≤з вищенаведеного очевидно, що державн≥ ф≥нанси Ч це система грошових в≥дносин, ¤ка виникаЇ разом з державою ≥ нерозривно повТ¤зана з њњ ≥снуванн¤м. ѕроте не будь-¤к≥ грошов≥ в≥дносини Ї ф≥нансовими (наприклад, в≥дносини куп≥вл≥-продажу Ї цив≥льно-правовими, в≥дносини з приводу сплати адм≥н≥стративного штрафу Ч адм≥н≥стративно-правовими ≥ т.п.).
‘≥нанси в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д грошей ¤к за зм≥стом, так ≥ за функц≥¤ми, що вони виконують. √рош≥ Ч це всезагальний екв≥валент, з допомогою ¤кого насамперед вим≥рюютьс¤ затрати прац≥ асоц≥йованих виробник≥в, а ф≥нанси Ч економ≥чний ≥нструмент розпод≥лу ≥ перерозпод≥лу валового внутр≥шнього продукту ≥ нац≥онального доходу, знар¤дд¤ контролю за утворенн¤м
1
ѕоль ћари √одме. ‘инансовое право. Ч ћ.: ѕрогресе, 1978. Ч —. 41.
2
“ам же. ≥ використанн¤м фонд≥в грошових кошт≥в. ÷≥ останн≥ Ї матер≥альним зм≥стом ф≥нанс≥в. √оловне призначенн¤ ф≥нанс≥в пол¤гаЇ в тому, щоб шл¤хом утворенн¤ грошових доход≥в ≥ фонд≥в забезпечити не т≥льки потреби держави ≥ п≥дприЇмств в грошових коштах, але й контроль за витрачанн¤м грошових ресурс≥в.
‘≥нанси виражають грошов≥ в≥дносини, ¤к≥ виникають м≥ж: п≥дприЇмствами в процес≥ придбанн¤ товарно-матер≥альних ц≥нностей, реал≥зац≥њ товар≥в ≥ послуг; п≥дприЇмствами ≥ вищесто¤щими орган≥зац≥¤ми при створенн≥ централ≥зованих фонд≥в грошових кошт≥в ≥ њх розпод≥л≥; державою ≥ п≥дприЇмствами при сплат≥ ними податк≥в до бюджету ≥ ф≥нансуванн≥ видатк≥в; державою ≥ громад¤нами при внесенн≥ ними податк≥в ≥ добров≥льних платеж≥в; п≥дприЇмствами, громад¤нами ≥ позабюджетними фондами при внесенн≥ платеж≥в ≥ одержанн≥ кошт≥в з них; окремими ланками бюджетноњ системи; органами страхуванн¤, п≥дприЇмствами, населенн¤м при сплат≥ страхових внеск≥в ≥ в≥дшкодуванн≥ шкоди при настанн≥ страхового випадку; нарешт≥, грошов≥ в≥дносини, що опосередковують кругооб≥г фонд≥в п≥дприЇмств.
Ѕез участ≥ ф≥нанс≥в не може бути розпод≥лений нац≥ональний доход крањни, що Ї за своЇю суттю основним матер≥альним джерелом грошових доход≥в ≥ фонд≥в. ‘≥нанси виступають звТ¤зуючою ланкою м≥ж створенн¤м ≥ використанн¤м нац≥онального доходу, допомагають на основ≥ врахуванн¤ потреб сусп≥льства визначати в ньому оптимальн≥ пропорц≥њ м≥ж фондом споживанн¤ та фондом нагромадженн¤.
¬иникаючи на друг≥й стад≥њ в≥дтворювального процесу Ч при розпод≥л≥ та перерозпод≥л≥ вартост≥ сусп≥льного продукту Ч ф≥нанси мають обТЇктивний характер ≥ в≥днос¤тьс¤ до числа базисних категор≥й. ѕотр≥бно завжди памТ¤тати, що не д≥¤льн≥сть держави сама по соб≥, а обТЇктивн≥ потреби сусп≥льного розвитку зумовлюють ≥снуванн¤ ф≥нанс≥в. √≥пербол≥зац≥¤ рол≥ держави у виникненн≥ ф≥нансових в≥дносин може завдати реальноњ шкоди, оск≥льки загрожуЇ небезпекою волюнтаристського вир≥шенн¤ питань господарськоњ практики.
≤ншою, не менш небезпечною крайн≥стю Ї також недооц≥нка активноњ рол≥ держави в розпод≥л≥ та перерозпод≥л≥ валового внутр≥шнього продукту ≥ нац≥онального доходу з допомогою ф≥нанс≥в. —аме з цим фактором насамперед, а також з на¤вн≥стю р≥зних форм власност≥ та госпрозрахунковою орган≥зац≥Їю д≥¤льност≥ п≥дприЇмств повТ¤заний розпод≥л державних ф≥нанс≥в на централ≥зован≥ ≥ децентрал≥зован≥.
÷ентрал≥зован≥ державн≥ ф≥нанси в≥дображають в≥дносини, повТ¤зан≥ з моб≥л≥зац≥Їю, розпод≥лом ≥ використанн¤м централ≥зованих грошових фонд≥в. ÷≥ фонди поступають в розпор¤дженн¤ держави ¤к субТЇкта публ≥чноњ влади. «а рахунок централ≥зованих грошових фонд≥в ф≥нансуютьс¤ видатки держави на кап≥тальне буд≥вництво, реконструкц≥ю п≥дприЇмств, структурну перебудову, конверс≥ю, утримуЇтьс¤ вс¤ невиробнича сфера Ч осв≥та, охорона здоровТ¤, ф≥зична культура, спорт, оборонний сектор, управл≥нн¤, правоохоронн≥ органи, соц≥альне забезпеченн¤ громад¤н, зд≥йснюЇтьс¤ багато ≥нших програм.
ƒецентрал≥зован≥ державн≥ ф≥нанси
Ч њх нер≥дко називають ще децентрал≥зованими фондами грошових кошт≥в Ч Ї в ус≥х галуз¤х народного господарства. Ќин≥ п≥дприЇмства та орган≥зац≥њ ус≥х форм власност≥ утворюють фонди за рахунок власного прибутку. ¬ин¤ток складаЇ лише аграрний сектор, у стаб≥льному розвитку ¤кого держава про¤вл¤Ї особливу зац≥кавлен≥сть. —аме тому децентрал≥зован≥ фонди аграрного сектора поповнюютьс¤ регул¤рними, хоч поки що й недостатн≥ми асигнуванн¤ми з державного бюджету.
‘≥нансова д≥¤льн≥сть держави та орган≥в м≥сцеврго самовр¤дуванн¤ базуЇтьс¤ на в≥дпов≥дних принципах Ч галузевих, а також принципах окремих ≥нститут≥в даноњ галуз≥ права, м≥жгалузевих та загальноправових принципах. √алузев≥ принципи ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави Ч це основоположн≥ правила ≥ вимоги, ¤к≥ в≥дображають њњ най≥стотн≥ш≥ особливост≥ ≥ ц≥леспр¤мован≥сть, а основний зм≥ст њх визначаЇтьс¤ онституц≥Їю ”крањни та нормами права, що безпосередньо регламентують цю д≥¤льн≥сть.
