“ерм≥н УподатокФ може розгл¤датис¤ ¤к правова ≥ ¤к прикладна категор≥њ. Ѕ≥льш≥сть вчених, характеризуючи податок ¤к правову категор≥ю, робл¤ть акцент на перех≥д права власност≥ в≥д платника до держави, тобто на зм≥ну форми власност≥ при внесенн≥ платником податку до бюджету (державного чи м≥сцевого).

ѕри визначенн≥ податку ¤к прикладноњ категор≥њ фактично визначаютьс¤ вс≥ його основн≥ ознаки. як прикладна категор≥¤, податок становить нец≥льовий, безв≥дплатний, безповоротний, безумовний ≥ обов'¤зковий плат≥ж, що надходить в≥д юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б до бюджету в≥дпов≥дного р≥вн¤ (або ц≥льовий бюджетний фонд) на п≥дстав≥ акта ¬ерховноњ –ади або ради м≥сцевого самовр¤дуванн¤.

¬раховуючи ц≥ дв≥ сторони Їдиноњ категор≥њ, можна, перш за все, визначити податок ¤к форму примусового в≥дчуженн¤ результат≥в д≥¤льност≥ юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б, що приймають грошову форму у власн≥сть держави, ¤к≥ надход¤ть до бюджету в≥дпов≥дного р≥вн¤ (або ц≥льовий фонд), на п≥дстав≥ акта компетентного органу державноњ влади цей плат≥ж вноситьс¤ ¤к нец≥льовий, безв≥дплатний, безповоротний, безумовний ≥ обов'¤зковий. Ќаш законодавець не робить р≥зниц≥ м≥ж податками ≥ ≥ншими обов'¤зковими платежами. —татт¤ 2 «акону ”крањни Уѕро систему оподаткуванн¤Ф в≥д 2 лютого 1994 року встановила, що Уп≥д податком, збором, ≥ншим обов'¤зковим платежем до бюджет≥в ≤ внеском до державних ц≥льових фонд≥в розум≥Їтьс¤ обов'¤зковий внесок до бюджету в≥дпов≥дного р≥вн¤ або державного ц≥льового фонду, зд≥йснюваний платниками в пор¤дку ≥ на умовах, що визначаютьс¤ законодавчими актами ”крањниФ. ѕроте, розр≥зненн¤ податк≥в, збор≥в ≥ ≥нших обов'¤зкових платеж≥в ¤к схожих, але р≥зноман≥тних ≥нструмент≥в, наст≥йно необх≥дне. ќсобливо важливе це при розв'¤занн≥ сп≥рних питань на стику ф≥нансового та ≥нших галузей права. ,...

як≥ ж функц≥њ виконують податки у сусп≥льств≥? ” податках вони пох≥дн≥ в≥д функц≥й ф≥нанс≥в, реал≥зують вони т≥ ж завданн¤, але в б≥льш вузьких межах.

‘ункц≥њ податк≥в повинн≥ в≥дбивати њх суттЇв≥сть. Ќайважлив≥шою функц≥Їю податк≥в Ї ф≥скальна (йзсив (лат.) Ч державна казна). ¬≥дпов≥дно до ц≥Їњ функц≥њ, податки виконують своЇ основне призначенн¤ Ч насиченн¤ доходноњ частини бюджету, дл¤ задоволенн¤ сусп≥льних потреб. ¬ пер≥од становленн¤ буржуазноњ держави ц¤ направлен≥сть податк≥в визнавалас¤ Їдиною. ѕроте до к≥нц¤ XX ст. нова концепц≥¤ податк≥в визнаЇ њх ¤к соц≥альний регул¤тор, знар¤дд¤ реформ, ≥ до к≥нц¤ 30-х рок≥в XX ст. податки розгл¤даютьс¤ вже ≥ ¤к зас≥б регулюванн¤ економ≥ки, забезпеченн¤ стаб≥льного економ≥чного зростанн¤1.

ƒуже важливо п≥дкреслити стаб≥льн≥сть ф≥скальноњ функц≥њ податк≥в, ¤ка означаЇ не просто формуванн¤ перел≥ку надходжень в бюджет, а механ≥зм цих надходжень, що д≥Ї на пост≥йн≥й, стаб≥льн≥й основ≥ ≥ забезпечуЇ централ≥зоване ст¤гненн¤ податк≥в.

–егулююча функц≥¤ податку слугуЇ своЇр≥дним доповненн¤м попередньоњ ≥ скерована ¤к на регулюванн¤ виробництва, так ≥ на регулюванн¤ споживанн¤ (наприклад, непр¤м≥ податки). ѕри цьому регулюючий механ≥зм ≤снуЇ об'Їктивно, ≥ вплив на платник≥в зд≥йснюЇтьс¤ незалежно в≥д вол≥ держави. ƒуже часто п≥д регулюючою функц≥Їю розум≥ють лише наданн¤ п≥льг окремим галуз¤м чи виробникам. ѕроте податкове регулюванн¤ Ч надто складний механ≥зм впливу, що враховуЇ не т≥льки податковий тиск, але ≥ перспективи того чи ≥ншого виду д≥¤льност≥, р≥вн¤ прибутковост≥ тощо.

–озпод≥льна функц≥¤ податку ¤вл¤Ї своЇр≥дне в≥ддзеркаленн¤ ф≥скальноњ: наповнити казну, щоб пот≥м розпод≥лити одержан≥ кошти. јле на стад≥њ розпод≥лу ц¤ функц≥¤ дуже т≥сно перепл≥таЇтьс¤ з регулюючою функц≥Їю, ≥ в одн≥й д≥њ можуть про¤вл¤тис¤ обидв≥. Ќаприклад, непр¤м≥ податки, ¤к≥ регулюють споживанн¤, створюють основи дл¤ перерозпод≥лу кошт≥в в≥д одних платник≥в до ≥нших (акциз на дел≥катесн≥ види продукт≥в тощо). ÷е дозвол¤Ї говорити про ≥снуванн¤ первинного ≥ вторинного (перерозпод≥лу) розпод≥лу за допомогою податк≥в.

—тимулююча (дестимулююча) функц≥¤ податку створюЇ ор≥Їнтири дл¤ розвитку чи руйнуванн¤ виробництва, д≥¤льност≥.

як ≥ регулююча, вона може бути пов'¤зана з застосуванн¤м механ≥зму п≥льг, зм≥ною об'Їкту оподаткуванн¤, зменшенн¤м бази оподаткуванн¤. ≤нколи цю функц≥ю характеризують ¤к п≥двид третьоњ.

–еал≥зац≥¤ функц≥й податку безпосередньо пов'¤зана з тими принципами, що в ньому закладен≥ ≥ вт≥люютьс¤ в окремому вид≥ податку.

