| назад | «м≥ст | дал≥ |
—еред ус≥х актуальних проблем украњнськоњ митноњ справи проблема ≥сторико-хронолог≥чноњ пер≥одизац≥њ Ї найактуальн≥шою, ¤ка при ≥стинном њњ визначенн≥ спроможна ≥дентиф≥кувати сутн≥сную природу митноњ справи у нашому сьогоденн≥.
¬ цьому аспект≥ малодосл≥дженими Ї т≥ аспекти становленн¤ типових обрис≥в джерельноњ парадигми украњнськоњ митноњ справи, що формувала статичн≥ характеристики митноњ правовоњ св≥домост≥ ¤к типовоњ п≥дструктуро-п≥дсистеми традиц≥йноњ, ментально структурованоњ украњнськоњ правосв≥домост≥, ¤ка, в свою чергу, Ї п≥дстурктуро-п≥дсистемою украњнськоњ етнотрадиц≥њ (= нац≥ональноњ самосв≥домост≥), що створюють праворефлексивн≥ константи право≥дентиф≥кац≥йного руху д≥йсност≥ та детерм≥нован≥ статичним зм≥стом конкретно-≥сторичного циклу соц≥альноњ активност≥ правовоњ св≥домост≥.
” попередн≥х роботах досл≥джувались питанн¤ теоретичних проекц≥й дев≥антноњ митноњ правосв≥домост≥ ¤к р≥зновид≥в марг≥нального соц≥ального в≥дбитт¤ (¬. ќ. „ефранов), але ще недостатньо зроблений акцент на формуванн≥ ≥сторико-хронолог≥чноњ пер≥одизац≥њ розвитку украњнськоњ митноњ справи, на що поки в≥тчизн¤на правова наукова думка слабо пригортаЇ увагу [ƒив. 1-3].
ƒавайте ж спробуЇмо розгл¤нути ≥сторико-хронолог≥чну пер≥одизац≥ю розвитку украњнськоњ митноњ справи у контекст≥ вичвленн¤ джерельноњ парадигми дев≥ац≥й митного посттотал≥тарного синергетичного правосв≥тогл¤ду ¤к Їдиноњ гносеолог≥чноњ константи правового ≥ законодавчого руху митноњ справи з метою ви¤вленн¤ загальнометодолог≥чних розвиткових детерм≥нант ≥сторичного право - ≥ законоруху митноњ справи ”крањни.
ƒумаЇмо, що м≥ждисципл≥нарне досл≥дженн¤ ≥сторико-хронолог≥чноњ пер≥одизац≥њ украњнськоњ митноњ справи буде оптимально спри¤ти рац≥ональному розв'¤занню важких проблем й завдань посттотал≥тарного правобуд≥вництва й правов≥дбитт¤, а також слугувати певною теоретичною основою дл¤ подальших досл≥джень проблем посттотал≥тарних правови рефлекс≥й ¤к рефлекс≥й правовоњ св≥домост≥.
ѕерший пер≥од: VIII-≤’ ст - 1288 р.
“ак, перш≥ зв≥стки на –ус≥ про митну справу в≥днос¤ть до VIII-≤’ стол≥тт¤, особливо з актив≥зац≥Їю торг≥вельних в≥дносин з ¬≥зант≥Їю з 900-х рок≥в, тобто з час≥в, коли у и≥вськ≥й –ус≥ ¤к типовоњ структурноњ частини св≥тового Ївроаз≥йського простору починала формуватись христи¤нська правосв≥дом≥сь ¤к начальна, украњноментально структурнована Ївропейськоцентрична г≥лка позитивноњ украњнськоњ правовоњ св≥домост≥ [ƒив. 1].
ињвська –усь уже тод≥ мала власну митну систему, ст¤гувала ≥ за домовлен≥стю ≥з сум≥жними крањнами сплачувала митн≥ податки. ” 1288 р. був виданий ќстрогомський митний статут, ¤кий ступенево завершуЇ перший пер≥од становленн¤ украњнськоњ митноњ справи.
Ќа п≥дступах до иЇва, ¬ишгорода та ≥нших м≥ст ињвського кн¤з≥вства будувалис¤ застави-фортец≥, де уповноважен≥ кн¤зем збирач≥ ст¤гували мито за перевезенн¤ товар≥в та прог≥н худоби, тобто у ињвськ≥й –ус≥ мито означало податок, сплачуваний за перевезенн¤ товар≥в, перег≥н худоби через кордони певних територ≥й. ќстрогомський митний статут, таким чином, поклад другий ≥сторико-хронолог≥чний пер≥од становленн¤ украњнськоњ митноњ справи, ¤кий тривав до ≥сторичного козацького часу.
ƒругий пер≥од: 1288 р. - сер. ’VI ст.
