¬иконанн¤ оудь-¤ких функц≥й держави потребуЇ пр¤мих витрат ф≥нансових ресурси;. “ому витрати держави Ч це одна з важливих стор≥н ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави, ¤ка безпосередньо пов'¤зана з њњ д≥¤льн≥стю по моб≥л≥зац≥њ кошт≥в у державний та м≥сцев≥ бюджети ≥ державн≥ ц≥льов≥ фонди.

ƒержавн≥ витрати Ч це складова частина ф≥нансових в≥дносин, ¤ка пол¤гаЇ у безперервному ц≥льовому використанн≥ державних грошових ресурс≥^, що накопичуютьс¤ у:

Ч державному бюджет≥,

Ч державних бюджетних та позабюджетних фондах,

Ч власних фондах державних њй лпр≥н мс≥н, установ та орган≥зац≥й з метою виконанн¤ загальнодержавних функц≥й, ф≥нансуванн¤ державноњ ≤ а комунальноњ соц≥альноњ ≥ культурноњ сфер, державних ц≥льових програм, а також ф≥нансуванн¤ розширенн¤ виробництва окремих державних та комунальних п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й у в≥дпов≥дност≥ з чинним законодавством держави

“аким чином, державн≥ видатки складаютьс¤ з:

Ч пр¤мих видатк≥в держави, що зд≥йснюютьс¤ через систему бюджет≥в, бюджетних та позабюджетних централ≥зованих державних фонди',;

Ч видатк≥в державних та комунальних п≥дприЇмств, орган≥зац≥й та установ.

” ф≥нансовому прав≥ державн≥ видатки вид≥лен≥ в окремий ≥нститут державних видатк≥в, ¤кий утворюЇтьс¤ ф≥нансово-правовими нормами, що регулюють сусп≥льн≥ в≥дносини щодо витрачанн¤ державних та комунальних грошових ресурс≥в. ÷≥ норми ввод¤њьс¤ законами та постановами ¬ерховноњ –ади ”крањни, актами м≥сцевого самовр¤дуванн¤ Ч р≥шенн¤ми м≥сцевих рад (¤к≥ за  онституц≥Їю ”крањни зд≥йснюють управл≥нн¤ державною та/або комунальною власн≥стю), п≥дзаконними нормативними актами Ч ”казами ѕрезидента, постановами  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в, актами окремих м≥н≥стерств та в≥домств, державних м≥сцевих адм≥н≥страц≥й, а також ф≥нансово-плановими актами бюджетних п≥дприЇмств, установ та орган≥зац≥й.

—уб'Їктами сусп≥льних правових в≥дносини щодо витрачанн¤ державних та комунальних грошових ресурс≥в Ї: держава в особ≥ ¬ерховноњ –ади ”крањни, ѕрезидента ”крањни,  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни, ¬ерховна –ада ≥ ”р¤д јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, м≥сцев≥ органи самовр¤дуванн¤ та њх виконавч≥ органи, а також галузев≥ органи виконавчоњ влади ”крањни, державн≥ та комунальн≥ п≥дприЇмства, орган≥зац≥њ та установи.

ќб'Їктом ≥нституту державних видатк≥в Ї моб≥л≥зован≥ у розпор¤дженн¤ держави та державних ≥ комунальних п≥дприЇмств кошти.

як економ≥чна категор≥¤ державн≥ видатки об'Їднують витрати, ¤к≥ покриваютьс¤ з централ≥зованих та децентрал≥зованих державних фонд≥в кошт≥в. Ѕ≥льш≥сть державних видатк≥в ф≥нансуЇтьс¤ з ƒержавного бюджету Ч централ≥зованого фонду кошт≥в, що утворюЇтьс¤ в процес≥ перерозпод≥лу нац≥онального доходу, та з м≥сцевих бюджет≥в. ћенша частина державних витрат покриваЇтьс¤ за рахунок децентрал≥зованих фонд≥в кошт≥в Ч кошт≥в м≥н≥стерств та в≥домств, п≥дприЇмств, установ та орган≥зац≥й державноњ та комунальноњ форми власност≥, а також позабюджетних кошт≥в бюджетних установ та позабюджетних фонд≥в орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ ус≥х р≥вн≥в.

