| назад | «м≥ст | дал≥ |
рим≥нальне право Ч одна з галузей права. Ќим ≥менують ус≥ закони, в ¤ких м≥ст¤тьс¤ положенн¤ ц≥Їњ галуз≥ права. ѕ≥д крим≥нальним правом розум≥ють також ≥ науку, тобто теор≥ю крим≥нального права, систему його вчень.
Ќорми крим≥нального права Ч це правила, що охоплюють соц≥альн≥ ситуац≥њ й конкретн≥ життЇв≥ ситуац≥њ. ÷≥ норми Ї загальнообов'¤зковими до виконанн¤. «деб≥льшого вони виступають ¤к норми-заборони, ¤к пересторога певних вчинк≥в людей (злочинн≥ д≥њ або злочинну безд≥¤льн≥сть). «а њх вчиненн¤ настаЇ крим≥нальне покаранн¤.
рим≥нальне право Ч це так зване позитивне, або чинне, право. ¬оно точно ф≥ксуЇ в закон≥ ознаки злочин≥в ≥ покарань за них. ‘ормальна або ч≥тка визначен≥сть крим≥нального права Ї гарант≥Їю законност≥ й однаковост≥ застосуванн¤ його норм.
ќсновна функц≥¤ крим≥нального права Ч охоронна. ¬оно охорон¤Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що регулюютьс¤ ≥ншими галуз¤ми права. –егул¤ц≥¤ сусп≥льних в≥дносин маЇ спри¤ти њх розвитку та реал≥зац≥њ. “ак, норми цив≥льного права регулюють в≥дносини, що складаютьс¤ у сфер≥ власност≥. ” крим≥нальному прав≥ встановлюютьс¤ каральн≥ санкц≥њ за злочини проти власност≥. ¬ адм≥н≥стративному прав≥ регламентуЇтьс¤ пор¤док системи управл≥нн¤ в держав≥, а в крим≥нальному прав≥ встановлюютьс¤ каральн≥ санкц≥њ за злочини, що спотворюють авторитет орган≥в державноњ влади й м≥сцевого самовр¤дуванн¤.
ќхоронна функц≥¤ крим≥нального права ч≥тко виражена вже у ст. 1 , де сказано, що рим≥нальний кодекс маЇ своњм завданн¤м охорону в≥д злочинних пос¤гань найб≥льш важливих соц≥альних ц≥нностей: прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина, власност≥, громадського пор¤дку ≥ громадськоњ безпеки, довк≥лл¤, конституц≥йного устрою ”крањни, забезпеченн¤ миру й безпеки людства, а також запоб≥ганн¤ злочинам.
—уб'Їктом злочину, тобто особою, ¤ка може нести крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, Ї лише ф≥зична особа, ¤ка обов'¤зково Ї осудною й дос¤гла в≥ку, з ¤кого можлива крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть (ст. 18 ). ќсобистий характер в≥дпов≥дальност≥ пол¤гаЇ ще й у тому, що саме покаранн¤ носить персональний, особистий характер ≥ може застосовуватис¤ лише до конкретноњ особи, ¤ка визнана судом винною у вчиненн≥ злочину.
онцептуальними положенн¤м рим≥нального кодексу Ї:
1) крим≥нально-правова охорона основ нац≥ональноњ безпеки ”крањни, особи, њњ прав ≥ свобод, власност≥ та правового пор¤дку в≥д злочинних пос¤гань;
2) закр≥пленн¤ принципу про те, що ”крањни Ч це Їдиний законодавчий акт, ¤кий включаЇ в себе закони про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть;
3) на¤вн≥сть фактичного складу злочину в д≥¤х особи, що встановлений (описаний) в крим≥нальному закон≥;
4) закр≥пленн¤ особистоњ ≥ винноњ в≥дпов≥дальност≥;
5) посиленн¤ в≥дпов≥дальност≥ за вчиненн¤ т¤жких ≥ особливо т¤жких злочин≥в та посиленн¤ боротьби з орган≥зованою злочинн≥стю;
6) ур≥зноман≥тненн¤ крим≥нально-правового впливу, що спри¤Ї справедливост≥ кари залежно в≥д т¤жкост≥ вчиненого злочину й особи засудженого.
