| назад | «м≥ст | дал≥ |
онституц≥Їю ”крањни проголошено про те, що ”крањна Ї соц≥альна правова держава. ѕри виконанн≥ проголошених конституц≥йних функц≥й серед орган≥в держави виникають завданн¤ з контролю, захисту й охорони прав людини, ≥нтерес≥в громад¤нського сусп≥льства та захисту самоњ держави, нац≥ональноњ безпеки, суверен≥тету, ц≥л≥сност≥. —удова, правоохоронна та правозахисна д≥¤льн≥сть Ї р≥зновидами юридичноњ д≥¤льност≥, основним продуктом ¤коњ маЇ бути впор¤дкован≥сть сусп≥льних в≥дносин, належний правовий пор¤док, спок≥й у сусп≥льств≥. ¬казаними видами д≥¤льност≥ захищаютьс¤ та охорон¤ютьс¤ права ≥ правом≥рн≥ ≥нтереси юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б, припин¤ютьс¤ порушенн¤ права, а також в≥дновлюютьс¤ порушен≥ права. «азначен≥ види д≥¤льност≥ уповноважен≥ зд≥йснювати суди, органи прокуратури, органи внутр≥шн≥х справ, служба безпеки, органи податковоњ м≥л≥ц≥њ, органи юстиц≥њ, нотар≥уси, адвокати та ≥н. ѓхн¤ д≥¤льн≥сть реал≥зуЇтьс¤ за такими напр¤мами:
1) правосудд¤;
2) д≥¤льн≥сть орган≥в прокуратури;
3) д≥¤льн≥сть з ви¤вленн¤ ≥ розсл≥дуванн¤ злочин≥в;
4) захист державноњ безпеки, державного кордону й охорона правопор¤дку;
5) правова допомога юридичним ≥ ф≥зичним особам у захист≥ њхн≥х правом≥рних ≥нтерес≥в ≥ прав.
ѕравосудд¤ Ч це особлива владна функц≥¤ у держав≥, що зд≥йснюЇтьс¤ в≥д њњ ≥мен≥ судом через розгл¤д ≥ вир≥шенн¤ в судових зас≥данн¤х адм≥н≥стративних, господарських, цив≥льних справ стосовно спор≥в про права та ≥нтереси громад¤н, громадських об'Їднань, п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й ≥ крим≥нальних справ ≥з засудженн¤м ос≥б, винних у вчиненн≥ злочину, або виправданн¤м невинних. ожному громад¤нинов≥ в ”крањн≥ гарантуЇтьс¤ право на захист у суд≥ його порушених прав ≥ свобод (ст. 55 онституц≥њ).
ѕринципи правосудд¤ мають важливе значенн¤ ≥ дл¤ ≥нших вид≥в юридичноњ д≥¤льност≥. ”с≥ принципи т≥сно взаЇмопов'¤зан≥ й у сукупност≥ становл¤ть Їдину систему. јле кожний з них в≥д≥граЇ самост≥йну роль, в≥н н≥би презентуЇ конкретну галузь законодавства в ц≥лому, але м≥ж ними ≥снуЇ взаЇмозв'¤зок ≥ взаЇмод≥¤. ƒ≥¤ одного принципу зумовлюЇ д≥ю ≥нших. ожний з принцип≥в не може ≥снувати в≥докремлено в≥д принцип≥в системи в ц≥лому.
√оловн≥ принципи: 1) зд≥йсненн¤ правосудд¤ т≥льки судом; 2) незалежн≥сть судд≥в ≥ п≥дкоренн¤ њх т≥льки закону; 3) державна мова судочинства; 4) принцип законност≥; 5) гласн≥сть судового процесу та його повне ф≥ксуванн¤ техн≥чними засобами; 6) р≥вн≥сть ус≥х учасник≥в судового процесу перед законом ≥ судом ≥ т. ≥н.