ѕринципи ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави, ¤к основн≥ начала правового регулюванн¤, виступають своЇр≥дним камертоном вс≥Їњ наступноњ нормотворчост≥ у дан≥й сфер≥ сусп≥льних в≥дносин. ¬они гарантують безперервн≥сть та посл≥довн≥сть нормотворчого процесу, забезпечують взаЇмозвТ¤зок ф≥нансового законодавства та ф≥нансовоњ пол≥тики. ќсобливо велика роль принцип≥в права у формуванн≥ судовоњ та адм≥н≥стративноњ практики, у в≥дм≥н≥ застар≥лих та прийн¤тт≥ нових юридичних норм, тлумаченн≥ правових акт≥в та усуненн≥ прогалин в законодавств≥.
—трижневий принцип ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави, ¤кий пронизуЇ всю њњ наскр≥зь та вибудовуЇ в стрункий р¤д ≥нш≥ принципи галуз≥ ф≥нансового права, зумовлений публ≥чною суттю самих державних ф≥нанс≥в ≥ пол¤гаЇ в публ≥чному характер≥ ц≥Їњ д≥¤льност≥.
Ќаступний принцип ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави пол¤гаЇ в розпод≥л≥ функц≥й в ц≥й галуз≥ м≥ж представницькими органами влади та виконавчими органами влади на основ≥ конституц≥йного принципу розпод≥лу компетенц≥й законодавчоњ та виконавчоњ влад взагал≥. ѕредставницьк≥ органи влади приймають необх≥дн≥ р≥шенн¤, а виконавч≥ органи влади зобовТ¤зан≥ виконувати њх.
« принципом розпод≥лу функц≥й представницькоњ та виконавчоњ влад у ф≥нансов≥й д≥¤льност≥ держави надзвичайно т≥сно пов¤заний ще один галузевий принцип ф≥нансового права Ч пр≥оритет в галуз≥ ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави представницьких орган≥в влади перед виконавчими органами влади. ѕо сут≥ в≥н н≥би випливаЇ з принципу розпод≥лу функц≥й законодавчоњ ≥ виконавчоњ влад у сфер≥ ф≥нанс≥в, Ї його зворотною стороною. ќбидва ц≥ принципи нерозривн≥ один з одним ≥ завжди про¤вл¤ютьс¤ одночасно, лише кожний у своњй специф≥чн≥й рол≥.
—еред галузевих принцип≥в ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави ключова роль належить принципу пр≥оритетност≥ публ≥чних видатк≥в по в≥дношенню до прибутк≥в казни. ÷е зумовлено тим, що обТЇктивно зд≥сненн¤ державою њњ функц≥й не може ставитись у пр¤мопропорц≥йну залежн≥сть в≥д величини доходу державного бюджету. ≤накше в певн≥ пер≥оди розвитку це загрожувало б держав≥ р≥зким скороченн¤м њњ д≥Їздатност≥ чи нав≥ть загибеллю або глибокими катакл≥змами в сусп≥льств≥. —аме под≥бну до ц≥Їњ ситуац≥ю переживаЇ нин≥ ”крањна. “ому, визначаючи в пр≥оритетному пор¤дку обс¤г публ≥чних видатк≥в, ур¤д вираховуЇ у в≥дпов≥дност≥ з одержаними результатами господарюванн¤ розм≥ри необх≥дних дл¤ ф≥нансовоњ р≥вноваги державних доход≥в ≥ подаЇ њх ¬ерховн≥й –ад≥ на узаконенн¤.
ѕроцедурн≥ в≥дступи в≥д цього принципу, що знаход¤ть своЇ в≥дображенн¤ у затверджен≥й де¤кими парламентами процедур≥ схваленн¤ спочатку доходноњ частини, а вже п≥сл¤ цього Ч його видатковоњ частини по сут≥ не порушують лог≥ки ≥снуванн¤ публ≥чних ф≥нанс≥в ≥ по¤снюютьс¤ головним чином намаганн¤м забезпечити безперервн≥сть доход≥в казни у випадку парламентських звол≥кань ≥з затвердженн¤м бюджету в ц≥лому, а також до певноњ м≥ри характерним парламентам попул≥змом та ≥нтересами м≥жпарт≥йноњ та м≥жфракц≥йноњ боротьби.
” вузькому розум≥нн≥ цього пон¤тт¤ принцип пр≥оритетност≥ публ≥чних видатк≥в означаЇ, що до бюджету в ход≥ його формуванн¤ необх≥дно включати лише т≥ видатки, ¤к≥ необх≥дн≥ дл¤ виконанн¤ власне функц≥й держави, ≥ н≥¤к не б≥льше. ÷е дос¤гаЇтьс¤ д≥йсним забезпеченн¤м на практиц≥ в≥льноњ конкуренц≥њ прав субТЇкт≥в ф≥нансових правов≥дносин на на¤вн≥ в розпор¤дженн≥ публ≥чноњ влади ф≥нансов≥ ресурси, тобто Уконкуренц≥Їю за¤влених потребФ. ” в≥дпов≥дност≥ з принципом пр≥оритетност≥ державних видатк≥в недоц≥льне будь-¤ке ухиленн¤ в≥д вимог Їдност≥ ≥ повноти бюджету, ¤к ≥ ц≥льова привТ¤зка конкретних доход≥в до певних вид≥в видатк≥в, оск≥льки при цьому неможливо перев≥рити в достатн≥й м≥р≥ видатки на њх необх≥дн≥сть.
—еред ≥нших принцип≥в ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави необх≥дно назвати принцип здорових ф≥нанс≥в, принцип ф≥нансовоњ безпеки держави, принцип Їдност≥ ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ ≥ грошовоњ системи держави, принцип м≥жгалузевого характеру ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави, принцип самост≥йност≥ у встановлених чинним законодавством держави межах ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, принцип соц≥альноњ спр¤мованост≥ ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави, принцип плановост≥, принцип гласност≥ та де¤к≥ ≥нш≥.
—пираючись на зазначен≥ принципи, сучасна держава своњй ф≥нансов≥й д≥¤льност≥ надаЇ в≥дпов≥дних правових форм, з допомогою правових норм наповнюЇ њњ правовим зм≥стом. ѕравове регулюванн¤ ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ в крањнах з розвинутими ринковими в≥дносинами Ї пров≥дною формою державного кер≥вництва економ≥кою. ќснови правовоњ регламентац≥њ ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави даютьс¤ в њњ онституц≥њ, ¤ка насамперед закр≥плюЇ за вищими органами законодавчоњ ≥ виконавчоњ влади кер≥вництво державними ф≥нансами. ѕодальший розвиток ≥ детал≥зац≥ю ц≥ основи одержують у спец≥альному ф≥нансовому законодавств≥ держави.
«окрема, в цьому законодавств≥ ч≥тко розмежовуютьс¤ ф≥нансова д≥¤льн≥сть, що зд≥йснюЇтьс¤ державою ¤к знар¤дд¤м публ≥чноњ влади безпосередньо в≥д ф≥нансовоњ д≥¤льност≥, що зд≥йснюЇтьс¤ державою через посередництво орган≥в державного управл≥нн¤ п≥дприЇмствами, установами, орган≥зац≥¤ми. ¬ сфер≥ загальнодержавних ф≥нанс≥в держава в особ≥ уповноважених ф≥нансових ≥ кредитних установ сама моб≥л≥зуЇ, розпод≥л¤Ї ≥ використовуЇ фонди грошових кошт≥в, ф≥нансуючи народне господарство, соц≥ально-культурну сферу, оборону, управл≥нн¤, створенн¤ матер≥альних ≥ ф≥нансових резерв≥в. ўо ж стосуЇтьс¤ децентрал≥зованих фонд≥в грошових кошт≥в, то держава уповноважуЇ на њх створенн¤ ≥ використанн¤ п≥дприЇмства, обТЇднанн¤ ≥ м≥н≥стерства. ÷≥ фонди грошових кошт≥в Ї ф≥нансами галузей народного господарства. « централ≥зованими фондами вони т≥сно повТ¤зан≥ податковими та ≥ншими обовТ¤зковими платежами, а при необх≥дност≥ Ч ф≥нансуванн¤м з них.