ѕринципи податку реал≥зуютьс¤ кр≥зь конкретн≥ про¤ви, що характеризують особливост≥ цього специф≥чного механ≥зму:

1) одноразов≥сть обкладанн¤ означаЇ, що один ≥ то же об'Їкт може оподатковуватис¤ одним видом податку т≥льки один раз за певний пер≥од (податковий пер≥од);

2) найб≥льш важлив≥ податки, ¤к≥ зд≥йснюють основн≥ надходженн¤ кошт≥в у бюджет, ≥ перел≥к вс≥х ≥нших визначаютьс¤ вищим органом законодавчоњ влади. ћехан≥зм оподаткуванн¤ регулюЇ ур¤д;

3) ун≥версал≥зац≥¤ податку припускаЇ незалежн≥сть податкового т¤гар¤ в≥д форм власност≥ платника, р≥вний п≥дх≥д до умов оподаткуванн¤ будь-¤ких суб'Їкт≥в. ÷ей принцип формуЇ також умови р≥вного в≥драхуванн¤ будь-¤коњ частини об'Їкту, незалежно в≥д джерел його одержанн¤. “аким чином, вс≥ платники зобов'¤зан≥ в≥драховувати р≥вну частку прибутку, залежно в≥д своЇњ д≥¤льност≥;

4) науковий п≥дх≥д в формуванн≥ елемент≥в податкового механ≥зму.

–озпод≥л¤ючи види вилучень в бюджет ≥ зупин¤ючись на характеристиц≥ податк≥в, важливо вид≥лити њх основн≥ ознаки:

1. ¬ид платежу, що регулюЇтьс¤ актом компетентного органу державноњ влади.

2. Ѕлизько до ц≥Їњ ознаки прил¤гаЇ ознака ≥ндив≥дуальноњ безв≥дплатност≥ чи одноб≥чного характеру його встановленн¤. ¬ основ≥ ц≥Їњ ознаки податку закладено односкерований рух кошт≥в в≥д платника до держави. ѕри цьому платник не одержуЇ (на перший погл¤д) н≥чого зам≥сть внесених кошт≥в. ÷е не означаЇ виникненн¤ зустр≥чних обов'¤зк≥в держави. Ќадан≥ кошти (кожного платника) скеровуютьс¤ на задоволенн¤ сусп≥льних потреб.

3. Ѕезумовний характер податку Ї продовженн¤м попередньоњ ознаки. ÷е означаЇ сплату податку, ¤ка не зв'¤зана н≥ з ¤кими зустр≥чними д≥¤ми, прив≥ле¤ми з боку держави. ќстанн≥ дв≥ ознаки, мабуть, найб≥льш ч≥тко характеризують сутгЇв≥сть податк≥в,

4. Ќец≥льовий характер податкового платежу означаЇ надходженн¤ його в фонди, що акумулюютьс¤ державою ≥ використовуютьс¤ на задоволенн¤ державних потреб. ѕри цьому нев≥домо, на задоволенн¤ ¤ких саме ц≥лей ≥дуть надходженн¤ в≥д конкретного податку. “аким чином, формуЇтьс¤ немовби розмитий грошовий фонд держави. «розум≥ло, вимагаЇ окремого розгл¤ду проблема де¤ких вид≥в податк≥в, що за своњм характером дуже схож≥ на збори (податок на промисел; податок з власник≥в транспортних засоб≥в тощо).

5. ѕодаток Ч це плат≥ж, що надходить в бюджет в≥дпов≥дного р≥вн¤ чи ц≥льовий фонд. –озпод≥л податк≥в по бюджетах, фондах зд≥йснюЇтьс¤ у в≥дпов≥дност≥ з бюджетним законодавством ≥ може проводитис¤ двома основними шл¤хами: закр≥пленн¤м податку за певним бюджетом чи розпод≥лом його м≥ж бюджетами.

6. ќбов'¤зковий характер податку припускаЇ неможлив≥сть законного в≥дхиленн¤ в≥д нього (кр≥м п≥льг, закр≥плених в нормативному акт≥). ” платника немаЇ вибору: сплачувати або не сплачувати, у нього Їдиний законний шл¤х Ч перерахуванн¤ податку в бюджет (хоча цей шл¤х не завжди обираЇтьс¤ ним). ќбов'¤зков≥сть в≥дображаЇтьс¤ нав≥ть у першочерговост≥ податкових платеж≥в.

“аким чином, на в≥дм≥ну в≥д загальних податкових платеж≥в збори ≥ мито мають ≥ндив≥дуальний характер ≥ њм завжди властива спец≥альна мета ≥ ≥нтереси.

«аконодавчого розр≥зненн¤ мита ≥ збор≥в в ”крањн≥ немаЇ. –ан≥ше головним критер≥Їм було адресне надходженн¤ кошт≥в. якщо плат≥ж в бюджет Ч мито, ¤кщо на рахунок орган≥зац≥њ Ч зб≥р. ¬ сучасних умовах акценти дещо зм≥нилис¤: зб≥р Ч плат≥ж за на¤вн≥сть особливого права; мито Ч плат≥ж за вчиненн¤ на адресу платник≥в юридичне вагомих д≥й.

—укупн≥сть податк≥в вимагаЇ њх систематизац≥њ за багатьма певними п≥дставами. «упинимос¤ на головних.

1. «алежно в≥д платника'.

ј. ѕодатки з юридичних ос≥б (податок на прибуток, податок на добавлену варт≥сть, акцизний зб≥р тощо).

Ѕ. ѕодатки з ф≥зичних ос≥б (подоходний податок, податок на промисел тощо).

¬. «м≥шан≥ Ч податки, що справл¤ютьс¤ з юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б (податок з власник≥в транспортних засоб≥в, земельний податок тошо).

2. «алежно в≥д форми обкладанн¤:

ј. ѕр¤м≥ (подоходно-майнов≥ Ч податки, що справл¤ютьс¤ в процес≥ придбанн¤ ≥ акумул¤ц≥њ матер≥альних благ, що визначаютьс¤ розм≥ром об'Їкту обкладанн¤ ≥ включаютьс¤ в ц≥ну товару та сплачуютьс¤ виробником чи власником. ѕр¤м≥ податки, в свою чергу, под≥л¤ютьс¤ на:

а) особов≥ Ч податки, що сплачуютьс¤ платником за рахунок ≤ залежно в≥д одержаного ним прибутку (доходу) ≥ ¤к≥ враховують платоспроможн≥сть платника;

б) реальн≥ (геа≥ (англ.) Ч майно) Ч податки, що сплачують ≥з майна, в основ≥ ¤ких лежить прибуток, що припускаЇ середн≥й р≥вень прибутку.

Ѕ. Ќепр¤м≥ (на споживанн¤) Ч податки, що справл¤ютьс¤ в процес≥ використанн¤ матер≥альних благ, що визначаютьс¤ розм≥ром споживанн¤, включаютьс¤ у вигл¤д≥ добавки до ц≥ни товару, ¤к≥ сплачуютьс¤ споживачем. ѕри непр¤мому оподаткуванн≥ формальним платником Ї продавець товару (роб≥т, послуг), що виступаЇ посередником м≥ж державою ≥ споживачем товару (роб≥т, послуг). ќстанн≥й становить платника реального. —аме критер≥й поЇднанн¤ юридичного ≥ фактичного платника Ї основним при розпод≥л≥ податк≥в на пр¤м≥ ≥ непр¤м≥1. ѕри пр¤мому оподаткованн≥ Ч юридичний ≥ фактичний плат: ник сп≥впадаЇ, в непр¤мому Ч н≥.