7) ≥стотне зниженн¤ санкц≥й пор≥вн¤но з рим≥нальним кодексом ”крањни 1960 року;
8) широка можлив≥сть зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ (при д≥йовому ка¤тт≥, примиренн≥ з потерп≥лим у справах про злочини невеликоњ т¤жкост≥ та ≥н.), а також зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤ (наприклад, з певними випробуванн¤ми, при умовно-достроковому зв≥льненн≥ та ≥н.);
9) в≥дмова в≥д покаранн¤ у вигл¤д≥ смертноњ кари ≥ зам≥на њњ дов≥чним позбавленн¤м вол≥;
10) заохоченн¤ позитивноњ посткрим≥нальноњ повед≥нки (наприклад, зв≥льненн¤ в≥д в≥дпов≥дальност≥ учасника орган≥-
зованоњ групи, ¤кий пов≥домив в органи влади про д≥¤льн≥сть ц≥Їњ групи ≥ спри¤в њњ розкриттю, та ≥н.);
11) пом'¤кшенн¤ в≥дпов≥дальност≥ неповнол≥тн≥х пор≥вн¤но з дорослими злочинц¤ми.
–озр≥зн¤ють два види в≥дносно-визначених санкц≥й:
1) з нижчою (м≥н≥мумом) ≥ вищою (максимумом) межами покаранн¤ (на строк Ув≥дФ ≥ УдоФ). ” цьому раз≥ в закон≥ передбачен≥ нижча та вища меж≥ певного покаранн¤. Ќаприк-
лад, особливо зл≥сне хул≥ганство, передбачене ч. 4 ст. 296, караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в;
2) максимумом покаранн¤ (на строк УдоФ). ” цьому раз≥ визначаЇтьс¤ т≥льки вища межа покаранн¤, б≥льше за ¤ку суд не може призначити покаранн¤. “ак≥ санкц≥њ передбачен≥, наприклад, у ч. 1 ст. 153 (насильницьке задоволенн¤ статевоњ пристраст≥ неприродним способом Ч до 5 рок≥в позбавленн¤ вол≥); ч. 1 ст. 189 (вимаганн¤ Ч обмеженн¤ вол≥ до 5 рок≥в або позбавленн¤ вол≥ на той самий строк). Ќижчою межею санкц≥њ Ї нижча межа, встановлена в норм≥ «агальноњ частини ”крањни дл¤ даного виду покаранн¤.
јльтернативною Ї санкц≥¤, в ¤к≥й м≥ститьс¤ вказ≥вка на два або к≥лька вид≥в основних покарань, з ¤ких суд обираЇ лише одне. «начна частина санкц≥й у д≥ючому ”крањни Ї альтернативними. ѕрикладом може слугувати санкц≥¤, наведена у ст. 188. ¬она надаЇ можлив≥сть суду призначити за викраденн¤ електричних мереж, кабельних л≥н≥й та њх обладнанн¤ Ч штраф в≥д 100 до 500 неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤ вол≥ на строк до трьох рок≥в.
ѕон¤тт¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть Ч це один ≥з вид≥в юридичноњ в≥дпов≥дальност≥. ¬она Ї в≥дпов≥дальн≥стю ретроспективною, тобто в≥дпов≥дною реакц≥Їю держави на вчинене в минулому порушенн¤ права. ѓњ можна визначити ¤к право держави обмежувати права ≥ свободи людини.
ѕон¤тт¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ Ї юридичним пон¤тт¤м, ¤ке характеризуЇтьс¤ тим, що:
1) органи правосудд¤ мають визнати особу винною у вчиненн≥ злочину, ¤к насл≥док Ч ц¤ особа вимушена виконувати негативну правову роль у сусп≥льств≥ та держав≥;
2) державна оц≥нка вчиненого злочину маЇ вираженн¤ в осуд≥ злочинц¤ та його д≥¤нн¤ в обвинувальному вироку суду;
3) вид ≥ м≥ра обмежень особистого (наприклад, позбавленн¤ вол≥), майнового (наприклад, ст¤гненн¤ штрафу) або ≥ншого характеру (наприклад, позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади) обираЇтьс¤ з урахуванн¤м меж в≥дпов≥дальност≥ за вчинений злочин;
4) реальне вчиненн¤ злочину, за ¤кий встановлена в≥дпов≥дальн≥сть у крим≥нальному закон≥.
рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть Ч це особлива правова роль особи, ¤ка вчинила злочин, пов'¤зана з державним осудом, а також обмеженн¤ми особистого, майнового чи ≥ншого характеру, що визначаЇтьс¤ обвинувальним вироком суду.