—п≥вв≥дношенн¤ м≥ж ф≥нансовою д≥¤льн≥стю, що зд≥йснюЇтьс¤ державою безпосередньо, ≥ њњ ф≥нансовою д≥¤льн≥стю, опосередкованою господарськими орган≥зац≥¤ми, прот¤гом останнього часу ≥стотно зм≥нилось ≥ продовжуЇ зм≥нюватись на користь останн≥х. ¬ ”крањн≥ в даний час обс¤г позабюджетних фонд≥в уже перевищив величину зведеного бюджету. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що у нас в≥дбуваютьс¤ глибок≥ економ≥чн≥, соц≥альн≥ ≥ пол≥тичн≥ зм≥ни, зумовлен≥ поверненн¤м крањни в русло загальних процес≥в св≥тового розвитку. ƒержава перестала бути тотальним ф≥нансовим монстром. ¬ крањн≥ йдуть глибинн≥ перетворенн¤ в≥дносин власност≥, зд≥йснюЇтьс¤ докор≥нна перебудова адм≥н≥стративно-командного механ≥зму управл≥нн¤ економ≥кою, його зам≥на ринковими методами господарюванн¤. ѕоступово створюютьс¤ умови, за ¤ких економ≥ка перестаЇ бути заложницею пол≥тики, а ≥деолог≥чн≥ догми Ч кер≥вництвом до д≥њ. Ќа п≥дтримку ≥ прискоренн¤ цих процес≥в ≥ спр¤мована ф≥нансова д≥¤льн≥сть молодоњ украњнськоњ держави.
ѕеред будь-¤кою державою в галуз≥ ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ завжди стоњть два основних завданн¤. ѕерше з них пол¤гаЇ в тому, щоб у повн≥й в≥дпов≥дност≥ ≥з затвердженим ф≥нансовим планом Ч бюджетом Ч з≥брати передбачен≥ кошти та розпод≥лити њх у в≥дпов≥дност≥ ≥з сусп≥льними потребами. ÷ей б≥к ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави за своЇю суттю Ї розпод≥льним. « цим завданн¤м нерозривно повТ¤зане й ≥нше завданн¤ Ч контрольна функц≥¤ ф≥нансовоњ д≥¤льност≥, тобто забезпеченн¤ законност≥ збиранн¤, розпод≥лу ≥ використанн¤ фонд≥в грошових кошт≥в.
јналог≥чно методи ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави також прийн¤то под≥л¤ти на в≥дпов≥дн≥ групи: а) методи формуванн¤
грошових фонд≥в; б) методи розпод≥лу грошових фонд≥в; в) методи використанн¤ грошових фонд≥в.
¬ перш≥й груп≥ метод≥в ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави Ч метод≥в формуванн¤ грошових фонд≥в Ч пров≥дна роль належить обовТ¤зковому методу моб≥л≥зац≥њ, ¤кий пол¤гаЇ у примусовому ≥ безв≥дплатному вилученн≥ частини грошових кошт≥в у њх власник≥в на користь держави. ÷ей метод передбачаЇ встановленн¤: 1) виду платежу; 2) точного його розм≥ру; 3) строку платежу; 4) обовТ¤зковоњ погрози за порушенн¤ строку чи розм≥ру платежу у вигл¤д≥ пен≥, штраф≥в за приховуванн¤ доход≥в чи невнесенн¤ або неповне внесенн¤ платеж≥в держав≥ та р¤д ≥нших обовТ¤зкових елемент≥в.Ќайвагом≥ший ≥ найпоширен≥ший з цього виду платеж≥в Ч податок. ¬≥н Ї найд≥Їв≥шим з ус≥х способ≥в моб≥л≥зац≥њ кошт≥в в доход держави, реал≥зац≥њ њњ економ≥чноњ пол≥тики. Ѕудучи за своЇю суттю порушенн¤м свободи ≥ права власност≥ платника податку, податок, за р≥дкими вин¤тками, у всьому св≥т≥ вводитьс¤ лише р≥шенн¤м органу законодавчоњ влади. ¬ даний час це уже стало чинною конституц≥йною нормою ≥ в ”крањн≥.
р≥м податк≥в, обовТ¤зковий метод моб≥л≥зац≥њ грошових кошт≥в держав≥ включаЇ в себе також р≥зноман≥тн≥ державн≥ збори Ч митн≥, дорожн≥, за наданн¤ юридично значимих послуг ≥ т.п., штрафи, плату за використанн¤ природн≥х ресурс≥в та ≥нш≥. ƒержава встановила також обовТ¤зков≥ платеж≥ в централ≥зован≥ спец≥альн≥ фонди кошт≥в Ч пенс≥йний, соц≥ального страхуванн¤, чорнобильський та р¤д ≥нших.
ћетод добров≥льноњ моб≥л≥зац≥њ грошових кошт≥в включаЇ в себе проведенн¤ лотерей, випуск державою обл≥гац≥й, ≥нших ц≥нних папер≥в, добров≥льн≥ внески громад¤н ≥ т.п.
–озпод≥л моб≥л≥зованих державою грошових кошт≥в у њњ ф≥нансов≥ фонди також забезпечуЇтьс¤ т≥льки йому властивими методами. ѕри цьому зазначимо, що традиц≥йний дл¤ ф≥нансовоњ практики Урозпод≥лФ в даному випадку означаЇ не под≥л грошей м≥ж ¤кимись особами, юридичними чи ф≥зичними, а визначенн¤ тих умов, на ¤ких грош≥ покидають св≥й фонд та поступають в розпор¤дженн¤ субТЇкта, ¤кому њх вид≥лила держава чи њњ уповноважений ф≥нансовий орган.
Ќеобх≥дно п≥дкреслити, що у в≥дпов≥дност≥ з онституц≥Їю ”крањни та «аконом ”крањни Уѕро бюджетну систему ”крањниФ.
кошти ƒержавного бюджету витрачаютьс¤ лише на ц≥л≥ ≥ в межах, затверджених «аконом про ƒержавний бюджет ”крањни. ошти республ≥канського бюджету јвтономноњ –еспубл≥ки рим, м≥сцевих бюджет≥в витрачаютьс¤ лише на ц≥л≥ ≥ в межах, затверджених в≥дпов≥дно ¬ерховною –адою јвтономноњ –еспубл≥ки рим, м≥сцевими радами. ƒо ƒержавного бюджету ”крањни не включаютьс¤ видатки, ¤к≥ не передбачен≥ закономи ”крањни. –озпод≥л видатк≥в м≥ж бюджетами зд≥йснюЇтьс¤ в≥дпов≥дно до вимог «акону ”крањни Уѕро бюджетну систему ”крањниФ. ¬идатки вс≥х бюджет≥в под≥л¤ютьс¤ на поточн≥ видатки ≥ видатки розвитку.
ѕоточн≥ видатки
Ч це ф≥нансуванн¤ мереж≥ п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й ≥ орган≥в, ¤ка д≥Ї на початок бюджетного року, а також на ф≥нансуванн¤ заход≥в щодо соц≥ального захисту населенн¤ та ≥нших заход≥в, що не належать до видатк≥в розвитку. ¬ склад≥ поточних видатк≥в окремо вид≥л¤ютьс¤ видатки бюджету, зумовлен≥ зростанн¤м мереж≥ перел≥чених вище обТЇкт≥в ≥з зазначенн¤м вс≥х фактор≥в, ¤к≥ вплинули на обс¤г видатк≥в.