ѕ≥д судочинством розум≥ють встановлений процесуальний пор¤док поданн¤ позов≥в ≥ розгл¤д в судах справ стосовно спор≥в, що виникають з р≥зноман≥тних правов≥дносин, пор¤док прийн¤тт¤ р≥шень учасниками процесуальних д≥й, оскарженн¤ та перегл¤ду цих р≥шень, поданн¤ за¤в про правопорушенн¤ та злочини, њх ви¤вленн¤, розсл≥дуванн¤, передачу матер≥ал≥в крим≥нальних справ у судах. ÷е загальне визначенн¤ судочинства охоплюЇ вс≥ його види. ≥льк≥сть розгл¤нутих справ у судах щороку зб≥льшуЇтьс¤. «а останн≥ роки, все част≥ше почали розгл¤датис¤ позови до державних орган≥в. ўо приваблюЇ громад¤н у судочинств≥?
ѕо-перше, воно зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом розгл¤ду ≥ вир≥шенн¤ у судових зас≥данн¤х цив≥льних справ стосовно спор≥в, захисту прав ≥ законних ≥нтерес≥в ф≥зичних, юридичних ос≥б, розгл¤ду в судових зас≥данн¤х крим≥нальних справ ≥ вжитт¤ встановлених законом заход≥в покаранн¤ до ос≥б, ¤к≥ винн≥ у вчиненн≥ злочину, або виправдовуванн¤ невинних; вир≥шенн¤ господарських спор≥в, що виникають м≥ж учасниками господарських правов≥дносин.
ѕо-друге, розгл¤д ≥ вир≥шенн¤ в судових зас≥данн¤х цив≥льних, крим≥нальних та ≥нших справ основан≥ на засадах законност≥; р≥вност≥ вс≥х учасник≥в судового процесу перед законом ≥ судом; незалежност≥ судд≥в ≥ п≥дкоренн¤ њх т≥льки закону; презумпц≥њ невинност≥ та забезпеченн≥ обвинуваченому права на захист; забезпеченн≥ доведеност≥ вини; змагальност≥ стор≥н ≥ свободи в наданн≥ ними суду своњх доказ≥в та у доведенн≥ перед судом њх переконливост≥; п≥дтриманн≥ державного обвинуваченн¤ в суд≥ прокурором; гласност≥ судового процесу та його повному ф≥ксуванн≥ техн≥чними засо-
бами; забезпеченн≥ апел¤ц≥йного та касац≥йного оскарженн¤ р≥шенн¤ суду; обов'¤зковост≥ р≥шень суду.
ѕо-третЇ, правосудд¤ зд≥йснюЇтьс¤ в≥дпов≥дно до законодавства ”крањни, на основ≥ кодиф≥кованих акт≥в (÷ѕ , ѕ , √ѕ ), ¤к≥ докладно регламентують пор¤док, процесуальну форму судового розгл¤ду ≥ р≥шень, що њх виносить суд.
ѕо-четверте, судов≥ р≥шенн¤ схвалюютьс¤ судами ≥менем ”крањни, вони обов'¤зков≥ до виконанн¤ на вс≥й територ≥њ ”крањни. ÷≥ р≥шенн¤ Ї законом у кожн≥й конкретн≥й справ≥.
÷ив≥льне судочинство пол¤гаЇ у розгл¤д≥ справ стосовно спор≥в, що виникають з цив≥льних, с≥мейних, трудових, аграрних, земельних в≥дносин, а також спор≥в, що виникають з адм≥н≥стративно-правових в≥дносин ≥ справ окремого провадженн¤.
÷ив≥льн≥ справи в судах розгл¤даютьс¤ за за¤вою особи, ¤ка звертаЇтьс¤ за захистом своњх прав ≥ охоронюваних законом ≥нтерес≥в, а також за за¤вою прокурора та ≥нших ос≥б, що звертаютьс¤ на захист прав ≥ свобод ≥ншоњ особи. ”с≥ питанн¤, що виникають при розгл¤д≥ справи, вир≥шуютьс¤ судд¤ми б≥льш≥стю голос≥в, а при одноособовому розгл¤д≥ Ч суддею. ” де¤ких випадках судд¤ (судц≥) не може брати участь у розгл¤д≥ справи ≥ п≥дл¤гаЇ в≥дводу. «окрема, це в≥дбуваЇтьс¤ тод≥, коли судд¤ (судд≥) брали участь у попередньому розгл¤д≥ даноњ справи, або ¤кщо особисто, пр¤мо чи поб≥чно за≥нтересован≥ в результат≥ даноњ справи тощо.