” межах Їдиноњ п≥дстави крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ можна вид≥лити њњ фактичну та юридичну сторони. ‘актична сторона Ч це вчиненн¤ в реальн≥й д≥йсност≥ сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤, а юридична Ч це передбачен≥сть такого д≥¤нн¤ в . рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ т≥льки п≥сл¤ встановленн¤ судом повноњ в≥дпов≥дност≥ фактичноњ та юридичноњ стор≥н вчинку. ¬≥дсутн≥сть останньоњ св≥дчить про в≥дсутн≥сть п≥дстави крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, тобто про в≥дсутн≥сть у д≥¤х особи складу злочину.
«лочин Ч це вчинок людини. …ому притаманн≥ вс≥ т≥ об'Їктивн≥ та суб'Їктивн≥ ознаки, що характеризують повед≥нку людини. ÷е ф≥зичн≥ властивост≥ (рух або утриманн¤: в≥д нього); психолог≥чн≥ властивост≥ (на¤вн≥сть св≥домост≥, вол≥, певноњ мотивац≥њ повед≥нки, њњ ц≥леспр¤мован≥сть або спонтанн≥сть) тощо.
”крањни даЇ саме таке його визначенн¤. —татт¤ 11 встановлюЇ: У«лочином Ї передбачене цим одексом сус-п≥льно небезпечне винне д≥¤нн¤ (д≥¤ або безд≥¤льн≥сть), вчинене суб'Їктом злочинуФ.
” зазначен≥й статт≥ закр≥плен≥ три ознаки злочину: а) сусп≥льна небезпечн≥сть д≥¤нн¤, б) винн≥сть ≥ в) передбачен≥сть д≥¤нн¤ в закон≥ про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть. ѕерш≥ дв≥ ознаки Ч сусп≥льна небезпечн≥сть ≥ винн≥сть Ч Ї матер≥альними, що розкривають соц≥ально-психолог≥чну природу злочину; трет¤ Ч формальна, що в≥дбиваЇ юридичну природу злочину, тобто його протиправн≥сть.
ѕротиправн≥сть Ч це формальна ознака злочину. ¬она означаЇ обов'¤зок передбаченн¤ його в крим≥нальному закон≥. рим≥нальна протиправн≥сть складаЇ правову оц≥нку сусп≥льноњ небезпечност≥ злочину, що закр≥плена в конкретн≥й норм≥ закону. рим≥нальний закон даЇ вичерпний перел≥к злочин≥в. Ѕудь-¤ке д≥¤нн¤, що становить небезпеку дл¤ сусп≥льства, але за нього не передбачена крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть, не може розгл¤датис¤ ¤к злочин.
ќдним з елемент≥в протиправност≥ Ї каран≥сть злочину. аран≥сть злочину випливаЇ ≥з сусп≥льноњ небезпечност≥ та протиправност≥ д≥¤нн¤. ƒ≥¤нн¤ Ї крим≥нально караним тому, що воно сусп≥льно небезпечне ≥ передбачене крим≥нальним законом ¤к злочин.
¬ажливо зазначити, що склад злочину Ч це реальна система ознак, що склалас¤ за часи застосуванн¤ крим≥нального законодавства.
—клад злочину необх≥дно в≥дмежовувати в≥д реального злочину, в≥д вчинку. ¬они сп≥вв≥днос¤тьс¤, ¤к ¤вище (конкретний злочин) ≥ юридичне пон¤тт¤ про нього (склад конкретного виду злочину), тобто ¤к реальне та лог≥чне пон¤тт¤.
—клад злочину ¤вл¤Ї собою лог≥чне пон¤тт¤ про злочини певного виду (склад крад≥жки, вбивства, зівалтуванн¤, грабежу ≥ т. ≥н.). Ќаприклад, крад≥жки, вчинен≥ р≥зними особами, мають своњ особливост≥ й в≥др≥зн¤ютьс¤ одна в≥д одноњ, але склади злочину Ч крад≥жки Ч тотожн≥, однаков≥.
—клад злочину Ї ширшим за кожний конкретний злочин, оск≥льки в≥н в≥дбиваЇ ознаки не одного конкретного злочину, а ознаки вс≥х злочин≥в даного виду (типу).