¬идатки розвитку
Ч це витрати бюджет≥в на ф≥нансуванн¤ ≥нвестиц≥йноњ та ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥, зокрема: ф≥нансуванн¤ кап≥тальних вкладень виробничого ≥ невиробничого призначенн¤; ф≥нансуванн¤ структурноњ перебудови народного господарства; субвенц≥њ та ≥нш≥ видатки, повТ¤зан≥ з розширеним в≥дтворенн¤м.
як бачимо, в практиц≥ ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави по розпод≥лу кошт≥в, з≥браних в њњ централ≥зован≥ фонди, насамперед в ƒержавний бюджет, найпоширен≥шим Ї метод ф≥нансуванн¤
Ч безповоротного, безв≥дплатного, ц≥льового, планового в≥дпуску грошових кошт≥в з централ≥зованого фонду. якщо ф≥нансов≥ ресурси вид≥л¤ютьс¤ з ƒержавного бюджету, то це бюджетне ф≥нансуванн¤. ѕри вид≥ленн≥ грошових кошт≥в з в≥домчих фонд≥в, наприклад фонд≥в м≥н≥стерств, ф≥нансуванн¤ набуваЇ характер в≥домчого. «а на¤вност≥ у склад≥ ф≥нансовоњ системи позабюджетних фонд≥в, ¤к це маЇ м≥сце в ”крањн≥, може мати м≥сце ф≥нансуванн¤ з позабюджетних фонд≥в. “обто вид ф≥нансуванн¤ визначаЇтьс¤ тим, з ¤кого державного фонду кошт≥в вид≥л¤ютьс¤ грош≥.
якщо грош≥ вид≥л¤ютьс¤ безв≥дплатно та безповоротно з вищесто¤щого бюджету нижчесто¤щому чи будь-¤ким субТЇктам господарюванн¤ з метою доповненн¤ деф≥циту власних кошт≥в, то таке вид≥ленн¤ Ї дотац≥Їю. ÷е дуже поширений метод ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави. ¬ теор≥њ та на практиц≥ розр≥зн¤ють два види дотац≥й: 1) допомога, що надаЇтьс¤ п≥дприЇмствам, орган≥зац≥¤м, установам на покритт¤ збитк≥в, зумовлених незалежними в≥д них причинами; 2) бюджетна дотац≥¤ Ч безв≥дплатна, безповоротна допомога вищесто¤чого бюджету ниж-често¤чому, ¤ка не носить ц≥льового характеру та видаЇтьс¤ у випадку перевищенн¤ видатк≥в над доходами. ÷¤ дотац≥¤ за своњм характером Ї методом бюджетного регулюванн¤.
Ѕюджетн≥ дотац≥њ особливо широко практикувались в тотал≥тарн≥й держав≥, де практично вс≥ грошов≥ кошти держави були сконцентрован≥ в њњ центральному фонд≥ кошт≥в Ч ƒержавному бюджет≥. јле ≥ в нин≥шн≥х умовах переходу до ринковоњ економ≥ки бюджетн≥ дотац≥њ ¤к один з пров≥дних метод≥в ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави практикуютьс¤ досить широко. ѕроте в пор≥вн¤нн≥ з бюджетними дотац≥¤ми, ¤к переконуЇ сусп≥льна практика, значно прогресивн≥шими Ї так≥ методи бюджетного регулюванн¤, ¤к субвенц≥¤ та субсид≥¤.
—убвенц≥¤ Ч це бюджетна дотац≥¤, що носить ц≥льовий характер. ¬она застосовуЇтьс¤ ¤к метод бюджетного регулюванн¤ дл¤ збалансуванн¤ нижчесто¤чих бюджет≥в. —убвенц≥¤ видаЇтьс¤ нижчесто¤чому бюджету з ч≥тко визначеним призначенн¤м ¤к часткове державна ф≥нансова допомога на програми ≥ заходи, спр¤мован≥ на п≥дтримку гарантованого законодавством м≥н≥муму соц≥альноњ забезпеченост≥ населенн¤ рег≥он≥в, де такий м≥н≥мум не забезпечуЇтьс¤ власними бюджетними доходами з незалежних в≥д них причин економ≥чного розвитку. —убвенц≥њ можуть спр¤мовуватись на розвиток соц≥ально-культурноњ, побутовоњ сфери, вир≥шенн¤ проблем зайн¤тост≥ та ≥н. ¬ раз≥ порушенн¤ умов њх використанн¤ субвенц≥њ п≥дл¤гають поверненню до вищесто¤чого бюджету. Ќе використан≥ прот¤гом року субвенц≥њ повертаютьс¤ до вищесто¤чого бюджету водночас з поданн¤м зв≥ту за встановленою формою про витрачен≥ суми. ѕраво м≥сцевих бюджет≥в та субвенц≥њ закр≥плено в «акон≥ ”крањни Уѕро бюджетну систему ”крањниФ.
¬ практиц≥ ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави зустр≥чаЇтьс¤ ≥ такий метод ¤к субсид≥¤ Ч грошова допомога, що надаЇтьс¤ державою за рахунок кошт≥в бюджету, а також спец≥альних фонд≥в юридичним особам, м≥сцевим державним органам, ≥ншим державам.
як метод бюджетного регулюванн¤ субсид≥¤ застосовуЇтьс¤ з метою збалансуванн¤ рег≥ональних та м≥сцевих бюджет≥в, зм≥цненн¤ њх доходноњ бази та завжди передаЇтьс¤ безповоротно ≥ безв≥дплатно з вищесто¤чих ланок бюджетноњ системи ниж-често¤чим ланкам. —убсид≥њ надаютьс¤ дл¤ ф≥нансуванн¤ конкретних заход≥в та установ, тобто мають ц≥льовий характер. ѕраво м≥сцевих бюджет≥в на субсид≥њ закр≥плено в «акон≥ ”крањни Уѕро бюджетну систему ”крањниФ.
ѕоки що субсид≥њ ще не знайшли в ”крањн≥ такого ж широкого застосуванн¤, ¤к це маЇ м≥сце у розвинутих крањнах св≥ту, наприклад у —Ўј, јнгл≥њ, ‘ранц≥њ, ‘–Ќ та р¤д≥ ≥нших крањн. ¬ цих крањнах розр≥зн¤ють пр¤м≥ та непр¤м≥ державн≥ субсид≥њ. ѕр¤м≥ субсид≥њ скеровуютьс¤ на ф≥нансуванн¤ кап≥тальних вкладень у галуз≥, розвиток ¤ких необх≥дний дл¤ економ≥ки в ц≥лому, на фундаментальн≥ досл≥дженн¤, переп≥дготовку кадр≥в, створенн¤ нових робочих м≥сць у найб≥льш в≥дсталих рег≥онах, на п≥дтримку в≥йськово-промислового комплексу.
Ќепр¤ме субсидуванн¤
зд≥йснюЇтьс¤ в основному шл¤хом податковоњ та кредитноњ пол≥тики.