ѕочаток козацтва презентуЇ новий пер≥од розвитку украњнськоњ митноњ прави, ¤кий тривав до л≥кв≥дац≥вњ козацтва царизмом. озацтво вело жваву торг≥влю, чому спри¤ло ¤к розташуванн¤ њхн≥х вольностей, так ≥ природн≥ шл¤хи сполученн¤. јдже запорожц≥ жили на роздор≥жж≥ м≥ж ”крањною, Ћитвою, ѕольщею ≥ –ос≥Їю з одного боку, та римом ≥ “уреччиною з ≥ншого. р≥м того, вони волод≥ли кращою частиною великого водного шл¤ху "з вар¤г у греки". “ому без переб≥льшенн¤ зазначаЇмо, що торг≥вл¤ ѕольщ≥, Ћитви, ”крањни ≥ ѕ≥вденноњ –ос≥њ XVI-XVIII ст. велас¤ за њх посередництвом.
ѕершим торговим партнером запорожц≥в була “уреччина. «а договором 1649 р. турецького султана козаки отримали дозв≥л на в≥льне плаванн¤ „орним та Ѕ≥лим мор¤ми з ус≥ма њх портами. ћогли в≥льно сп≥лкуватис¤ з купц¤ми материкових та р≥чкових м≥ст з питань продажу, куп≥вл≥ й обм≥ну, мали право будувати в портах складськ≥ прим≥щенн¤, зв≥льн¤лис¤ на 100 рок≥в в≥д мита ≥ податк≥в. ѕод≥бними п≥льгами в ”крањн≥ ≥ в «апор≥жж≥ користувались турецьк≥ купц≥. ¬≥йську запор≥зькому було дозволено мати у —тамбул≥ власного представника купецьких ≥нтерес≥в, а султан наказав в одному з портових м≥ст призначити власного нам≥сника, на ¤кого покладавс¤ обов'¤зок видавати за власним п≥дписом ≥ печаткою паспорти запор≥зьким купц¤м дл¤ њх плаванн¤ на суднах з правом ст¤гувати за кожний паспорт лише по одному черв≥нцю та брати прис¤гу з командир≥в про њх добр≥ нам≥ри.
ƒосить складний пор¤док митних стосунк≥в ≥снував в ”крањн≥ ≥ за Ћитовсько-польськоњ держави. Ѕула встановлена ч≥тка система митних збор≥в за вв≥з та вив≥з р≥зноман≥тних товар≥в. ÷е був особливий пер≥од становленн¤ украњнськоњ митноњ справи, ¤кий зформував певн≥ типов≥ риси митноњ украњнськоњ правосв≥домост≥, що заслуговуЇ на окреме досл≥джен¤.
ќц≥нююч≥ митну справу за час≥в козацько-гетьманськоњ держава, зазначаЇмо, що починаючи в≥д Ѕогдана ’мельницького ƒержавний скарб (так ≥менувалас¤ тод≥ ф≥нансово-банк≥вська ≥ митна служба ”крањни) збирав прикордонне мито. ¬ ун≥версал≥ гетьмана Ѕогдана ’мельницького, за 1654 р., встановлювалис¤ митн≥ платеж≥ за товари, що ввозилис¤ на територ≥ю ”крањнськоњ держави. ер≥вником митноњ справи в ”крањн≥ спец≥альним ”н≥версалом Ѕогдана ’мельницького в≥д 28 кв≥тн¤ 1654 р. призначено дозорц¤ јстмат≥¤ (ќстматенка), ¤кий чимало зробив дл¤ орган≥зац≥њ митноњ служби ”крањнськоњ держави. .
“рет≥й пер≥од: сер. ’VI ст. - к≥н. ’VIII cт.
„етвертий пер≥од: к≥н. ’VIII cт. - 1917 р.
«≥ входженн¤м ”крањни до складу –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ ≥дентиф≥куЇмо наступний пер≥од становленн¤ украњнськоњ митноњ справи, ¤кий тривав до жовтневого перевороту 1917 року.
« к≥нц¤ XVII до початку XX ст. украњнц≥ жили в склад≥ –ос≥йське] ≥мпер≥њ. ”крањна одержала назву "ћалорос≥¤". ≤стор≥¤ розвитку ”крањни з цих п≥р т≥сно перепл≥вс¤ з ≥стор≥Їю розвитку –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ” пер≥од переворот≥в (з 1725 по 1762 р. ) економ≥чна пол≥тика та њ≥ складовий елемент - митна пол≥тика характеризувалис¤ непосл≥довн≥стю. ѕитанн¤ми митноњ пол≥тики займалис¤ хаотично.
ћитна пол≥тика регулювалас¤ митними тарифами.
”р¤ди ќлександра 1 та ћиколи 1 проводили покровительську митну пол≥тику. ¬они ор≥Їнтувались на зб≥льшенн¤ доход≥в казни. ƒл¤ цього були п≥дстави: розпочинавс¤ процес буд≥вництва зал≥зниць ≥ парового транспорту.