ѕ≥д провадженн¤м по справах, що виникають з адм≥н≥стративно-правових в≥дносин розум≥ють особлив≥ випадки, ¤к≥ розгл¤даЇ суд, а саме:
Х по скаргах на неправильност≥ в списках виборц≥в ≥ в списках громад¤н, ¤к≥ мають право брати участь у референдум≥;
Х по скаргах на р≥шенн¤, д≥њ або безд≥¤льн≥сть виборчих ком≥с≥й;
Х по скаргах на д≥њ орган≥в ≥ службових ос≥б у зв'¤зку з накладенн¤м адм≥н≥стративних штраф≥в;
Х по скаргах громад¤н на р≥шенн¤, д≥њ або безд≥¤льн≥сть державних орган≥в, юридичних чи службових ос≥б у сфер≥ управл≥нськоњ д≥¤льност≥;
Х за за¤вами прокурора про визнанн¤ правового акта незаконним;
Х по скаргах на р≥шенн¤, д≥њ або безд≥¤льн≥сть державного виконавц¤ чи ≥ншоњ посадовоњ особи державноњ виконавчоњ служби;
Х про ст¤гненн¤ з громад¤н недоњмки по податках, самооподаткуванню с≥льського населенн¤ ≥ державному обов'¤зковому страхуванню.
ѕ≥д окремим провадженн¤м розум≥Їтьс¤ провадженн¤ у справах:
Х про визнанн¤ громад¤нина обмежено д≥Їздатним чи нед≥Їздатним;
Х про визнанн¤ громад¤нина безв≥сно в≥дсутн≥м чи проголошенн¤ громад¤нина померлим;
Х про усиновленн¤ д≥тей, ¤к≥ проживають на територ≥њ ”крањни;
Х про встановленн¤ неправильност≥ запису в актах громад¤нського стану;
Х про встановленн¤ факт≥в, що мають юридичне значенн¤; про в≥дновленн¤ прав на втрачен≥ ц≥нн≥ папери на пред'¤вника;
Х про оскарженн¤ нотар≥альних д≥й або в≥дмови в њх вчиненн≥.
√осподарським судочинством визнаютьс¤ процедури зверненн¤, порушенн¤ справ у господарському суд≥, њх розгл¤д, прийн¤тт¤ р≥шень ≥ перегл¤д судових р≥шень в апел¤ц≥йному та касац≥йному провадженн¤х. ќсобливост≥ господарського судочинства пол¤гають у тому, що, по-перше, право на зверненн¤ мають суб'Їкти п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ (п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ, ≥нш≥ юридичн≥ особи, у тому числ≥ ≥ноземн≥, громад¤ни, ¤к≥ зд≥йснюють п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть без створенн¤ юридичноњ особи). –озгл¤д спор≥в зд≥йснюЇтьс¤ на засадах р≥вност≥ вс≥х учасник≥в судового процесу перед законом ≥ судом. ѕо-друге, сторони мають право застосовувати заходи досудового врегулюванн¤ господарського спору (за вин¤тком окремих важливих категор≥й спор≥в).
” господарських судах розгл¤даютьс¤:
Х справи у спорах, що виникають при укладенн≥, зм≥н≥, роз≥рванн≥ та виконанн≥ господарських договор≥в;
Х спори, що виникають при погодженн≥ стандарт≥в ≥ техн≥чних умов (так≥ питанн¤, ¤к правило, загострюютьс¤ при випуску певного виду продукц≥њ, наданн≥ послуг тощо);
Х спори про встановленн¤ ц≥н на продукц≥ю (товари), а також тариф≥в на послуги (виконанн¤ роб≥т);
Х справи про банкрутство;
Х справи з питань д≥¤льност≥ јнтимонопольного ком≥тету ”крањни, –ахунковоњ палати.
рим≥нальне судочинство пол¤гаЇ у д≥¤льност≥ з охорони прав ≥ законних ≥нтерес≥в ф≥зичних ≥ юридичних ос≥б, ¤к≥ беруть участь у ньому, а також у швидкому ≥ повному розкритт≥ злочин≥в, викритт≥ винних ≥ забезпеченн≥ правильного застосуванн¤ закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був прит¤гнутий до в≥дпов≥дальност≥ ≥ жоден невинний не був покараний. —аме про це наголошуЇтьс¤ у ст. 2 ѕ .