Ќайпошире≥ншим методом пр¤мого субсидуванн¤ в ”крањн≥ нин≥ Ї податковий кредит Ч в≥дстрочка сплати податку на доходи, що надаЇтьс¤ п≥дприЇмству податковою ≥нспекц≥Їю на умовах зворотност≥, строковост≥, в≥дплатност≥, за на¤вност≥ згоди ф≥нансового органу, ¤кий контролюЇ виконанн¤ бюджету. ѕодатковий кредит ¤к форма правов≥дносин по сут≥ був запроваджений ще «аконом ”крањни Уѕро пор¤док д≥њ на територ≥њ ”крањнськоњ –—– в 1991 роц≥ «акону —–—– Уѕро податки з п≥дприЇмств, обТЇднань ≥ орган≥зац≥йФ. ќднак саме пон¤тт¤ Уподатковий кредитФ в нормативних документах зТ¤вилос¤ дещо п≥зн≥ше. …ого було введено в практичний об≥г ƒекретом аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 12 грудн¤ 1992 р. за є 12-92 Уѕро податок на прибуток п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥йФ, чинним по даний час.
як≥сно в≥дм≥нну групу метод≥в ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави складають методи використанн¤ грошових ресурс≥в державних фонд≥в. —еред них насамперед сл≥д назвати метод встановленн¤ ц≥льового призначенн¤ державних фонд≥в грошових кошт≥в. ‘ормуючи ф≥нансову систему, держава одночасно визначаЇ, ¤к≥ грошов≥ фонди ≥ дл¤ ¤ких саме потреб њй необх≥дн≥. —творюючи, наприклад, державний ѕенс≥йний фонд ”крањни, держава визначаЇ ц≥л≥ ≥ завданн¤ цього фонду, тобто встановлюЇ його призначенн¤. “им самим вона визначаЇ водночас, ¤ким саме чином будуть витрачатись кошти цього фонду.
«окрема, ѕенс≥йний фонд ”крањни, ¤кий на перших порах ¤вл¤в собою самост≥йну ф≥нансово-банк≥вську систему ≥ не входив до складу ƒержавного бюджету ”крањни, дек≥лька останн≥х рок≥в, навпаки, включаЇтьс¤ до складу ƒержавного бюджету ”крањни. ¬≥н формуЇтьс¤ за рахунок кошт≥в, ¤к≥ в≥драховуютьс¤ п≥дприЇмствами та орган≥зац≥¤ми на заходи соц≥ального страхуванн¤ за тарифами, диференц≥йованими залежно в≥д небезпечност≥, шк≥дливост≥, т¤жкост≥ роб≥т та стану ≥нших умов прац≥, страхових внеск≥в громад¤н, а також кошт≥в ƒержавного бюджету ”крањни.
ошти ѕенс≥йного фонду ”крањни направл¤ютьс¤ на ф≥нансуванн¤ наступних заход≥в: виплату пенс≥й за в≥ком, по ≥нвал≥дност≥, в раз≥ втрати годувальника, за вислугу рок≥в, ≥нших пенс≥й, встановлених законодавством ”крањни; виплату соц≥альних пенс≥й; виплату допомоги по догл¤ду за дитиною ≥ щом≥с¤чних допомог на д≥тей; п≥двищенн¤ пенс≥й у звТ¤зку з≥ зм≥ною ≥ндексу вартост≥ житт¤ ≥ зростанн¤м зароб≥тноњ плати; забезпеченн¤ поточноњ д≥¤льност≥ й утриманн¤ орган≥в управл≥нн¤ ѕенс≥йного фонду ”крањни тощо.
“аким же поширеним методом ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави по використанню грошових фонд≥в Ї метод встановленн¤ державою в особ≥ њњ в≥дпов≥дного органу пор¤дку використанн¤ кошт≥в, одержаних з в≥дпов≥дного грошового фонду. ошти, одержан≥ з державного фонду, завжди мають точне призначенн¤ ≥ можуть витрачатись лише на т≥ ц≥л≥, на ¤к≥ вони були вид≥лен≥.
як метод ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ на завершальному етап≥ ≥снуванн¤ державних ф≥нанс≥в держава використовуЇ також встановленн¤ пор¤дку та норматив≥в розпод≥лу прибутку державних господарюючих субТЇкт≥в. ¬становлюючи ц≥ нормативи, держава тим самим визначаЇ характер використанн¤ даних прибутк≥в, знову ж таки надаЇ державним коштам ц≥льове призначенн¤.
Ќадзвичайно важливим методом ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави на цьому етап≥ Ї також встановленн¤ компетентними державними органами ф≥нансових норматив≥в ≥ л≥м≥т≥в використанн¤ грошових кошт≥в. Ўл¤хом ф≥нансових норматив≥в ≥ л≥м≥т≥в держава встановлюЇ м≥н≥мальн≥ та максимальн≥ меж≥, а досить часто Ч конкретн≥ однозначн≥ розм≥ри вид≥ленн¤ та витрачанн¤ грошових кошт≥в на ту або ≥ншу операц≥ю чи одиницю вим≥ру (варт≥сть л≥жко-м≥сц¤ в л≥карн≥, варт≥сть навчанн¤ та вихованн¤ одного учн¤ в середн≥й загальноосв≥тн≥й школ≥ або в школ≥-≥нтернат≥, м≥н≥мальна зарплата державного службовц¤ ≥ т.д.).
ƒо ц≥Їњ групи метод≥в належать також метод плануванн¤, метод ф≥нансового контролю та р¤д ≥нших.
ѕравовою формою в≥дображенн¤ ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави Ї ф≥нансово-правов≥ акти. ¬они под≥л¤ютьс¤ на дв≥ велик≥ групи: 1) акти орган≥в законодавчоњ влади; 2) акти орган≥в виконавчоњ влади, тобто на закони ≥ п≥дзаконн≥ акти
. ћожна стверджувати, що ф≥нансово-правов≥ акти, у форм≥ ¤ких ≥ зд≥йснюЇтьс¤ ф≥нансова д≥¤льн≥сть держави Ч це належним чином прийн¤т≥ органами державноњ влади та м≥сцевого самовр¤дуванн¤ в≥дпов≥дн≥ р≥шенн¤ з питань ф≥нансовоњ д≥¤льност≥, що в≥днесен≥ до њх компетенц≥њ та мають юридичн≥ насл≥дки.
«астосуванн¤ тих або ≥нших правових форм ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави не носить дов≥льного характеру, а сповна детерм≥нуЇтьс¤ зм≥стом та характером сусп≥льних в≥дносин, що регулюютьс¤ ними. ÷е зумовлено загальноф≥лософським методолог≥чним принципом в≥дпов≥дност≥ форми ≥ зм≥сту. ‘орма ф≥нансово-правового акту насамперед залежить в≥д того, ¤ку галузь ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави покликаний регулювати цей акт, ¤ке значенн¤ дл¤ житт¤ держави ≥ сусп≥льства ц¤ д≥¤льн≥сть маЇ. “акими формами можуть виступати: онституц≥¤ ”крањни; закони ”крањни; укази ѕрезидента ”крањни; декрети аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни; накази, ≥нструкц≥њ чи положенн¤ ћ≥нф≥ну ”крањни чи ƒержавноњ податковоњ адм≥н≥страц≥њ ”крањни; методичн≥ вказ≥вки, листи, телеграми Ќац≥онального банку ”крањни тощо. ¬≥дпов≥дно до статт≥ 135 онституц≥њ ”крањн нормативно-правов≥ акти ¬ерховноњ –ади јвтономноњ –еспубл≥ки рим та р≥шенн¤ –ади м≥н≥стр≥в јвтономноњ –еспубл≥ки рим не можуть суперечити онституц≥њ ”крањни ≥ законам ”крањни таприймаютьс¤ в≥дпов≥дно до онституц≥њ ”крањни, акт≥в ѕрезидента ”крањни ≥ аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни та на њх виконанн¤. јвтономна –еспубл≥ка рим приймаЇ нормативно-правов≥ акти в процес≥ розробки, затвердженн¤ ≥ виконанн¤ власного бюджету на основ≥ Їдиноњ податковоњ ≥ бюджетноњ пол≥тики ”крањни. ‘≥нансово-правов≥ акти видають ≥ органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤ в межах ф≥нансових повноважень, визначених њм онституц≥Їю ”крањни (статт¤ 143) ≥ законами ”крањни.