ћитний тариф 12 березн¤ 1822 р. мав ¤скраво виражений заборон¤ючий характер: був заборонений вив≥з 21 найменуванн¤ товару та вв≥з 301 найменуванн¤. ћитний тариф 1822 р. частково припинив вв≥з ≥мпортних товар≥в у –ос≥ю, забезпечив активний торговий баланс. ѕочала розвиватис¤ внутр≥шн¤ бавовн¤на промислов≥сть. јле заборон¤ючий тариф на ≥мпортн≥ товари зменшив попит на рос≥йську сировину, п≥двищив ц≥ни на товари, спри¤в росту контрабанди. “ому новий митний тариф 1850 р. поступово пом'¤кшив заборону ≥ в м≥ру збер≥г обмеженн¤ ввозу ≥ноземних товар≥в. ћитна пол≥тика першоњ половини XIX ст. в основному в≥дображала протекц≥он≥стськ≥ тенденц≥њ (обмеженн¤ ввозу ≥ноземних товар≥в), забезпечувала верх≥вц≥ рос≥йськоњ буржуаз≥њ високий прибуток, нагромадженн¤ кап≥тал≥в дл¤ розвитку промисловост≥. ” митн≥й пол≥тиц≥ –ос≥йськоњ держави другоњ половини XIX ст. в≥ддавалас¤ перевага в≥льн≥й торг≥вл≥ ≥ п≥дприЇмництву, зменшувалис¤ мита на с≥льськогосподарськ≥ продукти ≥ ц≥ни на них. √асло в≥льноњ торг≥вл≥ було спр¤моване на захист ≥нтерес≥в промисловоњ буржуаз≥њ, ¤ка боролас¤ за скасуванн¤ митних бар'Їр≥в на ≥ноземних ринках, полегшуючи просуванн¤ своњх товар≥в на них, ≥ забезпечувала перевагу експорту над ≥мпортом у своњй крањн≥. ” 1864 р. в ћ≥н≥стерств≥ ф≥нанс≥в був орган≥зований ƒепартамент митних збор≥в дл¤ управл≥нн¤ митними закладами. ѕ≥двищилас¤ д≥Їв≥сть митного контролю у сфер≥ боротьби з контрабандою, зб≥льшилис¤ внески митних збор≥в у казну. ” 1660 р. на територ≥њ сучасного центру м. ’аркова була створена так звана митна хата, ¤ка про≥снувала до 1753 р. ѕерш≥ митники були прис¤жними людьми, п≥дпор¤дковувалис¤ воЇвод≥, пот≥м перейшли у п≥дпор¤дкуванн¤ козацьким полковникам. ѕочала д≥¤ти з 18 червн¤ 1870 р. Ќеобх≥дн≥сть њњ створенн¤ була обумовлена зростанн¤м промисловост≥ та торговою ≥н≥ц≥ативою купецтва. ¬≥дпов≥дно до циркул¤ра √оловного митного управл≥нн¤ Ќаркомату зовн≥шньоњ та внутр≥шньоњ торг≥вл≥ в≥д 07. 12. 1929 р. з 01. 01. 1930 р. ’арк≥вська митниц¤ була л≥кв≥дована разом з≥ складами. ÷ими д≥¤ми було зак≥нчено пер≥од рос≥йськоментального становленн¤ украњнськоњ митноњ справи ≥ украњнськоњ митноњ правосв≥домост≥.
ѕ'¤тий пер≥од: 1917 р. - 1991 р.
Ќаступний пер≥од становленн¤ украњнськоњ митноњ справи, а разом з цим й новоњ хвил≥ зб≥льшенн¤ украњнськоњ митноњ правовоњ св≥домост≥, розпочавс¤ з 1917-1918 рок≥в, ¤кий зак≥нчивс¤ з розпадом –ад¤нського —оюзу
” 1918 р. ÷ентральна –ада ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки прийн¤ла чотир≥ ”н≥версали, ¤к≥ поклали природну траЇктор≥ю традиц≥йного незалежного розвитку украњнськоњ держави, украњнськоњ митноњ справи та украњнськоњ митноњ правосв≥домост≥ ¤к складовоњ украњнськоњ правовоњ св≥домост≥. ” 1918 р. за р≥шенн¤м гетьмана ѕавла —коропадського було орган≥зовано орпус прикордонноњ варти, ¤кому була доручена не лише охорона кордону ”крањни, а й зд≥йсненн¤ окремих митних функц≥й. ≥ст¤ком ц≥Їњ правоохоронноњ структури став «апор≥зький корпус, створений ÷ентральною –адою ще в 1917 роц≥. ¬≥йськовики корпусу вели боротьбу з контрабандою, контролювали перем≥щенн¤ вантаж≥в ≥ товар≥в через украњнсько-рос≥йський та украњнсько-румунський кордони. ¬одночас дл¤ орган≥зац≥њ роботи ≥з зм≥цненн¤ ф≥нансовоњ бази ≥ митноњ справи в крањн≥ гетьман у склад≥ ћ≥н≥стерства ф≥нанс≥в створив ƒепартамент митних збор≥в, директором ¤кого було призначене ѕ. јндреЇва.