ўе одне важливе зауваженн¤ при розпод≥л≥ пр¤мих ≥ непр¤мих податк≥в Ч участь в утворенн≥ ц≥ни. якщо пр¤м≥ податки закладаютьс¤ в ц≥ну на стад≥њ виробництва, у виробника, то непр¤м≥ Ч т≥льки на стад≥њ реал≥зац≥њ ≥ ¤к добавка до ц≥ни товару.

“аким чином, податки Ч це обов'¤зков≥, за юридичною формою ≥ндив≥дуально безв≥дплатн≥, нец≥льов≥, безповоротн≥, безумовн≥ платеж≥ юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б, що встановлен≥ органом законодавчоњ влади або органом м≥сцевого самовр¤дуванн¤ дл¤ зарахуванн¤ в державний чи м≥сцевий бюджет або в ц≥льовий фонд у точно визначеному розм≥р≥ ≥ терм≥н≥.

ѕринципи оподаткуванн¤ в≥дбивають особливост≥ ≥ тенденц≥њ сучасноњ податковоњ системи:

≤) стаб≥льн≥сть, ¤ка припускаЇ незм≥нн≥сть основних податкових платеж≥в правил ст¤гненн¤ податку прот¤гом тривалого часу, а також лог≥чн≥сть зм≥н податкового законодавства. —татт¤ 7 «акону Уѕро систему оподаткуванн¤Ф встановила, що ставки податк≥в не зм≥нюютьс¤ прот¤гом бюджетного року, ¤кщо ≥нше не передбачено законодавчими актами ”крањни;

2) гнучк≥сть Ч припускаЇ оперативну зм≥ну податкових платеж≥в, засоб≥в њх нарахуванн¤, системи п≥льг ≥ санкц≥й в залежност≥ в≥д зм≥ни ситуац≥њ (але цей принцип не заперечуЇ стаб≥льност≥);

3) р≥вновага Ч забезпечуЇ ор≥Їнтац≥ю держави на п≥дтримку за допомогою податк≥в структурноњ р≥вноваги;

4) рухом≥сть Ч в≥дбиваЇ ч≥тку зм≥ну податкових платеж≥в у галуз≥ формуванн¤, бази оподаткуванн¤ чи по¤ви нових форм податк≥в;

5) ч≥тка анти≥нфл¤шйна направлен≥сть податкових вилучень;

6) вигода ¤к дл¤ платника при внесен≥ податкових платеж≥в, так ≥ дл¤ контролюючого суб'Їкту по вилученню податку, держави при використанн≥ податкових механ≥зм≥в;

7) р≥вн≥сть, ¤ка забезпечуЇ однаковий обов'¤зок платник≥в при р≥вних оц≥ночних умовах ≥ розм≥рах прибутку;

8) стимулюванн¤ Ч виступаЇ ¤к формуванн¤ економ≥чних ≥ правових ≥нтерес≥в при зд≥йсненн≥ певноњ д≥¤льност≥ ≥ одержанн≥ б≥льш високих доход≥в;

9) економ≥чн≥сть, ¤ка сп≥вв≥дносить видатки по збиранню податку (витрати апарату, опрацюванн¤ документац≥њ тощо) ≥ прибуток в≥д збиранн¤ податкових надходжень.

¬ ”крањн≥ розмежуванн¤ податк≥в йде по двох р≥вн¤х: на державн≥ ≥ м≥сцев≥. «а державним бюджетом закр≥плюютьс¤ б≥льш≥сть загальнодержавних податк≥в ≥ збор≥в, за республ≥канським јвтономноњ –еспубл≥ки  рим ≥ м≥сцевими бюджетами зак р≥плюЇтьс¤ част≥ша загальнодержавних податк≥в (повн≥стю або за певними нормативами) ≥ м≥сцев≥ податки ≥ збори. «агальнодержавн≥ податки регулюють республ≥канський бюджет јвтономноњ –еспубл≥ки  рим ≥ м≥сцев≥ бюджети.

2. ѕодаткове право, податков≥ правов≥дносини

«начим≥сть в≥дносин, ¤к≥ виникають при збор≥ податк≥в, величезна, тому держава ретельно регулюЇ њх за допомогою правових норм. —укупн≥сть цих норм складаЇ податкове право.

ѕодаткове право Ч частина ф≥нансового, але податков≥ правов≥ норми мають певн≥ особливост≥. ѕодатков≥ в≥дносини визначають рух кошт≥в в≥д платника до в≥дпов≥дних централ≥зованих фонд≥в у форм≥ податкових платеж≥в. ¬≥дносини суб'Їкт≥в при сплат≥ податк≥в складають певн≥ групи:

1) м≥ж державою ≥ податковими органами;

2) м≥ж податковими органами ≥ платниками;

3) м≥ж державою, податковими органами ≥ ф≥нансово-кредитними установами по акумул¤ц≥њ податкових платеж≥в.

ѕодаткове законодавство ”крањни розгалужене, бо включаЇ закони по вс≥х видах податк≥в, ≤нструкц≥њ √оловноњ державноњ податковоњ адм≥н≥страц≥њ, њх численн≥ листи, телеграми тощо. јле Ї ≥ так званий основний закон, що встановлюЇ види ус≥х податк≥в, обов'¤зкових платеж≥в, принципи ≥ систему оподаткуванн¤. ÷е «акон ”крањни *ѕро систему оподаткуванн¤Ф1. ÷ей «акон складаЇтьс¤ з трьох розд≥л≥в. ѕерший Ч У«агальн≥ поло-

1 ƒив.: «акон ”крањни Уѕро систему оподаткуванн¤Ф, введений в д≥ю ѕостановою ¬ерховноњ –ади в≥д 25.06.91 р. ¬ редакц≥њ «акону в≥д 02.02.94 р. ≥з зм≥нами, внесеними зг≥дно ≤з «аконом ¬ерховноњ –ади є 96/96 в≥д 22.03.96 р.

женн¤* м≥стить основний перел≥к податкових ≥нструмент≥в, ≤до конкретизуютьс¤ у вузьких нормативних актах ≥ регулюють окрем≥ податков≥ платеж≥. ÷ей розд≥л найважлив≥ший ≥ може використовуватис¤ в проект≥ ѕодаткового  одексу. ƒругий розд≥л присв¤чений перел≥ку податк≥в, збор≥в ≥ платеж≥в, що справл¤ютьс¤ на територ≥њ ”крањни. –озд≥л Ќ≤ У«аключн≥ положенн¤Ф м≥стить р¤д окремих положень, що порушують питанн¤ пор¤дку сплати податк≥в, контролю за цим, усуненн¤ подв≥йного оподаткуванн¤ тощо.