ќтже, враховуючи викладене, можна сформулювати:
1) склад злочину ¤вл¤Ї собою певну сукупн≥сть об'Їктивних ≥ суб'Їктивних ознак, що визначають конкретне сусп≥льно небезпечне д≥¤нн¤ ¤к злочинне;
2) сукупн≥сть зазначених ознак наводитьс¤ т≥льки в крим≥нальному закон≥;
3) перел≥к склад≥в злочин≥в, передбачених законом, Ї вичерпним;
4) склад злочину трансформуЇтьс¤ у в≥дпов≥дальн≥сть за вчинений злочин.
ќб'Їкт злочину в≥дображаЇ те, на що завжди пос¤гаЇ злочин, чому або кому в≥н запод≥юЇ певноњ шкоди. ќб'Їкт злочину визначаЇтьс¤ тими сусп≥льними в≥дносинами, що охорон¤ютьс¤ крим≥нальним законом.
ќб'Їктивна сторона Ч це зовн≥шн¤ сторона д≥¤нн¤. ¬она виражаЇтьс¤ у д≥њ чи безд≥¤льност≥, ¤кою запод≥юЇтьс¤ чи створюЇтьс¤ загроза запод≥¤нн¤ шкоди об'Їкту злочину.
ќзнаки об'Їктивноњ сторони: д≥¤нн¤ (д≥¤ чи безд≥¤льн≥сть), сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки, причинний зв'¤зок м≥ж д≥¤нн¤м ≥ сусп≥льно небезпечними насл≥дками. ” злочинах з так званим матер≥альним складом маЇ бути встановлений причинний зв'¤зок м≥ж д≥Їю (безд≥¤льн≥стю) та сусп≥льно небезпечним насл≥дком, що настав. Ќаприклад, при розголошенн≥ комерц≥йноњ таЇмниц≥ (ст. 232 ) обов'¤зкове встановленн¤ причинного зв'¤зку м≥ж фактом такого розголошенн¤ та завданн¤м суб'Їкту господарськоњ д≥¤льност≥ ≥стотноњ шкоди. ” злочинах з формальним складом причинний зв'¤зок м≥ж д≥Їю та сусп≥льно небезпечним насл≥дком не Ї обов'¤зковим. Ќаприклад, при зівалтуванн≥ (ч. 1 ст. 152) факт статевих зносин пов'¤зуЇтьс¤ лише ≥з застосуванн¤м ф≥зичного насильства, ≥ незалежить в≥д того, доведено статев≥ зносини до зак≥нченн¤ полового акту чи н≥, або в≥д ≥нших насл≥дк≥в.
—уб'Їкт злочину Ч це ф≥зична особа, ¤ка вчин¤Ї злочин. ¬≥дпов≥дно до ст. 18, суб'Їктом злочину Ї ф≥зична особа, ¤ка вчинила злочин у в≥ц≥, з ¤кого в≥дпов≥дно до цього одексу може наставати крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть.
—уб'Їктивна сторона Ч це внутр≥шн¤ сторона злочину, ¤ка охоплюЇ псих≥чн≥ процеси, св≥дом≥сть, волю особи в момент вчиненн¤ злочину. ќзнаками суб'Їктивноњ сторони Ї вина, мотив ≥ мета злочину. ќбов'¤зковою ознакою суб'Їктивноњ сторони будь-¤кого складу злочину Ї вина особи. ¬ина Ч це псих≥чне ставленн¤ особи до вчинюваноњ д≥њ чи безд≥¤льност≥, передбаченоњ рим≥нальним кодексом ”крањни, та насл≥дк≥в вчинку, виражене у форм≥ умислу чи необережност≥ (ст. 23). ” раз≥ в≥дсутност≥ вини особи немаЇ ≥ складу злочину, нав≥ть ¤кщо в результат≥ д≥њ (безд≥¤льност≥) настають сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки.
—тад≥њ вчиненн¤ злочину Ч це певн≥ етапи його зд≥йсненн¤, ¤к≥ ≥стотно р≥зн¤тьс¤ м≥ж собою ступенем реал≥зац≥њ злочинного нам≥ру, характером д≥¤нн¤ (д≥њ або безд≥¤льност≥) та моментом його зак≥нченн¤.