ќкреслюючи ≥сторичний шл¤х украњнських митник≥в, необх≥дне в≥дзначити позитивний досв≥д ≥ профес≥йну майстерн≥сть, ¤ких вони набули прот¤гом останн≥х дес¤тир≥ч в умовах колишнього —оюзу –—–. ѕрацюючи в досить складн≥й соц≥ально-економ≥чн≥й обстановц≥, переважна б≥льш≥сть митник≥в самов≥ддано служили народов≥, подавали приклад сумл≥нного виконанн¤ громадського обов'¤зку.
Ўостий пер≥од: почавс¤ з 1991 р.
ќстанн≥й пер≥од становенн¤ украњнськоњ митноњ справи ≥ украњнськоњ митноњ правосв≥домост≥ почавс¤ з≥ становленн¤м незалежноњ суверенноњ украњнськоњ держави. 25 червн¤ 1991 р. . ¬ерховна –ада ”крањни прийн¤ла так≥ начальн≥ законодавч≥ акти, ¤к≥ поклали в≥дродженню давньоњ ≥сторичноњ традиц≥њ украњнськоњ митноњ справи, ¤к оф≥й≥йно з'Їднала роз≥рвану за рад¤нських час≥в природну украњноментальну традиц≥ю украњнгськоњ митноњ справи, а разом з цим й тражиц≥ю украњнськоњ митноњ правосв≥домост≥ ¤к складовоњ украњнськоњ правовоњ св≥домост≥. ÷е, перш за все, - «акон "ѕро митну справу в ”крањн≥", в ¤кому проголосила, що ”крањна ". . . ¤к суверенна держава самост≥йно створюЇ власну митну систему ≥ зд≥йснюЇ митну справу". 12 грудн¤ 1991 р. ¬ерховна –ада ”крањни прийн¤ла ѕостанова "ѕро введенн¤ в д≥ю ћитного кодексу ”крањни", ¤кий Ї чинним законодавчим актом й досьогодн¤.
“аким чином, виокремлюючи ц≥л≥сн≥ ≥сторико-хронолог≥чн≥ пер≥оди становленн¤ украњнськоњ митноњ справи, разом з цим й украњнськоњ митноњ правовоњ св≥домост≥ ¤к п≥дструктуро-п≥дсистеми украњнськоњ правосв≥домост≥, можемо наголошувати на ≥снуванн≥ певноњ спадкоЇмност≥ конкретно-≥сторичних форм украњнськоњ митноњ справи ¤к еволюц≥йноњ, ¤ка маЇ хвильову природу соц≥олог≥чного становленн¤ р≥зних
конкретно-≥сторичних цикл≥в соц≥альноњ активност≥ митноњ правовоњ св≥домост≥ ¤к складовоњ частини украњнськоњ правовоњ св≥домост≥, презентуючих ту чи ≥ншу конкретно-≥сторичну спадкоЇмн≥сть украњнськоњ правовоњ св≥домост≥.
1. ƒмитр≥Їнко ё. ћ. ƒо методолог≥чно-правовоњ проблеми ≥дентиф≥кац≥њ дом≥нанти структурно-системних елемент≥в правосв≥домост≥ ¤к принципових моделей њњ посттотал≥тарного розвитку // ‘≥лософськ≥ науки. «б≥рник наукових праць («а матер≥алами ¬сеукрањнськоњ науковоњ конференц≥њ "‘≥лософськ≥ проблеми синергетики: постнекласична трансформац≥¤ наукового знанн¤, що в≥дбулась 4-5 липн¤ 2003 р. ) - —уми: —ƒѕ” ≥м. ј. с. ћакаренко, 2003. - —. . 99-106
2. ƒмитр≥Їнко ё. ћ. Ќел≥н≥йна природа структурно-системних елемент≥в дев≥антноњ правосв≥домост≥ // Ќауковий в≥сник. —ер≥¤ "‘≥лософ≥¤". ¬ип. 14. - ’арк≥в: ќ¬—, 2003. - —. 79-86
3. ƒмитр≥Їнко ё. ћ. јктуальн≥ аспекти теоретичноњ соц≥ал≥зац≥њ посттотал≥тарноњ правосв≥домост≥ в контекст≥ правового вихованн¤ // ѕраво ≥ безпеки. ¬ип. 3003/2'2. - ’арк≥в:Ќ”¬—, 2003. - —. 12-16
јктуальн≥сть будь-¤коњ проблематики, ¤к в≥домо, визначаЇ та дом≥нантна структура будь-¤коњ д≥йсност≥, реальност≥ чи картини ¤к основний п≥знавальний архетип звТ¤зкових в≥дносин будь-¤кого сучасного, минулого та майбутнього часо-простору, що середовищно ≥дентиф≥куЇ ≥сторичну специф≥ку власних розвиткових вимог ≥ потреб.