«а онституц≥Їю ”крањни, особа вважаЇтьс¤ невинуватою у вчиненн≥ злочину ≥ не може бути п≥ддана крим≥нальному покаранню, доки њњ вину не буде доведено у передбаченому законом пор¤дку ≥ встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 124). ÷е конституц≥йне положенн¤ маЇ дл¤ крим≥нального судочинства к≥лька значень:
а) н≥хто не зобов'¤заний доводити свою невинуват≥сть у ¬чиненн≥ злочину (ч. 2 ст. 62 онституц≥њ);
б) обвинуваченн¤ не можуть грунтуватис¤ на доказахФ одержаних незаконним шл¤хом, а також на припущенн¤х (ч. « ст. 62 онституц≥њ);
в) ус≥ сумн≥ви щодо доведеност≥ вини особи тлумачатьс¤ на њњ користь (ч. « ст. 62 онституц≥њ);
г) висновок про винн≥сть особи у вчиненн≥ злочину не може грунтуватис¤ на припущенн¤х;
і) з обвинуваченим не можна поводитис¤, ¤к з винним, до остаточного вир≥шенн¤ крим≥нальноњ справи й оф≥ц≥йного визнанн¤ його винним у вчиненн≥ злочину, а також публ≥чно твердити в засобах масовоњ ≥нформац≥њ та в будь-¤ких оф≥ц≥йних документах, що дана особа Ї злочинцем.
рим≥нальне судочинство складаЇ Їдину систему д≥й, етап≥в досл≥дженн¤ обставин крим≥нальноњ справи, встановленн¤ ≥стини по ц≥й справ≥. ≈тапами судочинства визнаютьс¤:
Ч порушенн¤ крим≥нальноњ справи;
Ч досудове розсл≥дуванн¤ крим≥нальноњ справи;
Ч в≥дданн¤ обвинуваченого до суду;
Ч судовий розгл¤д справи;
Ч апел¤ц≥йне провадженн¤ по справ≥;
Ч касац≥йне провадженн¤ по справ≥;
Ч виконанн¤ вироку;
Ч перегл¤д судових р≥шень у пор¤дку виключного провадженн¤ (за новови¤вленими обставинами або у зв'¤зку з неправильним застосуванн¤м крим≥нального закону та ≥стотним порушенн¤м вимог крим≥нально-процесуального закону).
онституц≥йний —уд ”крањни Ї Їдиним органом конституц≥йноњ юрисдикц≥њ в ”крањн≥, ¤кий вир≥шуЇ питанн¤ про в≥дпов≥дн≥сть закон≥в та ≥нших правових акт≥в онституц≥њ ”крањни ≥ даЇ оф≥ц≥йне тлумаченн¤ онституц≥њ ”крањни та закон≥в ”крањни.
—уб'Їктами зверненн¤ до онституц≥йного —уду ”крањни Ї:
Ч ѕрезидент ”крањни;
Ч не менш ¤к 45 народних депутат≥в ”крањни; Ч ¬ерховний —уд ”крањни;
Ч ”повноважений ¬ерховноњ –ади ”крањни з прав людини;
Ч ¬ерховна –ада јвтономноњ –еспубл≥ки рим.
«акон ”крањни Уѕро онституц≥йний —уд ”крањниФ в≥д 16 жовтн¤ 1996 р. визначаЇ:
1) статус судд≥в онституц≥йного —уду ”крањни та гарант≥њ њхньоњ д≥¤льност≥;
2) пор¤док орган≥зац≥њ та д≥¤льност≥ онституц≥йного —уду;
3) процедуру конституц≥йного провадженн¤ (поданн¤ звернень, розгл¤д справ, постановленн¤ р≥шень ≥ висновк≥в);
4) особливост≥ провадженн¤ в окремих категор≥¤х справ;
5) час набиранн¤ цим «аконом чинност≥, уточненн¤ щодо юрисдикц≥њ онституц≥йного —уду ”крањни, питанн¤ орган≥зац≥йного та матер≥ального забезпеченн¤ його д≥¤льност≥.
| назад | «м≥ст | дал≥ |