Ўироке коло акт≥в, що регламентують ф≥нансов≥ в≥дносини в ”крањн≥, складають њњ ф≥нансове законодавство, а сукупн≥сть правових норм, що включен≥ в ц≥ акти дл¤ регулюванн¤ ф≥нансових в≥дносин, становл¤ть ф≥нансове право ”крањни. “обто ф≥нансове право Ї системою правових норм, що регулюють ф≥нансове господарство держави. ‘≥нансове право Ч складова частина публ≥чного права в ц≥лому. « допомогою ф≥нансово-правових норм держава моб≥л≥зуЇ ф≥нансов≥ ресурси Ч сукупн≥сть вс≥х ц≥льових фонд≥в грошових кошт≥в держави, необх≥дних дл¤ њњ функц≥онуванн¤ (законодавство про доходи держави), веде обл≥к руху з≥браних фонд≥в грошових кошт≥в (казначейськ≥ приписи), використовуЇ њх у в≥дпов≥дност≥ з волею орган≥в законодавчоњ влади (акти про бюджет), тобто зд≥йснюЇ ф≥нансову пол≥тику.
‘≥нансова пол≥тика Ч це система державних заход≥в, спр¤мованих на моб≥л≥зац≥ю ф≥нансових ресурс≥в, њх розпод≥л ≥ використанн¤ державою њњ функц≥й. √оловним завданн¤м ф≥нансовоњ пол≥тики Ї забезпеченн¤ в≥дпов≥дними ф≥нансовими ресурсами реал≥зац≥њ т≥Їњ чи ≥ншоњ державноњ програми економ≥чного ≥ соц≥ального розвитку, зовн≥шньопол≥тичноњ д≥¤льност≥. ‘≥нансова пол≥тика Ч це в значн≥й м≥р≥ самост≥йна сфера ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави в галуз≥ ф≥нансових в≥дносин. ¬она маЇ самост≥йне значенн¤ ≥ водночас Ї головною умовою реал≥зац≥њ вол≥ держави в будь-¤к≥й сфер≥ сусп≥льного житт¤.
ƒл¤ обТЇктивноњ оц≥нки ф≥нансовоњ пол≥тики держави на певний момент њњ д≥¤льност≥ ≥ виробленн¤ рекомендац≥й з метою внесенн¤ у нењ коректив≥в насамперед необх≥дно мати ч≥тку програму сусп≥льного розвитку з врахуванн¤м у н≥й ≥нтерес≥в всього сусп≥льства, окремих прошарк≥в та груп населенн¤, характеристикою стратег≥чних ≥ тактичних ц≥лей, визначенн¤м метод≥в ≥ терм≥н≥в њх дос¤гненн¤.
≈фективн≥сть ф≥нансовоњ пол≥тики держави тим вища, чим повн≥ше враховуЇ вона обТЇктивн≥ потреби сусп≥льного розвитку, ≥нтереси сусп≥льства в ц≥лому та його складових частин, конкретно-≥сторичн≥ умови м≥сц¤ д≥њ та особливост≥ поточного моменту. ” величезн≥й м≥р≥ усп≥х ф≥нансовоњ пол≥тики залежить в≥д ¤кост≥ розробки механ≥зму погодженн¤ ≥ реал≥зац≥њ ≥нтерес≥в прошарк≥в сусп≥льства та на¤вност≥ у держави можливостей задовольнити њх. √оловним напр¤мком ф≥нансовоњ пол≥тики держави було у вс≥ часи ≥ залишаЇтьс¤ формуванн¤ по можливост≥ ¤кнайб≥льшого обс¤гу ф≥нансових ресурс≥в держави Ч Їдиноњ матер≥альноњ бази вс≥х державних перетворень. ‘≥нансових ресурс≥в багато не буваЇ, њх н≥коли не вистачаЇ.
¬ пер≥оди еволюц≥йного розвитку сусп≥льства, стаб≥льност≥ державного устрою ф≥нансова пол≥тика держави пересл≥дуЇ Їдину кор≥нну мету Ч зберегти ≥ зм≥цнити пануючу в даному сусп≥льств≥ систему сусп≥льних в≥дносин. ¬ пер≥од глибоких ¤к≥сних зм≥н у сусп≥льств≥ Ч а саме такий переживаЇ ”крањна нин≥ Ч пол≥тичн≥ сили, що зац≥кавлен≥ у л≥кв≥дац≥њ старого сусп≥льного ладу, зд≥йснюють пол≥тику, спр¤мовану на зруйнуванн¤ чинноњ системи ≥ утвердженн¤ новоњ системи сусп≥льних в≥дносин. « допомогою ф≥нансовоњ пол≥тики в так≥ критичн≥ моменти зд≥йснюЇтьс¤ радикальний перерозпод≥л ф≥нансових ресурс≥в. ÷е ≥сторичне ¤вище завжди супроводжуЇтьс¤ глибокою системною кризою сусп≥льства, в тому числ≥ й ф≥нансовою кризою.
ћасштаби ≥ глибина ф≥нансовоњ кризи в ”крањн≥ багатократно посилились в пор≥вн¤нн≥ з тими, ¤кими вони могли бути, насамперед в силу недостатнього врахуванн¤ ус≥х складностей переходу до ринкових в≥дносин, г≥пербол≥зац≥Їю рол≥ товарно-грошових в≥дносин в саморегулюванн≥ економ≥ки перех≥дного пер≥оду, практичною втратою управл≥нн¤ в≥дтворювальним процесом.
¬ даний час в ”крањн≥ пор¤д з головним завданн¤м ф≥нансовоњ пол≥тики держави Ч ф≥нансовим забезпеченн¤м зд≥йснюваних перетворень в крањн≥ Ч не менш гостро постали завданн¤ запоб≥гти соц≥альному вибуху в сусп≥льств≥, максимально полегшити труднощ≥ переходу в≥д одн≥Їњ системи сусп≥льних в≥дносин до ≥ншоњ. Ќапруга в сусп≥льств≥ у вир≥шальн≥й м≥р≥ зумовлена пол¤рн≥стю матер≥ального стану окремих груп населенн¤. ѕрактика св≥дчить, що чим б≥льша та частина сусп≥льства, ¤ка втрачаЇ в≥д соц≥альних зм≥н, тим б≥льшою Ї неперед-бачуван≥сть ¤к ходу, так ≥ насл≥дк≥в соц≥ально-економ≥чних ≥ пол≥тичних перетворень. “ому, враховуючи п≥дсумки ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави у 1996 роц≥, першочерговими завданн¤ми њњ подальшоњ ф≥нансовоњ пол≥тики залишаютьс¤, ¤к ≥ в попередн≥ роки, подоланн¤ спаду виробництва, п≥двищенн¤ зайн¤тост≥ та соц≥альноњ захищеност≥ населенн¤.