ѕодатков≥ закони ≥ п≥дзаконн≥ податков≥ акти називають елементи податкового механ≥зму, ¤к≥ можна под≥лити на дв≥ групи:

1. ќсновн≥ Ч головн≥ характеристики податку, без ¤ких неможливо у¤вити в≥дпов≥дний податковий механ≥зм:

а) платник податку; б) об'Їкт оподаткуванн¤; в) ставка податку.

‘актично на п≥дстав≥ цих елемент≥в можна мати загальне пон¤тт¤ про податок. ¬≥дсутн≥сть будь-¤кого з цих елемент≥в залишаЇ питанн¤ в≥дкритим ≥ повн≥стю невизначеним.

2. ƒодатков≥ Ч необх≥дн≥ характеристики податку, що розкривають специф≥ку податкового механ≥зму ≥ його використанн¤:

а) п≥льги по оподаткуванню; б) особливост≥ обчисленн¤ об'Їкта; в) бюджет чи фонд, куди поступають податков≥ платеж≥; г) терм≥ни ≥ пер≥одичн≥сть перерахуванн¤ податку.

¬≥дносини, ¤к≥ виникають у галуз≥ податк≥в, регулюютьс¤, ¤к ≥ вс≥ ф≥нансов≥ в≥дносини, ф≥нансове-правовими нормами ≥ набувають форми податкових правов≥дносин.

—истема податкових правов≥дносин п≥дпор¤дкована певн≥й мет≥, а саме: встановленню ≥ ст¤гненню податк≥в. ѕодатков≥ правов≥дносини мають ч≥тк≥, встановлен≥ законодавчими нормами, зв'¤зки м≥ж суб'Їктами, ¤к≥ н≥коли не можуть бути р≥вними, њх права ≥ обов'¤зки перед державою.

ƒержава зац≥кавлена в тому, щоб своЇчасно надходили податков≥ платеж≥, ¤к≥ вже стають власн≥стю держави. ƒержаваохорон¤Ї будь-¤к≥ правов≥дносини. Ќорми, ¤к≥ регулюють в≥дносини, мають санкц≥њ Ч вказ≥вки на насл≥дки невиконанн¤ правил, що м≥ст¤тьс¤ в нормах. ѕодатков≥ правов≥дносини забезпечуютьс¤ державним примусом особливо, бо держава не може ≥снувати без матер≥ального забезпеченн¤, а податки Ч це значна частина њњ бюджету.

√оловною характеристикою будь-¤кого податку Ї його платник. ƒовол≥ часто в л≥тератур≥ й на практиц≥ ототожнюютьс¤ пон¤тт¤ Усуб'Їкта податкових правов≥дносинФ, Усуб'Їкта податкуФ ≥ Уплатника податкуФ, але вони не завжди зб≥гаютьс¤.

√оловним критер≥Їм розр≥зненн¤ суб'Їкта податку ≥ нос≥¤ податку Ї принцип юридичного чи фактичного обов'¤зку сплати податку. якщо суб'Їкт податку характеризуЇтьс¤ юридичним обов'¤зком перерахуванн¤ податку до бюджету, то реальн≥ засоби, тобто кошти дл¤ цього надаЇ платник. “ак, суб'Їкт та нос≥й податку можуть зб≥гатис¤ (в основних видах пр¤мих податк≥в) ≥ не зб≥гатис¤ при непр¤мому оподаткуванн≥. Ќаприклад, при сплат≥ податку на додану варт≥сть перераховуЇ кошти в бюджет особа, що реал≥зувала товар (роботу, послугу), але за рахунок грошей, одержаних у покупц¤ (≥нколи Ч споживача) Ч нос≥¤, ¤кий ≥ буде реальним, а не формальним платником податку.

“аким чином, при пр¤мому оподаткуванн≥ суб'Їкт ≥ нос≥й податку зб≥гаютьс¤ ≥ формально перераховують в бюджет реальн≥ кошти одн≥Їњ ≥ т≥Їњ ж особи; при непр¤мому оподаткуванн≥ формальний платник (суб'Їкт) перераховуЇ кошти нос≥¤ податку, одержан≥ першим при реал≥зац≥њ товару.

ќтже, суб'Їкт оподаткуванн¤ Ч особа (юридична чи ф≥зична), що реал≥зуЇ юридичний обов'¤зок сплати податку.

Ќос≥й податку Ч особа, що реально сплачуЇ податок, на ¤ку надходить остаточний податковий тиск у вигл¤д≥ к≥нцевого споживача.

ѕлатниками податк≥в, збор≥в ≥ ≥нших обов'¤зкових платеж≥в Ї юридичн≥ ≥ ф≥зичн≥ особи, на ¤ких законодавством покладено обов'¤зок сплачувати податки ≥ ≥нш≥ обов'¤зков≥ платеж≥ (—т. 4 «акону Уѕро систему оподаткуванн¤Ф).

ѕлатник може реал≥зовувати своњ обов'¤зки по сплат≥ податку або безпосередньо, або через представника, ¤кий представл¤Ї його ≥нтереси.

«араз розробл¤Їтьс¤ правовий механ≥зм точного обл≥ку платник≥в податку. ÷ьому спри¤тиме «акон ”крањни Уѕро державний реЇстр ф≥зичних ос≥б платник≥в податк≥в та ≥нших обов'¤зкових платеж≥вФ в≥д 22.12.94 р., ¤кий вступив у д≥ю з 01.01.96 р. ÷ей механ≥зм полегшуЇ обл≥к платник≥в ≥ внесенн¤ ними платеж≥в, але навр¤д чи можна сказати, що «акон цей був скерований на захист людини Ч платника податку. √оловн≥ права закр≥плен≥ за податковими адм≥н≥страц≥¤ми, а обов'¤зки њх звод¤тьс¤ до п≥дтриманн¤ у належному стан≥ ƒержавного реЇстру (статт¤ 9), а в≥дпов≥дають податк≥вц≥ т≥льки за розголошенн¤ ≥нформац≥њ про платника (статт¤ 11).

- « невеликим зап≥зненн¤м под≥бний механ≥зм запроваджений ≥ дл¤ юридичних ос≥б.