ожна стад≥¤ вчиненн¤ злочину повинна ¤вл¤ти собою саме сусп≥льно небезпечне д≥¤нн¤. Ќе Ї стад≥¤ми вчиненн¤ злочину той або ≥нший факт ви¤вленн¤ св≥домост≥ особи (њњ думки та нам≥ри). ÷е ще не Ї д≥¤нн¤м, в ¤кому об'ЇктивуЇтьс¤ умисел.
—тад≥њ вчиненн¤ злочин≥в Ї р≥зновидом ц≥леспр¤мованоњ д≥¤льност≥, що охоплюЇ етапи реал≥зац≥њ злочинного умислу, дос¤гненн¤ певноњ мети.
” ”крањни визнаютьс¤ злочинними ≥ караними три стад≥њ вчиненн¤ злочину:
1) готуванн¤ до злочину;
2) замах на злочин, що разом з готуванн¤м до злочину становл¤ть незак≥нчений злочин;
3) зак≥нчений злочин.
«амах на злочин маЇ м≥сце тод≥, коли:
1) вчинено д≥¤нн¤, безпосередньо спр¤моване на вчиненн¤ певного злочину;
2) злочин не доведений до к≥нц¤;
3) причини зак≥нченн¤ злочину не залежать в≥д вол≥ винного.
—п≥вучастю у злочин≥ визнаЇтьс¤ умисна сп≥льна участь к≥лькох суб'Їкт≥в злочину у вчиненн≥ умисного злочину (ст. 26). ѕри сп≥вучаст≥ об'Їднуютьс¤ к≥лька ос≥б ≥ вчин¤ють злочин сп≥льно ≥ навмисно.
ќб'Їктивн≥ ознаки сп≥вучаст≥ виражен≥ у такому формулюванн≥: Узлочин, вчинений к≥лькома (двома або б≥льше) суб'Їктами злочину сп≥льноФ.
« об'Їктивноњ точки зору, злочин при цьому вчин¤Їтьс¤ загальними зусилл¤ми вс≥х сп≥вучасник≥в. –оль ≥ конкретн≥ д≥њ кожного ≥з сп≥вучасник≥в можуть розр≥зн¤тис¤, але при цьому злочин Ч це результат њх сп≥льноњ д≥¤льност≥.
¬иконавцем (сп≥ввиконавцем) вважаЇтьс¤ особа, ¤ка безпосередньо або шл¤хом використанн¤ ≥нших ос≥б, що не Ї суб'Їктами злочину, вчинила конкретний злочин (ч. 2 ст. 27).
ќрган≥затором визнаЇтьс¤ особа, ¤ка орган≥зувала вчиненн¤ злочину (злочин≥в) або керувала його (њх) вчиненн¤м чи п≥дготовкою (ч. « ст. 27). р≥м того, орган≥затором визнаЇтьс¤ особа, що створила орган≥зовану групу чи злочинну орган≥зац≥ю або керувала ними. ¬она може очолювати злочинну групу, керувати об'Їднанн¤м ≥з двох або б≥льше груп. якщо особа ф≥нансуЇ злочинну д≥¤льн≥сть орган≥зованоњ групи чи злочинноњ орган≥зац≥њ (наприклад, зд≥йснюЇ ф≥нансуванн¤ охоронц≥в, а також ф≥нансуЇ виробництво або транспортуванн¤ заборонених предмет≥в Ч наркотик≥в, фальсиф≥кованих спиртних напоњв тощо), вона також визнаЇтьс¤ орган≥затором.
ѕ≥дбурювачем вважаЇтьс¤ особа, ¤ка схилила ≥ншого сп≥вучасника до вчиненн¤ злочину.
ѕособником визнаЇтьс¤ особа, ¤ка порадами, вказ≥вками, наданн¤м засоб≥в чи знар¤дь або усуненн¤м перешкод спри¤ла вчиненню злочину ≥ншими сп≥вучасниками, а також особа, ¤ка заздалег≥дь об≥ц¤ла переховати злочинц¤, знар¤дд¤ чи засоби вчиненн¤ злочину чи предмети, здобут≥ злочинним шл¤хом, придбати чи збути так≥ предмети, або ≥ншим чином спри¤ти приховуванню злочину (ч. 5 ст. 27).
«а суб'Їктивними ознаками (ст≥йк≥сть суб'Їктивних зв'¤зк≥в, ст≥йк≥сть умислу) розр≥зн¤ють вчиненн¤ злочину р≥зними злочинними групами:
1) групою ос≥б;
2) групою ос≥б за попередньою змовою;
3) вчиненн¤ орган≥зованою групою;
4) злочинною орган≥зац≥Їю. –озгл¤немо ц≥ форми сп≥вучаст≥.