‘≥нансова пол≥тика держави безпосередньо виробл¤Їтьс¤ ≥ реал≥зуЇтьс¤ органами управл≥нн¤ державними ф≥нансами. ¬ крањнах з розвинутою ринковою економ≥кою б≥льша частина ф≥нансових в≥дносин перебуваЇ поза пр¤мим управл≥нн¤м з боку держави, оск≥льки частина ф≥нансових ресурс≥в формуЇтьс¤ та використовуЇтьс¤ тут њх власниками у в≥дпов≥дност≥ з њх же ≥нтересами. ƒержава зд≥йснюЇ вплив на цю сферу сусп≥льних в≥дносин лише через податкову пол≥тику, регулюванн¤ ф≥нансового ринку, формуванн¤ амортизац≥йного фонду ≥ систему державноњ п≥дтримки приватного б≥знесу шл¤хом субсид≥й та ≥нших форм ≥ метод≥в. “обто в д≥йсност≥ в≥дбуваЇтьс¤ не управл≥нн¤ ф≥нансами з боку держави, а вплив через ф≥нанси Ч реал≥зац≥¤ ф≥нансовоњ пол≥тики. ¬ залежност≥ в≥д концептуальних передумов держава то посилюЇ, то послаблюЇ своЇ втручанн¤ в регулюванн¤ тих або ≥нших стор≥н економ≥чних ≥ соц≥альних процес≥в.
¬ сферу безпосередньо державного управл≥нн¤ вход¤ть лише державн≥ ф≥нанси. ÷е в≥дносини по формуванню лише т≥Їњ частини ф≥нансових ресурс≥в, ¤ка моб≥л≥зуЇтьс¤ державою в державний ≥ м≥сцев≥ бюджети, спец≥альн≥ ц≥льов≥ державн≥ фонди ≥ державн≥ п≥дприЇмства. ”правл≥нн¤ цими ф≥нансами зд≥йснюЇтьс¤ насамперед вищим органом законодавчоњ влади шл¤хом прийн¤тт¤ ф≥нансового законодавства, прийн¤тт¤ державного бюджету та зв≥ту про його виконанн¤, коректуванн¤ податковоњ системи, затвердженн¤ граничного розм≥ру державного боргу та ≥нших ф≥нансових параметр≥в.
¬ залежност≥ в≥д ≥сторичних традиц≥й, державного устрою ≥ пол≥тичноњ системи такими органами публ≥чноњ влади Ї, наприклад, ѕарламент у ¬еликобритан≥њ, Ќац≥ональн≥ збори у ‘ранц≥њ, онгрес у —≤Ћј, Ѕундестаг в Ќ≥меччин≥, ‘едеральн≥ «бори в –ос≥йськ≥й ‘едерац≥њ, ¬ерховна –ада в ”крањн≥.
” звТ¤зку з тим, що виконанн¤ завдань держави вимагаЇ в≥д кожного њњ органу певноњ роботи, повТ¤заноњ з використанн¤м грошових кошт≥в, у ф≥нансов≥й д≥¤льност≥ беруть участь вс≥ державн≥ органи законодавчоњ ≥ виконавчоњ влади. ѕроте масштаби њх ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ ≥ м≥ра участ≥ в н≥й неоднаков≥ в силу в≥дм≥нностей у завданн¤х та правовому статус≥ кожного з цих орган≥в зокрема ƒержавн≥ органи законодавчоњ влади (¬ерховна –ада ”крањни, ¬ерховна –ада јвтономноњ –еспубл≥ки рим, органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤) ≥ державн≥ органи виконавчоњ влади за-≥гальноњ компетенц≥њ ( аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни, –ада ћ≥н≥стр≥в ^јвтономноњ –еспубл≥ки рим, обласн≥, ињвська ≥ —евастопольська м≥ськ≥, районн≥, районн≥ в м≥стах державн≥ адм≥н≥страц≥њ) управл¤ють ф≥нансовою д≥¤льн≥стю пор¤д ≥з зд≥йсненн¤м ≥нших функц≥й у в≥дпов≥дних територ≥альних масштабах Ч ”крањни в ц≥лому, јвтономноњ –еспубл≥ки рим, в≥дпов≥дноњ адм≥н≥стративно-територ≥альноњ одиниц≥. ¬ њх компетенц≥ю входить вир≥шенн¤ загальних ф≥нансових питань, що забезпечують комплексний економ≥чний ≥ соц≥альний розвиток, формуванн¤ збалансованого ринкового господарства на в≥дпов≥дн≥й територ≥њ, њњ основи закр≥плен≥ в онституц≥њ ”крањни, в «акон≥ ”крањни Уѕро м≥сцеве самовр¤дуванн¤ в ”крањн≥Ф.
ƒо повноважень ¬ерховноњ –ади ”крањни у в≥дпов≥дност≥ з≥ статтею 85 онституц≥њ ”крањни належить затвердженн¤ ƒержавного бюджету ”крањни та внесенн¤ зм≥н до нього; контроль за виконанн¤м ƒержавного бюджету ”крањни, прийн¤тт¤ р≥шенн¤ щодо зв≥ту про його виконанн¤; затвердженн¤ р≥шень про наданн¤ ”крањною позик ≥ економ≥чноњ допомоги ≥ноземним державам та м≥жнародним орган≥зац≥¤м, а також про одержанн¤ ”крањною в≥д ≥ноземних держав, банк≥в ≥ м≥жнародних ф≥нансових орган≥зац≥й позик, не передбачених ƒержавним бюджетом ”крањни, зд≥йсненн¤ контролю за њх використанн¤м.
¬иключно законами, у в≥дпов≥дност≥ з≥ статтею 95 онституц≥њ ”крањни, ¬ерховна –ада встановлюЇ: ƒержавний бюджет ≤ ”крањни ≥ бюджетну систему ”крањни; систему оподаткуванн¤, податки ≥ збори; засади створенн¤ ≥ функц≥юванн¤ ф≥нансового, грошового, кредитного та ≥нвестиц≥йного ринк≥в; статус нац≥ональноњ валюти, а також ≥ноземних валют на територ≥њ ”крањни; пор¤док утворенн¤ ≥ погашенн¤ державного внутр≥шнього ≥ зовн≥шнього боргу; пор¤док випуску ≥ об≥гу державних ц≥нних папер≥в, њх види ≥ типи.
«г≥дно з≥ статтею 102 онституц≥њ ”крањни главою держави Ї ѕрезидент ”крањни. ¬ силу свого особливого правового статусу в держав≥ ѕрезидент зд≥йснюЇ кер≥вництво ф≥нансовою д≥¤льн≥стю, призначаЇ м≥н≥стра ф≥нанс≥в, представл¤Ї на затвердженн¤ ¬ерховноњ –ади кандидатуру голови Ќац≥онального банку ”крањни, призначаЇ половину складу –ади Ќац≥ональне-то банку ”крањни. ѕрезидент ”крањни, в≥дпов≥дно до ст. 106 онституц≥њ ”крањни, може скасовувати акти аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни та акти аб≥нету ћ≥н≥стр≥в јвтономноњ –еспубл≥ки рим. ¬≥н над≥лений правом вето щодо прийн¤тих ¬ерховною –адою ”крањни закон≥в ≥з наступним поверненн¤м њх на повторний розгл¤д ¬ерховноњ –ади ”крањни. ѕрезидент ”крањни створюЇ в межах кошт≥в, передбачених у державному бюджет≥ ”крањни, дл¤ зд≥йсненн¤ своњх повноважень консультативн≥, дорадч≥ та ≥нш≥ допом≥жн≥ органи ≥ служби.