¬ цьому аспект≥ малодосл≥дженими Ї саме т≥ аспекти структурного праворозвитку того чи ≥ншого етносу, ¤к≥ створюють базов≥ константи право≥дентиф≥кац≥йного руху д≥йсност≥, що детерм≥нован≥ статичним зм≥стом конкретно-≥сторичного циклу соц≥альноњ активност≥ правовоњ св≥домост≥.
” попередн≥х роботах нами досл≥джувались питанн¤ де¤ких структурнх знаково-матер≥альних проекц≥й дев≥антноњ правосв≥домост≥ ¤к р≥зновид≥в марг≥нального соц≥ального в≥дбитт¤ (¬. ќ. „ефранов), але ще недостатньо зроблений акцент на њњ структурн≥ дом≥нанти р≥зних праворефлексивних проекц≥њ, на що поки в≥тчизн¤на правова наукова думка слабо пригортаЇ увагу [ƒив. 4-10].
ƒавайте ж спробуЇмо розгл¤нути де¤к≥ методолог≥чн≥ аспекти нац≥онально-правового розвитку конф≥гурац≥йного пол¤ ментальних зв'¤зк≥в ¤к таких структурних, що створюють закони правових структур ¤к типов≥ юридичн≥ закони певноњ етнотеритор≥альноњ сп≥льност≥ (етносу, народу, нац≥њ) - Їдиноњ базовоњ константи правового ≥ законодавчого руху у контекст≥ ви¤вленн¤ загальнометодолог≥чних розвиткових детерм≥нант ≥сторичного право - ≥ законоруху. ¬≥дпов≥дно будемо робити розгл¤д структурних констант правозаконоруху у план≥ еволюц≥йно-трансформац≥йноњ динам≥ки сучасних посттотал≥тарних сусп≥льств, њх законодавчоправовоњ бази
ƒумаЇмо, що саме структурн≥ проекц≥њ дев≥антноњ правосв≥домост≥ ¤к дом≥нантн≥ аспекти актуального в≥дбитт¤ соц≥альних потреб у правових рефлекс≥¤х соц≥уму будуть оптимально спри¤ти рац≥ональному розв'¤занню важких проблем й завдань посттотал≥тарного правобуд≥вництва й правов≥дбитт¤, а також слугувати певною теоретичною основою дл¤ подальших досл≥джень проблем посттотал≥тарних правових рефлекс≥й ¤к рефлекс≥й правовоњ св≥домост≥ та правовою св≥дом≥стю. ¬иход¤чи з методолог≥чноњ ц≥лепокладеност≥ сучасноњ украњнськоњ правовоњ св≥домост≥ по в≥дношенню до широких посттотал≥тарних рефлекс≥й, зазначимо, що необх≥дн≥сть достатност≥ ¤к специф≥чних, так й необх≥дних умов посттотал≥тарноњ рефлекс≥њ правового бутт¤ репрезентуЇ саме спосiб позитивноњ трансформацiњ л≥н≥йного права i закону, традицiйно характерний дл¤ ≥сторичноњ модел≥ структуруванн¤ права i закону. ÷¤ модель репрезентуЇ перш≥й р≥вень ментальноњ соцiалiзацiњ права, ¤кий вимагаЇ у корел¤цiйнiй площинi правового змiстотворенн¤ нетрансгресивних правових структур, побудованих за рахунок УбуттЇвогоФ формуванн¤ структурних звТ¤зк≥в (елемент≥в) м≥ж системними у соц≥ально зрефлексованому правовому простор≥, в≥дбитого у позитивн≥й природ≥ правосв≥домост≥. «а таких соц≥альних трансгрес≥й сусп≥льно формуЇтьс¤ ментальна природа певноњ в≥тчизн¤ноњ г≥лки права ¤к св≥товоњ правовоњ системи (первинна правова система родового правового пор¤дку) з дом≥нантою духовних артефакт≥в та ц≥нностей культури права, репрезентованих у ≥дейн≥й арх≥тектон≥ц≥ правовоњ свидомост≥ [ƒив. 1, с. 89-92].
«азначимо, що до системних елемент≥в правового простору, правового ≥нформац≥йно-енергетичного пол¤ або права в≥дносимо: правову ≥дею, ≥д≥ому, традиц≥ю, спадкоЇмн≥сть в правов≥й св≥домост≥, духовн≥ артефакти правовоњ культури та ≥н. ƒо структурних елемент≥в правового простору в≥дносимо: конф≥гурац≥ю, поле, стан та ≥н. просторову композиц≥ю системних елемент≥в ¤к њх в≥дношеннЇвий звТ¤зок.