”с≥ державн≥ витрати закр≥плюютьс¤ у в≥дпов≥дних актах законодавства та планово-ф≥нансових актах. ¬идатки ƒержавного бюджету в≥дображен≥ у щор≥чному закон≥ ”крањни про ƒержавний бюджет, обс¤ги та структура видатк≥в м≥сцевих бюджет≥в ус≥х р≥вн≥в затверджуютьс¤ р≥шенн¤м сес≥й в≥дпов≥дних м≥сцевих рад, видатки децентрал≥зованих фонд≥в кошт≥в встановлюютьс¤ у ф≥нансових планах Ч балансах та кошторисах п≥дприЇмств, установ та орган≥зац≥й. ќргани, що контролюють ф≥нансову д≥¤льн≥сть держави, Ч ¬ерховна –ада ”крањни, –ахункова палата ¬ерховноњ –ади, ѕрезидент ”крањни,  аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни, ћ≥н≥стерство ф≥нанс≥в та його контрольно-рев≥з≥йне управл≥нн¤ ≥  азначейство Ч уповноважен≥ допускати ф≥нансуванн¤ т≥льки таких видатк≥в, ¤к≥ передбачен≥ в≥дпов≥дними нормативними актами.

ƒержавн≥ видатки визначаютьс¤ функц≥¤ми та економ≥чним станом держави ¬ пер≥од переходу до ринковоњ економ≥ки суттЇво зм≥нюЇтьс¤ структура державних видатк≥в Ч њх склад та обс¤ги. ÷е пов'¤зано, в першу чергу, з по¤вою комунальноњ форми власност≥, подальшим зб≥льшенн¤м сектору економ≥ки, що базуЇтьс¤ на недержавн≥й форм≥ власност≥, проведенн¤м реформи ц≥новоњ пол≥тики держави, а також з поступовим скороченн¤м дотац≥йного ф≥нансуванн¤ ц≥лих галузей народного господарства та зб≥льшенн¤м використанн¤ метод≥в ц≥льового ф≥нансуванн¤ державних програм.

ƒержавн≥ видатки зд≥йснюютьс¤ шл¤хом ф≥нансуванн¤. ‘≥нансуванн¤ державних видатк≥в Ч це плановий, ц≥льовий, безповоротний й безв≥дплатний в≥дпуск грошових кошт≥в, ¤кий виконуЇтьс¤ з урахуванн¤м оптимального поЇднанн¤ власних, кредитних та бюджетних джерел ф≥нансуванн¤, проводитьс¤ в м≥ру зд≥йсненн¤ планового використанн¤ кошт≥в дл¤ забезпеченн¤ виконаним загальнодержавних функц≥й (оборона крањни, управл≥нн¤ тощо), а також дл¤ утриманн¤ соц≥ально-культурноњ сфери, забезпеченн¤ соц≥альних гарант≥й та зобов'¤зань держави, з додержанн¤м режиму економ≥њ при пост≥йному зд≥йсненн≥ контролю.

‘≥нансуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ ≥з р≥зних джерел Ч бюджет≥в р≥зних р≥вн≥в, позабюджетних ц≥льових фонд≥в, власних кошт≥в державних та комунальних п≥дприЇмств. ¬ залежност≥ в≥д джерел ф≥нансуванн¤ можна вид≥лити так≥ його види: бюджетне ф≥нансуванн¤, самоф≥нансуванн¤ та державне кредитуванн¤.

Ѕюджетне ф≥нансуванн¤ Ч це ф≥нансуванн¤, що ѕроводитьс¤ за рахунок бюджетних кошт≥в.

—амоф≥нансуванн¤ використовуЇтьс¤ дл¤ покритт¤ видатк≥в державних та комунальних п≥дприЇмств за рахунок њх власних ф≥нансових ресурс≥в.