¬еликими повноваженн¤ми в галуз≥ кер≥вництва ф≥нансовою д≥¤льн≥стю в держав≥ над≥лений аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни Ч вищий орган у систем≥ орган≥в виконавчоњ влади. аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥дпов≥дальний перед ѕрезидентом ”крањни та п≥дконтрольний ≥ п≥дзв≥тний ¬ерховн≥й –ад≥ ”крањни у межах, передбачених у статт¤х 85, 87 онституц≥њ ”крањни. аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни у своњй д≥льност≥ керуЇтьс¤ онституц≥Їю ≥ законами ”крањни, актами ѕрезидента ”крањни.
онституц≥¤ ”крањни у статт≥ 116 в≥дносить до повноважень аб≥нету ћ≥н≥стр≥в в галуз≥ кер≥вництва ф≥нансовою д≥¤льн≥стю наступне: 1) забезпеченн¤ проведенн¤ ф≥нансовоњ, ц≥новоњ, ≥нвестиц≥йноњ та податковоњ пол≥тики; 2) розробку проекту закону про ƒержавний бюджет ”крањни; 3) забезпеченн¤ виконанн¤ затвердженого ¬ерховною –адою ”крањни ƒержавного бюджету ”крањни; 4) поданн¤ ¬ерховн≥й –ад≥ ”крањни зв≥ту про його виконанн¤. ”р¤д ”крањни зд≥йснюЇ також багато ≥нших функц≥й, безпосередньо чи опосередковано повТ¤заних з управл≥нн¤м державними ф≥нансами.
¬с≥ функц≥њ вищеназваних державних орган≥в законодавчоњ ≥ виконавчоњ влади ”крањни забезпечують стратег≥чне, загальне кер≥вництво й управл≥нн¤ державними ф≥нансами.
ќрган≥зац≥¤ оперативного управл≥нн¤ ф≥нансами зд≥йснюЇтьс¤ через спец≥ал≥зован≥ державн≥ органи виконавчоњ влади, насамперед через њњ ф≥нансовий апарат, склад ≥ структура ¤кого також зумовлен≥ ≥сторично у в≥дпов≥дност≥ з державним устроЇм крањни.
¬ управл≥нн≥ ф≥нансами беруть участь ¬ерховна –ада ≥ –ада ћ≥н≥стр≥в јвтономноњ –еспубл≥ки рим, органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤. ¬они зд≥йснюють своњ повноваженн¤ у в≥дпов≥дност≥ з онституц≥Їю ”крањни та законами ”крањни.
”правл≥нн¤ ф≥нансами в державах з розвинутою ринковою економ≥кою, ¤к правило, зд≥йснюЇтьс¤ дек≥лькома державними органами. ’арактер ф≥нансового апарату в них залежить в≥д складу ф≥нансовоњ системи, њњ особливост≥ у значн≥й м≥р≥ визначають права держави в галуз≥ ф≥нанс≥в та њх розмежуванн¤ ¤к м≥ж державою та окремими ланками ф≥нансовоњ системи, так ≥ м≥ж останн≥ми в ц≥лому.
¬ —≤Ћј ц¤ роль належить ћ≥н≥стерству ф≥нанс≥в ( азначейству). ¬оно Ї представником ур¤ду, розробл¤Ї ф≥нансову ≥ податкову пол≥тику, зд≥йснюЇ ем≥с≥ю грошових знак≥в ≥ чеканку монет, займаЇтьс¤ питанн¤ми внутр≥шн≥х позик ≥ управл≥нн¤м державним боргом, зд≥йснюЇ контроль за виконанн¤м ф≥нансових закон≥в, за збором внутр≥шн≥х доход≥в та грошовим об≥гом. ƒругим ф≥нансовим в≥домством у —≤Ћј Ї јдм≥н≥стративно-бюджетне управл≥нн¤ при ѕрезидент≥. ¬оно складаЇ видаткову частину бюджету ≥ розробл¤Ї ф≥нансов≥ програми, орган≥зовуЇ оперативний контроль за управл≥нн¤м бюджетом ≥ виступаЇ ¤к пров≥дний орган виконавчоњ влади.
”правл≥нн¤ виконанн¤м бюджету розд≥лено в —Ћ≤ј м≥ж ћ≥н≥стерством ф≥нанс≥в (воно проводить зб≥р внутр≥шн≥х доход≥в, таких, ¤к платеж≥ по ≥ндив≥дуальному прибутковому податку, спец≥альному страхуванню, податку з корпорац≥й, майна та подарунк≥в ≥ непр¤мих податках, тобто б≥л¤ девТ¤носта в≥дсотк≥в ус≥х податкових доход≥в, що поступають у федеральний бюджет), ћитною службою ≥ Ѕюро з алкогольних напоњв, тютюнових вироб≥в та вогнепальноњ зброњ (вони зайн¤т≥ збором в≥дпов≥дно митних доход≥в ≥ доход≥в в≥д обкладанн¤ перерахованих товар≥в).
” ¬еликобритан≥њ органом державного управл≥нн¤ Ї азначейство. ¬оно керуЇ розробкою, складанн¤м ≥ виконанн¤м державного бюджету, визначаЇ податкову пол≥тику, зд≥йснюЇ ф≥нансово-економ≥чне прогнозуванн¤, м≥жнародн≥ ф≥нансов≥ в≥дносини, контроль за витратами кошт≥в державними п≥дприЇмствами. ¬иконанн¤ бюджету в частин≥ збору мит ≥ акциз≥в орган≥зовують ћитне ≥ јкцизне управл≥нн¤.
в≥домство з ф≥нанс≥в ≥ ‘едеральне управл≥нн¤ державним боргом, п≥дпор¤дкован≥ ‘едеральному м≥н≥стерству ф≥нанс≥в. ѕерше в≥домство займаЇтьс¤ податковою перев≥ркою п≥дприЇмств, оподаткуванн¤м ≥ноземних кап≥таловкладень, проблемами усуненн¤ подв≥йного оподаткуванн¤; друге Ч операц≥¤ми з випуску та погашенн¤ позик ≥ ф≥нансуванн¤м бюджетного деф≥циту.
” ‘ранц≥њ управл≥нн¤ ф≥нансами зд≥йснюЇ ћ≥н≥стерство економ≥ки, ф≥нанс≥в ≥ бюджету. ¬ його функц≥њ вход¤ть: розробка державного бюджету ≥ контроль за його виконанн¤м, касове обслуговуванн¤ бюджету; зб≥р податк≥в, мита ≥ ≥нших надходжень в казну; контроль за ф≥нансовими операц≥¤ми; зд≥йсненн¤ звТ¤зку держави з п≥дприЇмствами ¤к акц≥онера, кредитора чи гаранта; забезпеченн¤ обл≥ку ≥ контролю (останн≥ функц≥њ розпод≥лен≥ м≥ж в≥дпов≥дними управл≥нн¤ми).
¬ ≤тал≥њ управл≥нн¤м ф≥нансами зайн¤т≥ чотири державних органи: державними видатками ≥ ф≥нансовим контролем Ч азначейство; доходами Ч ћ≥н≥стерство ф≥нанс≥в; складанн¤м державного бюджету ≥ координуванн¤м ф≥нансових ресурс≥в Ч ћ≥н≥стерство бюджету ≥ плануванн¤; м≥сцевими ф≥нансами Ч ћ≥н≥стерство внутр≥шн≥х справ.
ќргани виконавчоњ влади в ”крањн≥ в залежност≥ в≥д м≥ри њх участ≥ у ф≥нансов≥й д≥¤льност≥ можна под≥лити на дв≥ групи:
