер законност≥; і) забезпеченн¤ прав людини;
д) нев≥дворотн≥сть в≥дпов≥дальност≥ за правопорушенн¤;
е) взаЇмозв'¤зок законност≥ й доц≥льност≥, законност≥ й культурност≥, законност≥ й справедливост≥ ≥ т. ≥н.
™дина законн≥сть означаЇ, що не може бути р≥зноњ д≥њ закону в р≥зних рег≥онах ≥ щодо р≥зних людей в ”крањн≥. Ќа вс≥й територ≥њ ”крањни закон однаковою м≥рою повинен д≥¤ти стосовно до вс≥х суб'Їкт≥в права.
«абезпеченн¤ прав людини. ќдним ≥з важливих принцип≥в законност≥ Ї ≥де¤ зд≥йсненн¤ закон≥в в ≥нтересах людини ≥ дл¤ забезпеченн¤ њњ прав. ќсновн≥ права та обов'¤зки людини ≥ громад¤нина закр≥плен≥ в онституц≥њ ”крањни та детал≥зуютьс¤ в чинному законодавств≥. «д≥йсненн¤ цих закон≥в забезпечуЇ права людини в ус≥х сферах њњ життЇд≥¤льност≥.
Ќев≥дворотн≥сть в≥дпов≥дальност≥ за правопорушенн¤. ожне скоЇнн¤ правопорушенн¤ маЇ т¤гти за собою в≥дпов≥дальн≥сть винноњ особи. ¬ажливо не те, щоб винний був т¤жко покараний за скоЇнн¤ правопорушенн¤, а те, щоб жодне правопорушенн¤ не залишалос¤ нерозкритим.
¬заЇмозв'¤зок законност≥ й доц≥льност≥. «акони та на њхн≥й основ≥ п≥дзаконн≥ нормативн≥ акти повинн≥ встановлювати все, що доц≥льно, заборон¤ти все, що недоц≥льно дл¤ громад¤нського сусп≥льства ≥ сусп≥льних ≥нтерес≥в. «акон не повинен захищати ≥нтереси т≥льки ¤коњсь певноњ парт≥њ, класу чи групи людей. якщо норма права перестаЇ бути доц≥льною, њњ належить негайно скасувати, а до того њњ д≥ю маЇ призупинити в≥дпов≥дний суд за власною ≥н≥ц≥ативою чи за поданн¤м виконавчих або ≥нших орган≥в.
¬заЇмозв'¤зок законност≥ та культурност≥. «а в≥дсутност≥ Їдиноњ законност≥ нема й культурност≥. ÷≥ два пон¤тт¤ зумовлюють одне одного. якщо нема достатньоњ культурност≥, то нема й достатньоњ законност≥.
¬заЇмозв'¤зок законност≥ та справедливост≥. Ќе т≥льки сам закон, а й способи його зд≥йсненн¤, а також його вт≥ленн¤ в повс¤кденне житт¤ мають спиратис¤ на справедлив≥сть.
«аконн≥сть ≥ демократ≥¤. ƒемократ≥¤ (в переклад≥ з грецькоњ - народовладд¤) означаЇ:
1) широку участь громадськост≥ в управл≥нн≥ справами держави й сусп≥льства;
2) п≥двищенн¤ активност≥ пол≥тичних парт≥й ≥ громадських орган≥зац≥й, ≥нших громадських об'Їднань;
3) зм≥цненн¤ правовоњ основи державного та сусп≥льного житт¤;
4) утвердженн¤ прав ≥ свобод громад¤н ≥ людини;
5) свободу ≥нформац≥њ та пост≥йне врахуванн¤ громадськоњ думки;
6) вдосконаленн¤ системи державних орган≥в ≥ орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤.
—усп≥льний пор¤док - реальний пор¤док сусп≥льних в≥д- носин, що в≥дпов≥дають не т≥льки нормам права, а й ≥ншим соц≥альним нормам.
√ромадський пор¤док - пор¤док у громадських м≥сц¤х.
ƒисципл≥на - своЇчасне ≥ точне виконанн¤ вимог, що випливають з нормативних та ≥ндив≥дуально-правових акт≥в, технолог≥чних, орган≥зац≥йних, моральних, громадських та ≥нших соц≥альних норм. –озр≥зн¤ють так≥ њњ види: державна, парт≥йна та громадських орган≥зац≥й, виробнича, трудова, в≥йськова, навчальна, еколог≥чна тощо.
якщо вичерпано внутр≥шн≥ державн≥ можливост≥ захистити суб'Їктивн≥ права з допомогою механ≥зм≥в, що д≥ють в ”крањн≥, людина маЇ змогу звернутис¤ за захистом њњ прав до м≥жнародних судових установ чи м≥жнародних орган≥зац≥й, членом або учасником ¤ких Ї ”крањна. ƒо таких механ≥зм≥в належать:
1. √енеральна јсамбле¤ ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й (√ј ќќЌ), ¤ка прийн¤ла 10 грудн¤ 1948 р. ƒекларац≥ю прав людини. √ј ќќЌ утворила так≥ органи: —пец≥альний ком≥тет з деколон≥зац≥њ; —пец≥альний ком≥тет проти апартењду; —пец≥альний ком≥тет з розсл≥дуванн¤ д≥й ≤зрањлю, що зач≥пають права населенн¤ окупованих територ≥й, та ом≥тет зд≥йсненн¤ нев≥д'Їмних прав палестинського народу.
2. –ада безпеки, ¤ка зосереджуЇ увагу на р≥зних ситуац≥¤х, пов'¤заних з порушенн¤м прав людини.
3. ≈колог≥чна та соц≥альна рада (≈ ќ—ќ–), ¤ка утворила р¤д ком≥тет≥в ≥ ком≥с≥й, а саме: ом≥тет з прав людини; ом≥с≥ю з≥ статусу ж≥нок; ом≥с≥ю з соц≥ального розвитку; ом≥с≥ю запоб≥ганн¤ злочинност≥ та крим≥нального правосудд¤.
4. ом≥с≥¤ з прав людини ( ѕЋ ќќЌ) Ї головним органом ќќЌ, що оп≥куЇтьс¤ правами людини; ѕ≥дком≥с≥¤ з питань запоб≥ганн¤ дискрим≥нац≥њ та захисту меншостей, ¤ка допомагаЇ в робот≥ ѕЋ ќќЌ.
5. —пец≥ал≥зован≥ установи ќќЌ: ћ≥жнародна орган≥зац≥¤ прац≥ (ћќѕ); ќсв≥тньо-наукова та культурна орган≥зац≥¤ (ёЌ≈— ќ); ћ≥жнародна юридична ком≥с≥¤ (ћё ); ¬ерховний ком≥сар ќќЌ та де¤к≥ ≥нш≥.
| назад | «м≥ст | дал≥ |