ќсновними суб'Їктами ф≥нансуванн¤ Ї державн≥ органи, п≥дприЇмства, установи та орган≥зац≥њ державноњ та комунальноњ форм власност≥. ќстанн≥ под≥л¤ютьс¤ на так≥, що ф≥нансуютьс¤ з бюджету повн≥стю або частково. ¬ залежност≥ в≥д суб'Їкт≥в можна вид≥лити ≥ дв≥ форми проведенн¤ ф≥нансуванн¤. ѕри перш≥й форм≥ Ч з бюджетних або в≥домчих джерел покриваЇтьс¤ лише частина видатк≥в державних та комуналь них п≥дприЇмств, установ та орган≥зац≥й. –ешта Ч б≥льша частина Ч видатк≥в покриваЇтьс¤ за рахунок њх власних або кредитних кошт≥в. ќтже, основним принципом першоњ форми ф≥нансуванн¤ Ї оптимальне поЇднанн¤ використанн¤ власних, кредитних та бюджетних кошт≥в при ф≥нансуванн≥ видатк≥в. ÷¤ форма застосовуЇтьс¤ при ф≥нансуванн≥ державних та комунальних п≥дприЇмств, ¤к≥ мають економ≥чну та ф≥нансову самост≥йн≥сть, отримуючи власн≥ прибутки (тобто дл¤ них бюджет не Ї основним джерелом покритт¤ видатк≥в. яскравим прикладом Ї госпрозрахунков≥ п≥дприЇмства), а також при ф≥нансуванн≥ державних програм.

ѕри друг≥й форм≥ ф≥нансуванн¤ з бюджетних джерел проводитьс¤ повне покритт¤ вс≥х видатк≥в суб'Їкту ф≥нансуванн¤. ÷¤ форма використовуЇтьс¤ при ф≥нансуванн≥ д≥¤льност≥ державних орган≥в, обороноздатност≥ крањни, утриманн≥ соц≥альноњ сфери, а також державних та комунальних п≥дприЇмств, установ та орган≥зац≥й, ¤к≥ не мають своњх доход≥в (на в≥дм≥ну, наприклад, в≥д госпрозрахункових п≥дприЇмств).

ƒержавн≥ або комунальн≥ п≥дприЇмства, установи та орган≥зац≥њ, видатки ¤ких повн≥стю ф≥нансуютьс¤ з бюджету, називаютьс¤ бюджетними.

ƒ≥¤льн≥сть бюджетних установ маЇ свою особлив≥сть. ¬они належать до невиробничоњ сфери ≥ не приймають безпосередньоњ участ≥ у створенн≥ матер≥альних ц≥нностей, тобто не створюють нац≥онального доходу. ќсновне њх призначенн¤ пол¤гаЇ у задоволенн≥ соц≥ально-культурних потреб населенн¤ та зд≥йсненн≥ загальнодержавних функц≥й. ¬ умовах переходу до ринкових в≥дносин майже вс≥м бюджетним закладам та установам дозволено займатис¤ певними видами п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, ¤к≥ передбачен≥ в њх статутних документах або положенн¤х про њх д≥¤льн≥сть, затверджених в≥дпов≥дними державними органами. ¬ результат≥ такоњ д≥¤льност≥ бюджетн≥ установи можуть отримувати власн≥ доходи й витрачати њх ¤к додаткове джерело на покритт¤ власних видатк≥в. јле обс¤ги таких позабюджетних доход≥в Ї незначними у пор≥вн¤нн≥ з бюджетним ф≥нансуванн¤м, через що ц≥ установи не можуть стати економ≥чно та ф≥нансове самост≥йними й перейти на першу форму ф≥нансуванн¤.

Ќезалежно в≥д джерел покритт¤ видатк≥в ф≥нансуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ таких принцип≥в: плановост≥, безповоротност≥ та безв≥дплатност≥, ц≥льового спр¤муванн¤ кошт≥в та

њх ефективного використанн¤, ф≥нансуванн¤ в м≥ру виконанн¤ план≥в, оптимальними поЇднанн¤ власних, кредитних та бюджетних джерел, додержанн¤ режиму економ≥њ та зд≥йсненн¤ пост≥йного контролю за ≥х використанн¤м.

ѕринцип безповоротност≥ та безв≥дплатност≥ ф≥нансуванн¤ державних видатк≥в означаЇ вид≥ленн¤ кошт≥в без пр¤мого њх поверненн¤ дер/каш ≤ а ос > ≤,≤ кх енп¤ до державних фонд≥в кошт≥в будь-¤коњ платн≥ за отриманн¤ цих кошт≥в. ћожна сказати, що непр¤ме (опосередковане) поверненн¤ отриманих в≥д держави кошт≥в пол¤гаЇ в матер≥альному прирост≥ основних фонд≥в в державн≥й та комунальн≥й виробнич≥й ≥ невиробнич≥й сферах, зб≥льшенн¤ прибутк≥в державних та комунальних п≥дприЇмств, п≥дготовц≥ квал≥ф≥кованих кадр≥в дл¤ сусп≥льства тощо.

ѕринцип ц≥льового спр¤муванн¤ ф≥нансуванн¤ державних витрат пол¤гаЇ у тому, що кошти плануютьс¤, в≥дпускаютьс¤ та використовую ≤ ьс¤ на ч≥тко визначен≥ нормативними та ≥ндив≥-дуально-плановим≤≤ ф≥нансовими актами ц≥л≥ та заходи: виплата зароб≥тноњ плати, поточн≥ видатки, видатки розвитку тощо. ≈фективне використанн¤ кошт≥в маЇ на мет≥ одержанн¤ сусп≥льне необх≥дного або бажаного результату при м≥н≥мальних витратах живоњ та упредметненоњ прац≥ та матер≥альних ресурс≥в. ¬иконанн¤ цього принципу на практиц≥ означаЇ удосконаленн¤ форм та метод≥в оперативного управл≥нн¤ виробничою та ф≥нансовою д≥¤льн≥стю держави, розробку додаткових важел≥в та стимул≥в, спр¤мованих на скороченн¤ втрат та непродуктивних витрат, ≥нтенсиф≥кац≥ю виробництва та використанн¤ науково-техн≥чноњ прогресу.

ѕринцип ф≥нансуванн¤ в м≥ру виконанн¤ план≥в означаЇ, що кошти вид≥лик>≥ ≤.^.г не автоматично, а у в≥дпов≥дност≥ з фактичним виконанн¤м роб≥т, к≥льк≥сними та ¤к≥сними показниками, ўо зумовлюють обс¤ги витрат на конкретн≥ ц≥л≥ в момент виникненн¤ реальноњ потреби у наданн≥ кошт≥в. «авд¤ки цьому принципу грошов≥ ресурси можуть перебувати у пост≥йному об≥гу. ¬иконаних цього принципу ч≥тко просл≥дковуЇтьс¤ при ф≥нансуванн¤ кап≥таловкладень та кап≥тальних ремонт≥в, де в раз≥ невиконанн¤ план≥в засвоЇнн¤ кошт≥в невикористан≥ грошов≥ ресурси враховуютьс¤ при наданн≥ бюджетних кошт≥в на наступний пер≥од.

ѕринцип оптимальними п≤н'яни≤ињ¤ власних, кредитних та бюджетних кошт≥в пол¤гаЇ в тому, що п≥д час визначенн¤ обс¤гу ф≥нансуванн¤ на вс≥х р≥вн¤х спочатку враховуЇтьс¤ на¤вн≥сть та можлив≥сть використанн¤ власних кошт≥в або скороченн¤ власних видатк≥в, пот≥м Ч можлив≥сть отриманн¤ банк≥вських кредит≥в ≥ лише при об'Їктивн≥й неможливост≥ покритт¤ видатк≥в з вищезазначених джерел вир≥шуЇтьс¤ питанн¤ про вид≥ленн¤ бюджетного або в≥домчого ф≥нансуванн¤. ÷ей принцип застосовуЇтьс¤ на стад≥њ плануванн¤, розпод≥лу та використанн¤ держаних ресурс≥в при покритт≥ поточних видатк≥в та кап≥таловкладень.

ѕринцип додержанн¤ режиму економ≥њ застосовуЇтьс¤ на стад≥њ фактичного використанн¤ кошт≥в й про¤вл¤Їтьс¤ у рац≥ональному використанн≥ трудових та матер≥альних ресурс≥в, використанн≥ нов≥тн≥х ресурсозбер≥гаючих технолог≥й, п≥двищенн≥ норм вироб≥тку сировини та природних ресурс≥в тощо. —аме пошук та розвиток техн≥ки та технолог≥њ виробництва, пошук дешевих ресурс≥в можуть привести до економ≥њ та рац≥онального використанн¤ природних, матер≥альних та грошових ресурс≥в держави.