ƒостатн≥сть необх≥дност≥ специф≥чних й неспециф≥чних умов трансформац≥њ права та закону, в свою чергу, типово характеризуЇ спос≥б телеолог≥чноњ трансформац≥њ законодавчих структур, побудованих за рахунок Уекстрапол¤цiйного" зн¤тт¤ методологiчноњ детермiнантностi структурних елементiв первинноњ правовоњ системи родового правового пор¤дку у законодавчу рефлекс≥ю нац≥ональноњ природи права ¤к належност≥ в и д о в о њ правовоњ природи, в≥дбит≥й у нел≥н≥йн≥й природ≥ правовоњ св≥домост≥. «а таких законодавчих трансгрес≥й сусп≥льно формуЇтьс¤ нац≥ональна природа певноњ св≥товоњ г≥лки права ¤к в≥тчизн¤ноњ с и с т е м и права - вторинноњ правовоњ системи видового правового пор¤дку з дом≥нантою матер≥альних артефак≥в та ц≥нностей правовоњ (законодавчоњ) культури, рефлексован≥й у св≥тогл¤дн≥й арх≥тектон≥ц≥ правовоњ свидомост≥ [ƒив. 2, с. 142]. ƒумаЇмо, що саме у такому способ≥ в≥дбуваЇтьс¤ ≥сторична ротац≥¤ першого р≥вн¤ нац≥ональноњ соц≥ал≥зац≥њ права та правосв≥домост≥ (первинноњ соц≥ал≥зац≥њ права) у закон й законосв≥дом≥сть, коли трансгресивно формуЇтьс¤ знаково-матер≥альна ≥ншоформа права, правосв≥домост≥. —аме процес творенн¤ матер≥ально-знаковоњ ≥ноформи права, правосв≥домост≥ Ї процесом другого р≥вн¤ нац≥ональноњ соц≥ал≥зац≥њ права (вторинноњ соц≥ал≥зац≥њ права), ¤кий за сучасних умов, п≥сл¤ затвердженн¤ онституц≥њ ”крањни ¤к ќсновного закону, думаЇмо, Ї дом≥нантним. ¬насл≥док другоњ нац≥ональноњ соц≥ал≥зац≥њ права створюЇтьс¤ нац≥ональна система законодавства.
—пробуЇмо досл≥дити нел≥н≥йну природу правовоњ св≥домост≥ у контекст≥ виокремленн¤ дом≥нант правових рефлекс≥й сучасност≥.
ƒостатн≥сть умов трансформац≥йноњ динам≥ки права й закону репрезентуЇ за регул¤тивними функц≥¤ми у сусп≥льств≥ та держави максимально можливу за тих чи ≥нших конкретно-≥сторичних умов п о в- н о т у зд≥йсненн¤ первинноњ та вторинноњ соц≥ал≥зац≥њ права та закону, правосв≥домост≥ й законосв≥домост≥.
ѕiдкреслюЇмо, що коли ми говоримо про необхiдний масштаб еволюцiйноњ правотрансформацiњ у теоретичному аспектi, то тим самим вiддзеркалюЇмо ментально н е с о ц i а л i з о в а н у площину законозмiн за максимально припустимими у т≥й чи ≥нш≥й конкретно-≥сторичн≥й реальност≥ модел¤ми в≥дпов≥дних законоосмислень та правоусвiдомлень, коли вiдбуваютьс¤ полiфункцiональнi i полiформозмiстовнi бiфуркацiњ правовоњ свiдомостi л иш е у сферi права ¤к iдейно-свiтогл¤дноњ п р а в о в о њ структури свiтового зразка. “ак≥ процеси ментального гiлкуванн¤ права за часо-просторовими парадигмами розвитку свiтового рефлексивного знанн¤ i певних етнотериторiальних спiльнот, соцiально зорганiзованих у законодавчi структури, мають характер такого iсторичного систематизуванн¤, коли iнформацiйне поле ментально буттЇвого права ще не з в у ж е н о i не зконцентровано до польовоњ конф≥гурац≥њ ментального змiсту права.
¬одночас, методолого-теоретична площина науковоњ соцiалiзацiњ еволюцiйно-нелiнiйних векторiв розвитку права i закону, репрезентованих у нетрадицiйнiй девiантнiй правосвiдомостi, у свою чергу, не може, вважаЇмо, не рефлексувати трансгресивний рiвень с а м е њх лiнiйноњ соцiалiзацiњ (iдентифiкацiњ, кодифiкацiњ, лiнеаризацiњ й адаптацiњ) у змiстi позитивних законiв. ƒумаЇмо, що при зазначених правозаконотрансформацi¤х не обов'¤зково процесуально в и к о р и с т о в у Ї т ь с ¤ (переважно не в и к о р и с т о в у Ї т ь с ¤ у домiнантно - порiвн¤льному вiдношеннi) д о с в i д минулих (сучасних) правотрансформацiй ¤к можлива корел¤цiйна модель соцiалiзацiњ девiантного розвитку права у тих чи ≥нши р≥зновидах циклiв соцiальноњ активностi правовоњ свiдомостi. «а таких умов саме творитьс¤ досв≥д т≥Їњ чи ≥ншоњ соц≥ал≥зац≥њ права, ¤ка Ї обовТ¤зково нац≥ональною. ÷икли соцiальноњ активностi правосвiдомостi, зазнаючи трансгресивноњ iнтерпретацiњ досвiдноњ онтологiчноњ, гносеологiчноњ та логiчноњ с о ц i а л i з о в а н о с т i, репрезентують п е р ш у соцiалiзацiю права еволюцiйного зразку ¤к њњ нацiональну (фактично, ментальну) соцiалiзацiю, структурно упор¤дковану у п р а в о в у систему на певному конкретно - iсторичному, етнотериторiальному, ментально зорганiзованому часо-простор≥.