ћетою утворенн¤ ƒержавного реЇстру Ї забезпеченн¤ Їдиних принцип≥в ≥дентиф≥кац≥њ ≥ обл≥ку суб'Їкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥; зд≥йсненн¤ нагл¤ду за структурними зм≥нами в економ≥ц≥, забезпеченн¤ ≥нформац≥Їю тощо. ¬ реЇстр вход¤ть дан≥ про юридичних ос≥б, розташованих ≥ зд≥йснюючих свою д≥¤льн≥сть на територ≥њ ”крањни, розм≥шених за межами ”крањни, але створених за участю украњнських структур. –еЇстр складаЇтьс¤ з комплексу ≥нформац≥њ, куди вход¤ть ≥дентиф≥кац≥йн≥, класиф≥кац≥йн≥, дов≥дков≥, реЇстрац≥йн≥ ≥ економ≥чн≥ дан≥. —творенн¤ …ого зд≥йснюЇтьс¤ ћ≥н≥стерством статистики ”крањни. ¬ основу обчисленн¤ певного податку з конкретного платника податковою юрисдикц≥Їю держави, шо представл¤Ї платник, або на територ≥њ ¤коњ зд≥йснюЇ д≥¤льн≥сть, покладен≥ два критер≥њ: резидентства ≥ територњальност≥. –≥зноман≥тне поЇднанн¤ цих критер≥њв породжуЇ р≥зноман≥тний податковий режим ≥ ≥нод≥ знаходитьс¤ в основ≥ проблеми подв≥йного оподаткуванн¤. ƒе¤к≥ крањни за основу беруть критер≥й резидентства (¬еликобритан≥¤, —Ўј, –ос≥йська ‘едерац≥¤, ”крањна), ≥нш≥ Ч здеб≥льшого критер≥й територ≥альност≥ (‘ранц≥¤, Ўвейцар≥¤, крањни Ћатинськоњ јмерики).

ѕринцип резидентства (пост≥йного м≥сц¤ знаходженн¤) под≥л¤Ї вс≥х платник≥в на дв≥ групи:

а) резиденти Ч особи, що мають пост≥йне м≥сце проживанн¤ або м≥сцеперебуванн¤ в дан≥й держав≥ та п≥дл¤гають оподаткуванню з ус≥х джерел ≥ несуть повну податкову в≥дпов≥дальн≥сть;

б) нерезиденти Ч особи, шо не мають пост≥йного м≥сц¤ знаходженн¤ в держав≥, ≥ п≥дл¤гають оподаткуванню т≥льки з прибутку, одержаного на дан≥й територ≥њ та несуть обмежену податкову в≥дпов≥дальн≥сть.

' “аким чином, розпод≥л на резидент≥в ≥ нерезидент≥в зд≥йснюЇтьс¤ на п≥дстав≥ трьох принцип≥в:

1) пост≥йного м≥сцеперебуванн¤ на територ≥њ держави (част≥ше всього це к≥льк≥сний критер≥й Ч 183 доби);

2) джерела, з ¤ких одержують доходи;

3) меж≥ податковоњ в≥дпов≥дальност≥ (обов'¤зку): повноњ чи обмеженоњ.

ѕринцип територ≥альност≥ визначаЇ нац≥ональну належн≥сть джерела прибутку- ѕри цьому оподаткуванню в дан≥й крањн≥ п≥дд¤гаЇ т≥льки прибуток, здобутий на њњ територ≥њ, тод≥ ¤к прибуток, одержаний за њњ межами, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д податк≥в в дан≥й крањн≥. ≤снуЇ дек≥лька п≥дход≥в до класиф≥кац≥њ платника податк≥в:

Ч належност≥ до даноњ держави (≥ноземн≥ ≥ нац≥ональн≥);

Ч юридичн≥ ≥ ф≥зичн≥ особи.

ќстанн≥й Ї найб≥льш слушним, узагальненим ≥ тому найб≥льш часто виступаЇ у вигл¤д≥ законодавче закр≥пленого. “аким чином, платники под≥л¤ютьс¤ на дв≥ групи: юридичн≥ ≥ ф≥зичн≥ особи {не зм≥шувати з под≥лом податк≥в за принципом платника: податки з юридичних ос≥б; податки з ф≥зичних ос≥б; податки, що допускають зм≥шаних платник≥в).

ќб'Їкт оподаткуванн¤ можна визначити ¤к прибуток чи його частину, варт≥сть де¤ких товар≥в, майно платник≥в, окрем≥ види њх д≥¤льност≥, додаткову варт≥сть ≥ ≥нш≥ .об'Їкти, встановлен≥ законодавчими актами.

«акон ”крањни Уѕро систему оподаткуванн¤Ф у вигл¤д≥ об'Їкта оподаткуванн¤ визначаЇ дох≥д (прибуток), додаткову варт≥сть продукц≥њ, варт≥сть окремих товар≥в, майно юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б ≥ об'Їкти, введен≥ певними законодавчими актами ”крањни.

Ќаприклад, при оподаткуванн≥ громад¤н об'Їктом виступаЇ сукупний р≥чний прибуток, що включаЇ ц≥лий наб≥р предмет≥в обклал≥шињ (зароб≥тну плату, прибуток в≥д п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, авторськ≥ гонорари ≥ т.д.). ѕрактично зб≥гаютьс¤ об'Їкт ≥ предмет обкладанн¤ при нарахуванн≥ плати за землю. ѕроте, ¤топо об'Їктом тут виступаЇ земельна д≥л¤нка, то предметом Ч конкретна земельна д≥л¤нка, залежно в≥д њњ специф≥чних особливосте ≥ ≥ (находженн≥ в межах м≥ста чи за …ого межами; характер грунту; ≥нш≥ детал≥) ми ≥ розраховуЇмо об'Їкт оподаткуванн¤

Ќеобх≥дн≥њ; ≤ь розр≥зненн¤ об'Їкта ≥ предмету оподаткуванн¤ визначаЇтьс¤ важлив≥стю вид≥ленн¤ серед матер≥альних об'Їкт≥в саме ¤к, за ¤кими законодавець закр≥њтлюЇ особливий податковий режим та насл≥дки.

¬икористанн¤ податковоњ бази до багатьох майнових податк≥в дуже важке, бо њх предмети важко сформулювати в ¤ких-небудь одиниц¤х оподаткуванн¤. ¬ даному випадку використовуЇтьс¤ одиниц¤ оподаткуванн¤ Ч конкретна специф≥чна характеристика предмету оподаткуванн¤, по в≥дношенню до ¤коњ застосовуЇтьс¤ ставка податку.

ќдиниц¤ оподаткуванн¤ здеб≥льшого ¤вл¤Ї практичний, розрахунковий ≥нтерес. «а њњ допомогою провадитьс¤ встановленн¤ норматив≥в ≥ ставок обкладанн¤ (наприклад, при функц≥онуванн≥ механ≥зму податку ≥з власник≥в транспортних засоб≥в; плати за землю) ћожна вид≥лити традиц≥йн≥ одиниц≥ обкладанн¤ (прибутковим податок Ч грошова одиниц¤; земельний податок Ч сўшшш вим≥ру площ≥ д≥льниць; акциз на спиртне Ч к≥льк≥сть градус≥в), проте буваЇ, що один ≥ той же об'Їкт припускаЇ р≥зноман≥тн≥ параметри обкладанн¤.

ќтже, основним джерелом, за рахунок ¤кого сплачуЇтьс¤ основна маса податк≥в, Ї прибуток. ≤снуЇ ≥ певний пор¤док сплати податк≥в за рахунок прибутку:

1. Ќасамперед прибуток, що оподатковуЇтьс¤, зменшуЇтьс¤ на майнов≥ податки, мито та ≥нш≥ платеж≥.