ѕри деф≥цит≥ бюджету та ≥нфл¤ц≥њ кошт≥в додержанн¤ перел≥чених принцип≥в ф≥нансуванн¤ Ї складною задачею, а в≥дступ в≥д них веде до таких т¤жких насл≥дк≥в, ¤к безсистемне й нерегул¤рне використанн¤ державних кошт≥в, виникненн¤ проблеми неплатеж≥в та зростанн¤ заборгованост≥ держави по ф≥нансуванню тих чи ≥нших витрат (зарплат, пенс≥й, кап≥таловкладень тощо). “ому особливоњ важливост≥ набираЇ принцип зд≥йсненн¤ пост≥йного контролю за використанн¤м вс≥х вид≥в державних ресурс≥в.  онтроль даЇ можлив≥сть з'¤сувати помилки та недол≥ки у ф≥нансов≥й д≥¤льност≥ держави та вжити заход≥в дл¤ њх усуненн¤. ¬≥н також даЇ ≥нформац≥ю дл¤ перспективного та поточного плануванн¤ державних видатк≥в п≥д час визначенн¤ ц≥льового спр¤муванн¤ кошт≥в та њх оптимальних обс¤г≥в.

Ѕюджетне ф≥нансуванн¤ Ч це безповоротний безв≥дплатний в≥дпуск кошт≥в з ƒержавного та м≥сцевих бюджет≥в на виконанн¤ загальнодержавних функц≥й, функц≥й м≥сцевого самовр¤дуванн¤ та забезпеченн¤ функц≥онуванн¤ бюджетних п≥дприЇмств, установ та орган≥зац≥й.

Ѕюджетне ф≥нансуванн¤ базуЇтьс¤ на загальних принципах ф≥нансуванн¤, але маЇ ≥ своњ специф≥чн≥ особливост≥, а саме:

Ч кош ≤ и на покритт¤ витрат в≥дпускаютьс¤ т≥льки з одного бюджету за п≥дпор¤дкован≥стю п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ (тооњо з ƒержавного, обласного, районного, м≥ського, с≥льського або селищного). ¬ин¤ток становить ф≥нансуванн¤ загальнодержавних заход≥в Ч боротьба з еп≥дем≥¤ми, еп≥зоот≥¤-ми, л≥кв≥дац≥¤ втрат в≥д катастроф та стих≥йного лиха тощо;

Ч ф≥нансуванн¤ бюджетних установ зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ встановлених економ≥чно ≥ науково обгрунтованих норматив≥в, що встановлюютьс¤ дл¤ кожноњ сфери д≥¤льност≥ держави.

Ќеобх≥дно зазначити, що в умовах перех≥дноњ економ≥ки у ф≥нансуванн≥ державних та комунальних п≥дприЇмств повн≥стю зм≥нилос¤ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж бюджетним безповоротним ф≥нансуванн¤м та використанн¤м власних ≥ залучених (кредитних) кошт≥в, що п≥дл¤гають поверненню. —ьогодн≥ вже не допускаЇтьс¤ повне бюджетне ф≥нансуванн¤ дл¤ п≥дприЇмств з державною ≤ а комунальною формою власност≥ (окр≥м тих, ¤ким надано статус казенних). “ому суттЇво зростаЇ роль кредитуванн¤, ¤ке використовуЇтьс¤ дл¤ формуванн¤ значноњ частки оборотних кошт≥в державних та комунальних п≥дприЇмств, а також ф≥нансуванн¤ кап≥таловкладень.

—утн≥сть принцип≥в ф≥нансуванн¤ державних видатк≥в.

як можна визначити пон¤тт¤ ф≥нансуванн¤ державних

1 ўо таке державн≥ витрати?

2 видатк≥

3 ѕринципи кошторисно-бюджетного ф≥нансуванн¤.

«ћ≤—“

√лава 19. ѕ–ј¬ќ¬≤ ќ—Ќќ¬»  ќЎ“ќ–»—Ќќ-Ѕёƒ∆≈“Ќќ√ќ ‘≤ЌјЌ—”¬јЌЌя.