Ѕудемо вважати таку нацiональну соцiалiзацiю права творенн¤м непроцесуальноњ статичноњ ¤костi родовоњ р е ф л е к с и в н о њ правовоњ природи i системи еволюцiйноњ, середовищно залежноњ детермiнацiњ реальних й можливих напр¤мкiв ¤к позитивних, так й телеологiчних праворухiв, творенн¤м першоњ н а ч а л ь н о њ умови, трансцендуючей архетипи в≥дпов≥дних структурних звТ¤зк≥в ¤к правових структур формовi компоненти й елементи права, функц≥ональних можливостей права на в≥тчизн¤ному ментальному теренi
ѕ е р ш и й рiвень нацiональноњ соцiалiзацiњ права Ї неповним, ¤кий рефлексуЇ св≥тогл¤дну незавершен≥сть повноњ орiЇнтацiйно-розвитковоњ динамiки синергетично налаштованого середовища правовоњ культури ¤к свiтовоњ структурноњ одиницi вим≥ру акс≥олог≥чних законом≥рностей законоконфiгурацiйноњ правозавершеност≥i, вимагаючоњ обов'¤зкових перспективних соцiалiзацiй ¤к поступових позитивно - лiнiйних н а б л и ж е н ь еволюцiйно пiзнаноњ правовоњ iдењ до позитивно ≥дентиф≥кованоњ законодавчоњ iстини телеологiчного руху права ¤к норми закону (законiв), або, у нашому контекстi, до видовоњ правовоњ природи.
¬важаЇмо, у зв'¤зку з затвердженн¤м в ”крањнi природноњ, ментально структурованоњ моделi правотрансформацiй, фiлософсько-методологiчно окреслен≥й у основному «аконi ”крањни - њњ онституцiњ, ¤ку розум≥Їмо ¤к ф≥лософсько-методолог≥чну мову теоретичного управл≥нн¤ нац≥ональним законодавтвом, вперше ≥дентиф≥кован≥ саме т≥ начальн≥, природн≥ з а к о н о д а в ч о-праксеолог≥чн≥ у м о в и, що перспективно спр¤мовують будь-¤ку майбутню законотворчу д≥¤льнсть.
Ѕудемо концептативно наголошувати на можливостi непротирiчного п о з и т и в н о г о розумiнн¤ кризових правотрансформацiй за схемою, наприклад, старого дiалектичного положенн¤ про зв'¤зок простору i часу ¤к фiлософських категорiй з аутентичною формою й змiстом, теж ¤к ф≥лософських категор≥й. ƒумаЇмо, що на галузь правозаконодавчих вiдносин, вiдповiдних трансформацiй, осмислень та рефлекс≥й на лiнiйному позитивному рiвнi правомiрно розповсюджуютьс¤ вiдповiднi методичнi й методологiчнi положенн¤ з теорiњ змiсту й форми права i свiдомостi про те, що категор≥¤ з м i с т завжди пов'¤зана з м е т о д и ч н и м розв'¤занн¤м вихiдних насл≥дкових протирiч, ¤кi належать вториннiй, в и д о в i й, пох≥дн≥й правовiй природi, а ф о р м а - з методологiчним розв'¤занн¤м первинних, р о д о в и х, причинних протирiч i Увиконанн¤мФ трансформацiйних умов п р о с т о р у ¤к н а ч а л ь н и х.
” телеологiчних правозаконозмiнах еволюцiйного (коеволюцiйного) плану характерно присутн¤, вважаЇмо, м а к с и м а л ь н а девiантна розвиткова трансгресi¤ на етапi кризового, перехiдного, праворефлексивного бутт¤ права i закону. «а таких характеристик важливими Ї не стiльки змiстовнi, скiльки ф о р м о в i перетворенн¤, коли i д е й н о структуруютьс¤ зв'¤зковими вiдношенн¤ми с т р у к т у р н и х елементiв правов≥ системи полiфонiчного станово-конфiгурацiйного пол¤ права.
÷е поле позитивно ≥дентиф≥куЇтьс¤ ¤к ф о р м а будь-¤ких пiзнавально-правових вiдгалужень теоретико-практичного знанн¤ й культурного досвiду саме за рахунок певних, с е р е д о в и щ н о синкретизованих нелiнiйно-структурних елементiв правовоњ структури р о д о в о њ природи, а також вiдбуваЇтьс¤ упор¤дкуванн¤ й у н о р м о в у в а н н ¤ системних елементiв закону, законодавства, правовоњ системи та галузi законодавства ¤к в т о р и н н о њ видовоњ правовоњ природи [ ƒив. 3, 4 ].