2. Ќа другому етап≥ в≥драховуютьс¤ м≥сцев≥ податки, видатки по сплат≥ ¤ких в≥днос¤тьс¤ на ф≥нансов≥ результати д≥¤льност≥.

3. Ќа третьому етап≥ сплачуютьс¤ вс≥ податки, що залишилис¤ ≥ внос¤тьс¤ за рахунок прибутку.

“аким чином, джерело податку Ч кошти платника (здеб≥льшого Ч прибуток), ¤к≥ використовуютьс¤ њм дл¤ сплати податку.

¬ окрем≥й статт≥ податкового закону завжди закр≥плюЇтьс¤ ¤к один ≥з основних елемент≥в податкового механ≥зму Ч ставка податку.

—тавка оподаткуванн¤ належить до основних елемент≥в, що характеризуЇ податковий механ≥зм, без ¤кого неможливо у¤вленн¤ про конкретний податок. ќсоблив≥стю саме цього елемента на фон≥ ≥нших, що складають базу податкового механ≥зму (платник, об'Їкт), Ї його особлива моб≥льн≥сть, рухом≥сть. «а допомогою зм≥ни ставки податку можна досить оперативно реагувати на р≥зн≥ перетворенн¤ в економ≥ц≥, практично не торкаючись податкового механ≥зму. —аме тому в багатьох випадках регулюванн¤ конкретного податку проходить без зм≥н в податкових нормативних актах, а т≥льки шл¤хом зм≥ни ставок податку в поточних нормативних актах (практично кожний «акон ”крањни про ƒержавний бюджет ”крањни на р≥к м≥стить р¤д перегл¤д≥в ставок податк≥в: податок ≥з власник≥в транспортних засоб≥в, плата за землю тощо), незважаючи на те, що таке заборонено робити.

—тавка податку Ч розм≥р податку, що встановлюЇтьс¤ на одиницю обкладанн¤.

ќдн≥Їю з актуальних проблем, ¤ка найчаст≥ше обговорюЇтьс¤ в держав≥, особливо в сучасний пер≥од, Ї податков≥ п≥льги.

ѕрактика законодавства виходить ≥з закр≥пленн¤ перел≥ку п≥льг у в≥дпов≥дному законодавчому нормативному акт≥. ÷е забезпечуЇ гарант≥њ дл¤ платника в≥д л≥кв≥дац≥њ одержаноњ прив≥лењ на тривалий пер≥од часу.

ѕодатков≥ правов≥дносини ≥ реал≥зац≥¤ безпосереднього обов'¤зку платника по сплат≥ податку припускають певне протисто¤нн¤ податкового органу ≥ платника податку. ¬иход¤чи з цього, в законодавств≥ необх≥дно ч≥тко врегулювати меж≥ можливих д≥й, установити права, обов'¤зки кожного з них.

—плата податк≥в Ї одним з основних обов'¤зк≥в юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б, що закр≥плено в статт≥ 67  онституц≥њ ”крањни. –еал≥зац≥¤ цього обов'¤зка залежить ¤к в≥д оптимальних стимул≥в та њх правового регулюванн¤, так ≥ в≥д ч≥ткого розпод≥лу прав ≥ обов'¤зк≥в суб'Їкт≥в податкових правов≥дносин. ѕри законодавчому регулюванн≥ враховуЇтьс¤, шо права закр≥плюють меж≥ можливоњ повед≥нки суб'Їкта, тод≥ ¤к обов'¤зки регулюють меж≥ належноњ повед≥нки другого суб'Їкта податкових правов≥дносин.

ќснови правового статусу платника закр≥плюютьс¤ законами, що регулюють базу системи оподаткуванн¤1. Ќормативн≥ ж акти, що регулюють механ≥зм окремих податк≥в ≥ збор≥в, детал≥зують конкретний перел≥к прав ≥ обов'¤зк≥в платник≥в.

ѕрава ≥ обов'¤зки встановлюютьс¤ щодо кожного податку ≥ м≥ст¤тьс¤ в конкретному нормативному акт≥. ¬ажлив≥ше внд≥-≥≥ити певн≥ групи обов'¤зк≥в платник≥в, а саме обов'¤зки:

1. ќрган≥зац≥йного характеру:

Ч стати на обл≥к чи зареЇструватис¤ в податковому орган≥ (новий зм≥ст набув цей обов'¤зок з по¤вою в ”крањн≥ державних реЇстр≥в ф≥зичних ≥ юридичних ос≥б Ч платник≥в податк≥в;

Ч надавати компетентним органам необх≥дну ≥нформац≥ю (податковим адм≥н≥страц≥¤м Ч про в≥дкритт¤ рахунк≥в, про р≥шенн¤, прийн¤т≥ судом чи власником) тошо.

2. ѕо сплат≥ податк≥в:

Ч самост≥йно ≥ в≥рно обраховувати суми податкових платеж≥в;

Ч своЇчасно ≥ в повному обс¤з≥ сплачувати податки: погашати недоњмки.

3. ѕо обл≥ку ≥ зв≥тност≥:

Ч вести бухгалтерський обл≥к ≥ вносити виправленн¤ в зв≥тн≥сть;

Ч своЇчасно ≥ в повн≥й м≥р≥ складати зв≥ти ≥ збер≥гати њх необх≥дний час;

Ч надавати в податков≥ органи необх≥дн≥ документи, по¤сненн¤, дов≥дки, виконувати њх вимоги (або обгрунтовано в≥дмовл¤ти).

 онкретн≥ обов'¤зки платника заснован≥ на двох п≥дставах: а) на¤вн≥сть об'Їкта оподаткуванн¤ у платника; б) на¤вн≥сть факт≥в, що породжують обов'¤зок сплати податку.

«аконодавчо закр≥плюютьс¤ факти, що припин¤ють обов'¤зки платника по сплат≥ податку:

Ч сплата податку;

Ч скасуванн¤ податку;

Ч смерть ф≥зичноњ особи (при л≥кв≥дац≥њ юридичноњ особи обов'¤зок по сплат≥ податку переходить до л≥кв≥дац≥йноњ ком≥с≥њ)1.

ѕовноваженн¤ платника податку також можна об'Їднати в групи:

1. ќрган≥зац≥йного характеру:

Ч представл¤ти своњ ≥нтереси безпосередньо (або через представника) в податкових органах;

Ч бути присутн≥м при проведенн≥ податкових перев≥рок.

2. ѕо сплат≥ податк≥в:

Ч використовувати податков≥ п≥льги;

Ч одержувати в≥дстрочку, розстрочку, податковий кредит.

ƒив.: ‘инансовое право. ”чебнмк / ѕод рсо- ў>∞‘- Ќ.». ’имичеаой. ћ 1995.- —, 241-242.