ƒобров≥льною в≥дмовою вважаЇтьс¤ остаточне припиненн¤ особою за своЇю волею готуванн¤ до злочину або замаху на злочин, ¤кщо при цьому вона усв≥домлювала можлив≥сть доведенн¤ злочину до к≥нц¤ (ч. 1. ст. 17). ѕри зак≥нченому злочин≥ добров≥льноњ в≥дмови бути не може. якщо особа в≥дмовилас¤ добров≥льно в≥д доведенн¤ злочину до к≥нц¤, то вона може бути прит¤гнута до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ лише за умови, ¤кщо вчинене нею д≥¤нн¤ м≥стить склад ≥ншого злочину (ч. 2 ст. 17),
ѕон¤тт¤ добров≥льноњ в≥дмови складаЇтьс¤ з таких ознак:
1) остаточне припиненн¤ особою готуванн¤ до злочину;
2) в≥дмова в≥д вчиненн¤ злочину з вол≥ самоњ особи;
3) розум≥нн¤ особою можливост≥ довести злочин до к≥нц¤. Ќе сл≥д плутати невдалу спробу вчиненн¤ злочину ≥ в≥дмову в≥д повторенн¤ пос¤ганн¤.
ѕри сп≥вучаст≥, коли д≥Ї не одна, а к≥лька ос≥б, добров≥льна в≥дмова опосердкована повед≥нкою виконавц¤ злочину. ≤нш≥ сп≥вучасники злочину при добров≥льн≥й в≥дмов≥ виконавц¤ мають в≥дпов≥дати за готуванн¤ до злочину або замах на злочин.
рим≥нальне покаранн¤ Ї необх≥дним засобом охорони держави, сусп≥льства ≥ безпеки особи в≥д злочин≥в. ” боротьб≥ з≥ злочинн≥стю крим≥нальне покаранн¤ маЇ к≥лька функц≥й. ѕо-перше, воно Ї формою державного правом≥рного примусу, загроза застосуванн¤ ¤кого стримуЇ правопорушник≥в. ѕо-друге, реальне виконанн¤ крим≥нального покаранн¤, впровадженн¤ конкретних правообмежувальних процедур до винних ос≥б чинить сильний вплив ¤к на самого винного, так ≥ на його оточенн¤.
«а пор¤дком призначенн¤ покаранн¤ под≥л¤ютьс¤ на три групи:
1) основн≥ покаранн¤;
2) додатков≥ покаранн¤;
3) покаранн¤, що можуть призначатис¤ ≥ ¤к основн≥, ≥ ¤к додатков≥ (ст. 52).
ƒо основних покарань в≥днос¤ть:
1) громадськ≥ роботи (ст. 56) Ч встановлюютьс¤ на строк в≥д 60 до 240 годин ≥ в≥дбуваютьс¤ не б≥льш ¤к чотири години на день;
2) виправн≥ роботи (ст. 57) Ч призначаютьс¤ на строк в≥д шести м≥с¤ц≥в до двох рок≥в ≥ обов'¤зково супроводжуютьс¤ в≥драхуванн¤м ≥з суми зароб≥тку засудженого в доход держави в межах в≥д 10 до 20 в≥дсотк≥в зароб≥тку засудженого;
3) службов≥ обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в (ст. 58) Ч встановлюютьс¤ на строк в≥д шести м≥с¤ц≥в до двох рок≥в з
в≥драхуванн¤м у доход держави в≥д 10 до 20 в≥дсотк≥в грошового забезпеченн¤, одержаного засудженим;
4) арешт (ст. 60) на строк в≥д одного до шести м≥с¤ц≥в;
5) обмеженн¤ вол≥ (ст. 61) на строк в≥д одного до п'¤ти рок≥в з утриманн¤м в крим≥нально-виконавчих установах в≥дкритого типу без ≥зол¤ц≥њ в≥д сусп≥льства з обов'¤зковим залученн¤м до прац≥;
6) триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ в≥йськовослужбовц≥в (ст. 62) в≥д шести м≥с¤ц≥в до двох рок≥в;
7) позбавленн¤ вол≥ на певний строк (ст. 63) Ч на строк в≥д одного до п'¤тнадц¤ти рок≥в ≥ в≥дбуваЇтьс¤ в крим≥нально-виконавчих установах;
8) дов≥чне позбавленн¤ вол≥ (ст. 64) Ч воно зам≥нило смертну кару; актом помилуванн¤ дов≥чне позбавленн¤ вол≥ може бути зам≥нено позбавленн¤м вол≥ на строк не менше 25 рок≥в.
ƒо додаткових покарань в≥днос¤ть:
1) позбавленн¤ в≥йськового, спец≥ального званн¤, рангу, чину або квал≥ф≥кац≥йного класу (ст. 54) Ч безстрокове;
2) конф≥скац≥ю майна (ст. 59) Ч призначаЇтьс¤ лише у випадках, пр¤мо передбачених у санкц≥¤х статт≥ за т¤жк≥ й особливо т¤жк≥ корислив≥ злочини.
ѕокаранн¤ми, що можуть призначатис¤ ≥ ¤к основн≥, ≥ ¤к додатков≥ Ї:
1) штраф (ст. 53) Ч встановлюЇтьс¤ у межах в≥д «ќ до 1000 неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н, в окремих випадках може бути встановлений б≥льший розм≥р штрафу;
2) позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю (ст. 55) Ч на строк в≥д двох до п'¤ти рок≥в ¤к основне ≥ в≥д одного до трьох рок≥в ¤к додаткове покаранн¤.
Ќеповнол≥тн≥ за крим≥нальним законом отримують особливий правовий статус. ѕо-перше, крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ п≥дл¤гають т≥ неповнол≥тн≥, ¤ким до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ ш≥стнадц¤ть рок≥в. ѕо-друге, у в≥ц≥ в≥д чотирнадц¤ти до ш≥стнадц¤ти рок≥в, п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ не вс≥ особи, що вчинили злочини, а лише т≥, ¤к≥ вчинили найнебезпечн≥ш≥ злочини. «аконодавець при цьому виходить з м≥ркуванн¤, що неповнол≥тн≥й в≥к накладаЇ в≥дбиток на особу правопорушника. “ому до молодих правопорушник≥в не застосовуЇтьс¤ крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за поширен≥, але не надто небезпечн≥ злочини.
«в≥льненн¤ неповнол≥тн≥х в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥
¬чиненн¤ злочину у неповнол≥тньому в≥ц≥ Ї обставиною, що пом'¤кшуЇ покаранн¤. ÷¤ норма крим≥нального права св≥дчить про нам≥р законодавц¤ пом'¤кшити в≥дпов≥дальн≥сть неповнол≥тн≥х пор≥вн¤но з дорослими правопорушниками. ƒо неповнол≥тн≥х, ¤к≥ вчинили злочин пор¤д ≥з загальними п≥дставами крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, передбачено певн≥ особливост≥ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ та покаранн¤. ”с≥ ц≥ особливост≥ вм≥щен≥ в окремому розд≥л≥ ”крањни ≥ стосуютьс¤:
1) зв≥льненн¤ неповнол≥тн≥х в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ (ст. 97, ч. 2 ст. 106);
2) вид≥в ≥ призначенн¤ покаранн¤ (статт≥ 98Ч102, 103);
3) зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤ та його в≥дбуванн¤ (статт≥ 104Ч107);
4) погашенн¤ ≥ зн¤тт¤ судимост≥ (ст. 108).
” ”крањни передбачено два види зв≥льненн¤ неповнол≥тн≥х в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥:
1) зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ≥з застосуванн¤м примусових заход≥в виховного характеру (ст. 97);
2) зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у зв'¤зку ≥з зак≥нченн¤м строк≥в давност≥ (ст. 106).
ƒо примусових заход≥в виховного характеру належать:
1) застереженн¤;
2) обмеженн¤ дозв≥лл¤ ≥ встановленн¤ особливих вимог до повед≥нки неповнол≥тнього;
3) передача неповнол≥тнього п≥д нагл¤д батьк≥в чи ос≥б, ¤к≥ њх зам≥н¤ють, чи п≥д нагл¤д педагог≥чного чи трудового
колективу за його згодою, а також окремих громад¤н на њхнЇ проханн¤;
4) покладенн¤ на неповнол≥тнього, ¤кий дос¤г 15-р≥чного в≥ку ≥ маЇ майно, кошти або зароб≥ток, обов'¤зку в≥дшкодуванн¤ запод≥¤них майнових збитк≥в;
5) направленн¤ неповнол≥тнього до спец≥ально навчально-виховноњ установи дл¤ д≥тей ≥ п≥дл≥тк≥в до його виправленн¤, але на строк, що не перевищуЇ трьох рок≥в. ”мови перебуванн¤ в цих установах ≥ пор¤док њх залишенн¤ визначаютьс¤ законом.
«в≥льненн¤ неповнол≥тн≥х в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у зв'¤зку ≥з зак≥нченн¤м строк≥в давност≥
—татт¤ 106 ”крањни передбачаЇ особливост≥ зв≥льненн¤ неповнол≥тн≥х в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у зв'¤зку ≥з зак≥нченн¤м строк≥в давност≥ прит¤гненн¤ до такоњ в≥дпов≥дальност≥. «агальн≥ п≥дстави застосуванн¤ ≥нституту давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ передбачен≥ в ст. 49 (зак≥нченн¤ передбачених законом строк≥в п≥сл¤ вчиненн¤ злочин≥в ≥ до набранн¤ вироком законноњ сили,
невчиненн¤ п≥д час цих строк≥в нового злочину, в≥дсутн≥сть ухиленн¤ в≥д сл≥дства або суду).
«астосовуючи давн≥сть, суд повинен врахувати вс≥ особливост≥ в≥дносно неповнол≥тн≥х.
” ”крањни (ч. 2 ст. 106) передбачено так≥ строки давност≥:
1) два роки Ч у раз≥ вчиненн¤ злочину невеликоњ т¤жкост≥;
2) п'¤ть рок≥в Ч у раз≥ вчиненн¤ злочину середньоњ т¤жкост≥;
3) с≥м рок≥в Ч у раз≥ вчиненн¤ особливо т¤жкого злочину.
ѕокаранн¤, ¤к≥ застосовуютьс¤ до неповнол≥тнього
” ”крањни наведений вичерпний перел≥к тих покарань, що можуть бути застосован≥ до неповнол≥тнього, а саме:
1) штраф (ст. 99) Ч встановлюЇтьс¤ в межах до п'¤тисот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н ≥ застосовуЇтьс¤ лише до неповнол≥тн≥х, що мають самост≥йний дох≥д, власн≥ кошти або майно, на ¤ке може бути звернене ст¤гненн¤;
2) громадськ≥ роботи (ч. 1 ст. 100) Ч на строк в≥д 11 до 20 годин, пол¤гають у виконанн≥ роб≥т у в≥льний в≥д навчанн¤ чи основноњ роботи час тривал≥стю не б≥льше двох годин на день;
3) виправн≥ роботи (ч. 2 ст. 100 Ч на строк в≥д двох м≥с¤ц≥в до одного року з в≥драхуванн¤м в дох≥д держави в межах в≥д п'¤ти до дес¤ти в≥дсотк≥в зароб≥тку;
4) арешт (ст. 101) Ч триманн¤ в умовах ≥зол¤ц≥њ на строк в≥д 15 до 45 д≥б;
5) позбавленн¤ вол≥ на певний строк (ст. 102) Ч призначаЇтьс¤ на строк не б≥льше 10 рок≥в, а за особливо т¤жкий злочин на строк до 15 рок≥в. ѕри цьому позбавленн¤ вол≥ не може бути призначене неповнол≥тньому, ¤кий вперше вчинив злочин невеликоњ т¤жкост≥.
«алежно в≥д т¤жкост≥ злочину, за ¤кий засуджено неповнол≥тнього, позбавленн¤ вол≥ може бути призначене (ч. « ст. 102):
1) за вчинений повторно злочин невеликоњ т¤жкост≥ Ч на строк не б≥льше двох рок≥в;
2) за злочин середньоњ т¤жкост≥ Ч на строк не б≥льше чотирьох рок≥в;
3) за т¤жкий злочин Ч на строк не б≥льше семи рок≥в;
4) за особливо т¤жкий злочин Ч на строк не б≥льше дес¤ти рок≥в;
5) за особливо т¤жкий злочин, поЇднаний з умисним позбавленн¤м житт¤ людини, Ч на строк до 15 рок≥в.
Ќеповнол≥тн≥, засуджен≥ до позбавленн¤ вол≥, в≥дбувають його у спец≥альних виховних установах, максимально дл¤ них пристосованих.
| назад | «м≥ст | дал≥ |