3. ѕо обл≥ку ≥ зв≥тност≥:

Ч одержувати в податкових органах необх≥дну ≥нформац≥ю;

Ч вибирати зас≥б проведенн¤ податкового обл≥ку;

Ч надавати податковим органам по¤сненн¤, обгрунтован≥ мови; оскаржувати р≥шенн¤ податкових орган≥в; Ч не розголошувати податкову таЇмницю тощо. ѕодатков≥ органи ¤вл¤ють собою систему заклад≥в (податков≥ ≥нспекц≥њ, митний ком≥тет, податкова м≥л≥ц≥¤), що реал≥зують головну ц≥ль Ч забезпеченн¤ сплати податк≥в ≥ збор≥в в бюджети. √оловне призначенн¤ визначаЇ коло прав та обов'¤зк≥в податкових орган≥в, њх посадових ос≥б.

ѕрава ≥ обов'¤зки податкових орган≥в регулюютьс¤ законами, що визначать основи податковоњ системи, статус податкових адм≥н≥страц≥й. якщо розгл¤нути нормативн≥ акти, що регулюють податков≥ в≥дносини, можна вид≥лити три групи суб'Їкт≥в, що складають систему податкових орган≥в:

1) безпосередн≥ податков≥ органи (найчаст≥ше законодавець маЇ на уваз≥ податков≥ ≥нспекц≥њ: 2) посадов≥ особи податкових адм≥н≥страц≥й; 3) органи податковоњ м≥л≥ц≥њ (¤к специф≥чн≥ органи д≥знанн¤).

ѕрава податкових орган≥в можна об'Їднати таким чином:

а) контрольн≥: проведенн¤ податкових перев≥рок; одержанн¤ в≥д платника необх≥дних документ≥в; анал≥з документац≥њ платник≥в ≥ т.д.;

б) орган≥зац≥йн≥: припиненн¤ д≥¤льност≥, л≥кв≥дац≥ю чи реорган≥зац≥ю п≥дприЇмств; вилученн¤ документ≥в ≥ предмет≥в платника у вигл¤д≥ доказ≥в; виклик в податков≥ адм≥н≥страц≥њ ос≥б, що мають необх≥дну ≥нформац≥ю; поданн¤ в суди чи арб≥тражн≥ суди позов≥в;

в) обл≥ков≥: одержанн¤ ≥нформац≥њ в≥д платник≥в ≥ т.д.;

г) ≥нформац≥йн≥: використанн¤ засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ.

¬ладною стороною податкових правов≥дносин виступають органи податковоњ системи.

—истема податкових орган≥в включаЇ дек≥лька досить розгалужених структур. ќчевидно, було б помилкою ставити знак р≥вност≥ м≥ж податковими органами ≥ податковими адм≥н≥страц≥¤ми (≥нспекц≥¤ми). ќстанн≥ Ї т≥льки одним з елемент≥в системи податкових орган≥в. ћожна вид≥лити систему податкових орган≥в у вузькому ≥ широкому розум≥нн≥ слова.

ѕодатков≥ органи у вузькому розум≥нн≥ ≥дентичн≥ систем≥ податкових адм≥н≥страц≥й (≥нспекц≥й) ≥ зд≥йснюють контроль

т≥льки за надходженн¤м в бюджет обов'¤зкових платеж≥в. ѕодатков≥ органи в широкому розум≥нн≥ контролюють ≥ забезпечують надходженн¤ в бюджет вс≥х в≥драхувань, що законодавець включаЇ в податкову систему, ¤к сукупн≥сть податк≥в, збор≥в, платеж≥в. ¬ даному випадку система податкових орган≥в охоплюЇ вже ≥ митн≥ органи, ≥ податкову м≥л≥ц≥ю. “аким чином, в широкому розум≥нн≥ система податков≥й орган≥в включаЇ:

1. ƒержавну податкову адм≥н≥страц≥ю ”крањни.

2. ћитн≥ органи ”крањни.

3. ѕодаткову м≥л≥ц≥ю.

‘актично систему податкових орган≥в можна под≥лити на дв≥ групи за м≥сцем, що займаЇ забезпеченн¤ обов'¤зкових платеж≥в у њх д≥¤льност≥.

ј.  еспосередньо податков≥ Ч органи, д≥¤льн≥сть ¤ких безпосередньо зв'¤зана ≥з забезпеченн¤м надходжень до бюджет≥в та ц≥льових фонд≥в в≥д податк≥в та збор≥в.

Ѕ. ”мовно податков≥ (митн≥ органи) Ч органи, що пор¤д з≥ своЇю основною д≥¤льн≥стю забезпечують надходженн¤ в≥д платеж≥в, що складають основу податковоњ системи.

ќсновне м≥сце в систем≥ податкових орган≥в до 19% р. займали державн≥ податков≥ ≥нспекц≥њ. ¬ 1996 роц≥ на м≥сц≥ податкових ≥нспекц≥й утворилис¤ податков≥ адм≥н≥страц≥њ. «аконом ”крањни Уѕро внесенн¤ зм≥н до «акону ”крањни Уѕро державну податкову службу в ”крањн≥Ф є 83/98-¬– в≥д 05.02.98 на районному р≥вн≥ знов в≥дтворен≥ податков≥ ≥нспекц≥њ.

ƒержавна податкова адм≥н≥страц≥¤ ”крањни € центральним органом виконавчоњ влади, очолюваним √оловою, ¤кий за посадою е м≥н≥стром. √олови державних податкових адм≥н≥страц≥й в јвтономн≥й –еспубл≥ц≥  рим, област¤х, м≥стах  иЇв≥ та —евастопол≥ призначаютьс¤ та зв≥льнюютьс¤ ѕрезидентом ”крањни.

√оловними завданн¤ми ƒержавноњ податковоњ адм≥н≥страц≥њ ”крањни Ї:

Ч зд≥йсненн¤ контролю за додержанн¤м податкового законодавства, правильн≥сть обчисленн¤ ≥ сплати податк≥в;

Ч прийн¤тт¤ р≥шень по накладенню ф≥нансових санкц≥й ≥ адм≥н≥стративних штраф≥в;

Ч прийн¤тт¤ нормативних ≥ методичних документ≥в з питань оподаткуванн¤.

ƒ≥¤льн≥сть митних орган≥в в ”крањн≥ регулюЇтьс¤ нормативними актами, до ¤ких в≥днос¤тьс¤ ћитний  одекс ”крањни, «акон ”крањни в≥д 25.06.91 р. є 1263-’Ќ Уѕро митну справу в ”крањн≥Ф, ”каз ѕрезидента ”крањни в≥д 20.01.95 р. є 73/95 Уѕро положенн¤ про державний митний ком≥тет ”крањниФ, ѕостанова  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 8.07.94 р. є 465 Уѕро орган≥зац≥ю територ≥альних митних управл≥ньФ.

ћитна справа в ”крањн≥ включаЇ в себе орган≥зац≥ю перем≥щенн¤ товар≥в ≥ предмет≥в через митний кордон ”крањни, обкладенн¤ митом. ћитна справа зд≥йснюЇтьс¤ безпосередньо митними органами, що становл¤ть Їдину республ≥канську систему, що включаЇ ƒержавний митний ком≥тет ”крањни та митниц≥ ”крањни. ƒержавний митний ком≥тет ”крањни створюЇтьс¤  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни, положенн¤ про нього затверджуЇтьс¤ ¬ерховною –адою ”крањни. ”творенн¤, реорган≥зац≥¤ ≥ л≥кв≥дац≥¤ митниць ”крањни проводитьс¤ ƒержавним митним ком≥тетом ”крањни.

ƒержавний митний ком≥тет ”крањни Ї центральним органом державноњ виконавчоњ влади, ¤кий п≥дпор¤дкований  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни. ¬ межах своњх повноважень  ом≥тет орган≥зовуЇ ≤ контролюЇ виконанн¤ акт≥в законодавства ”крањни про митну справу. ¬≥н приймаЇ нормативн≥ акти т≥льки в≥дпов≥дно до ћитного кодексу ≥ ≥нших закон≥в ”крањни.

” систему митних орган≥в вход¤ть ƒержавний митний ком≥тет ”крањни ≥ територ≥альн≥ митн≥ управл≥нн¤, митниц≥ ≥ ≤нш≥ митн≥ заклади. «г≥дно з статтею 9 ћитного  одексу ”крањни, в межах встановленоњ к≥лькост≥ роб≥тник≥в митноњ системи утворен≥ територ≥альн≥ митн≥ управл≥нн¤.

«акон ”крањни є 83/98-¬– в≥д 05.02.98 вн≥с суттЇв≥ зм≥ни до «акону ”крањни Уѕро державну податкову службу в ”крањн≥Ф, закр≥пив у склад≥ орган≥в державноњ податковоњ служби в≥дпов≥дн≥ п≥дрозд≥ли по боротьб≥ з податковими правопорушенн¤ми (статт¤ 1). «'¤вивс¤ новий розд≥л у цьому «акон≥ Ч Уѕодаткова м≥л≥ц≥¤Ф (статт≥ 19-27).

ѕодаткова м≥л≥ц≥¤ Ї специф≥чним правоохоронним органом, що забезпечуЇ економ≥чну безпеку держави при надходженн≥ податкових платеж≥в в бюджет або платеж≥в.

ƒ≥¤льн≥сть податковоњ м≥л≥ц≥њ регулюЇтьс¤ системою норма-

тивних акт≥в, що знаход¤тьс¤ на перехрест≥ к≥лькох галузей права: крим≥нального, крим≥нально-процесуального, адм≥н≥стративного ≥, звичайно, ф≥нансового. ¬ де¤ких випадках важко визначити пр≥оритет конкретноњ галуз≥ права при вир≥шенн≥ ц≥лком конкретного питанн¤. Ќаприклад, санкц≥¤ ст. 1482    ”крањни залежить в≥д розм≥ру прихованого прибутку в≥д оподаткуванн¤, а визначити його можна п≥дсумувавши ус≥ надходженн¤ в≥д податк≥в, збор≥в ≥ платеж≥в. “аким чином, ми з≥ткнулис¤ з перетином ф≥нансовоњ ≥ крим≥нально-правовоњ норм.

Ўирокий перел≥к завдань, що сто¤ть перед органами податковоњ м≥л≥ц≥њ, можна згрупувати в два блоки:

Ч попередженн¤ ≥ припиненн¤ податкових правопорушень, в першу чергу злочин≥в;

Ч попередженн¤ ≥ припиненн¤ правопорушень в систем≥ податкових орган≥в.

¬ основ≥ д≥¤льност≥ орган≥в податковоњ м≥л≥ц≥њ лежать дек≥лька принцип≥в:

а) законност≥;

б) п≥дконтрольност≥ та п≥дзв≥тност≥ вищим органам законодавчоњ ≥ виконавчоњ влади;

в) поЇднанн¤ гласноњ ≥ негласноњ д≥¤льност≥;

г) Їдиноначальност≥; ::л д) Їдност≥ ≥ централ≥зац≥њ орган≥в податковоњ м≥л≥ц≥њ;,,

е) охорони прав та свобод громад¤н;

ж) анал≥тичност≥;

з) взаЇмод≥њ з ≥ншими правоохоронними ≥ податковими органами.

ќбов'¤зки орган≥в податковоњ м≥л≥ц≥њ пол¤гають:

1. ” ви¤в≥ податкових правопорушень ≥ њх попередженн≥ (зд≥йсненн¤ оперативно-розшукувальних заход≥в, перев≥рка ≥нформац≥њ ≥ т.д.).

2. ќхорон≥ податкових орган≥в (гарант≥¤ безпеки роб≥тник≥в вс≥х податкових орган≥в).

3. ¬заЇмод≥њ з правоохоронними ≥ ≥ншими податковими органами.

ѕрава орган≥в податковоњ м≥л≥ц≥њ пол¤гають:

1) у ви¤в≥ ≥ припиненн≥ податкових правопорушень (перев≥рка платник≥в податк≥в ≥ прим≥щень, одержанн¤ ≥нформац≥њ ≥ по¤снень в≥д громад¤н тощо);

2) використанн≥ заход≥в примусу (припиненн¤ операц≥й платник≥в податку, застосуванн¤ адм≥н≥стративного затриманн¤, застосуванн¤ зброњ ≥ спец≥альних засоб≥в;

3) накладенн≥ ст¤гнень (застосуванн¤ санкц≥й за податков≥ правопорушенн¤, адм≥н≥стративних штраф≥в). ќбов'¤зки податкових орган≥в под≥л¤ютьс¤ на: а) контрольн≥: проведенн¤ планових перев≥рок; вимога усуненн¤ ви¤влених порушень

б) обл≥ков≥: орган≥зац≥¤ обл≥ку платник≥в ≥ майна;

в) ≥нформац≥йн≥: ≥нформац≥¤ платник≥в; забезпеченн¤ до-куменкшню ≥ бланками платник≥в податк≥в;

г) орган≥зац≥йн≥: зал≥к (поверненн¤) зайво сплачених платником податк≥в; додержанн¤ податковоњ таЇмниц≥; зд≥йсненн¤ вироби ти ва по справам про податков≥ правопорушенн¤.

—пец≥альними нормами регулюЇтьс¤ в≥дпов≥дальн≥сть податкових орган≥в, посадових ос≥б та ≥нших прац≥вник≥в цих орган≥в1.

1. ѕон¤тт¤ податк≥в, њх роль у формуванн≥ доходноњ частини

2. Ќа ¤ких принципах будуЇтьс¤ оподаткуванн¤?

3. ѕодаткова система ”крањни.

4. ≈лементи податкового механ≥зму

5. ѕор¤док установленн¤ податк≥в

6. ѕодаткове право.

7. ќсобливост≥ податкових правов≥дносин.

8. —уб'Їкти податкових правов≥дносин.

9. ѕовноваженн¤ податкових адм≥н≥страц≥й.

10. ѕрава ≥ обов'¤зки платник≥в податк≥в.

«ћ≤—“

√лава 11. ѕќƒј“ » « ё–»ƒ»„Ќ»’ ќ—≤Ѕ.