¬iдносно еволюцiйноњ (коеволюiйноњ) правовоњ iнформацiњ - матерiњ, ¤ка завжди а к т у а л ь н о УрухаЇтьс¤Ф, розмiрковуючи за логiкою староњ марксистськоњ дiалектики, зазначимо, що, за нашими аргументами, п р о д о в ж у Ї залишатис¤ актуальним загальне протирiчч¤ руху правовоњ iнформацiњ (законодавчоњ матерiњ), що утворюЇтьс¤ за Їднiстю у них моментiв змiнюванн¤ i стiйкостi, знаходить конкретно - ≥сторичне iснуванн¤ у Їдностi с т о р i н спiвiснуванн¤, змiнiв станiв правовоњ iнформацiњ (законодавчоњ матерiњ). «вiдси неважко показати, що правовий простiр i час трансцендентно зв'¤занi з традицiйним розв'¤занн¤м тих трансцендентальних протирiч, ¤кi були наслiдком тiльки некоеволюцiйного спiвiснуванн¤ та вiдповiдною змiною правових, знаково-матерiальних станiв. “одi за протирiчч¤м коеволюцйного здiйсненн¤ правових перетворень та њх некоеволюцiйним спiвiснуванн¤м ¤к н а ч а л ь н о ю умовою позитивного пiзнанн¤ кожен збережений правовий, законодавчiй стан у методичному вiдношеннi не сприймаЇ (отрицает-рос. ) iнший, також некоеволюцiйно спiвiснуючий за певними ментально-iсторичними критерi¤ми правосвiтопiзнавальноњ гносеологiњ. Ѕудь-¤кий правовий, законодавчiй стан правовоњ iнформацiњ (знаковоњ матерiњ), у свою чергу, спiвiснуЇ у функцiональнiй площинi с у м i с н о, поруч i у зв'¤зку з ≥ншими. ћетодологiчне розв'¤занн¤ цього протирiчч¤ знаходитьс¤ у площин≥ методичного ви¤вленн¤м де¤коњ загальноњ закономiрностi неантогонiстичного н е к о е в о л ю ц i й н о г о спiвiснуванн¤ векторноњ часопокладеностi правозаконодавчих ¤вищ, вiддзеркаленого структурною природою та властивост¤ми вектору трансформацiйного руху правового простору. “одi правова, законодавча протирiчнiсть Їдностi та взаЇмовиключенн¤ позитивних i телеологiчних векторiв правозаконодавчого розвитку i спiвiснуванн¤ к о е в о л ю ц i й н о знимаЇтьс¤ зi специфiчного змiсту системного зв'¤зку (системного вiдношенн¤) полiфункцiонально спiвiснуючих, часопокладених вiдносин у форму п р о с т о р о в о г о структурного њх зв'¤зку (просторового вiдношенн¤), просторопокладеного у буттЇвому вiдношеннi та процесуально здiйсненого у конкретно-iсторичному циклi соцiальноњ активностi правовоњ свiдомостi, њњ елементарноњ системно-структурноњ побудови.
«а умов змiни правових, законодавчих станiв утворюЇтьс¤ вiдповiдне протирiчч¤: будь-¤ка частина правовоњ iнформацiњ (законодавчоњ матерiњ), будь-¤ке правозаконодавче ¤вище у силу вiдповiдноњ телеологiч- ноњ закономiрностi (цiльового юридичного закону) спроможнi мати рiзнi ¤к гомогеннi, так й гетерогеннi правозаконодавчi стани. —проможнiсть одного правового предмету чи ¤вища мати полiфонiчнi стани, зв'¤зки Ї протирiчною. Ќаприклад, Їдине зв'¤зкове (вiдношеннЇве) поле структурних станiв правового, законодавчого простору й часу трансгресивно виключаЇ будь-¤ке полiфонiчне вiдношенн¤ i актуальну розвиткову полiфонiчнiсть ¤к iншофункцiональну, але на той час iснуЇ у етнотериторiальному просторi поруч з рiзними можливими полiфонiчними зв'¤зками, часовими переходами. ¬иходить, природна ментальна експансi¤ зовнiшнього простору ¤к часова дискретна трансгресi¤ права лише Їдним часовим, конкретно-iсторичного плану, станом правового i законодавчого простору викликаЇ структурнi протирiчч¤ ¤к на структурному, просторовому, так на системному, часовому рiвн¤х правопокладального принципотворенн¤, бо традицiйне позитивне вiдношеннЇве функцiонуванн¤ правових детермiнант виключаЇ iнше, але у силу iсторичних законiв змiнюваностi (законiв поверненн¤) може набути тих чи iнших резонансних ¤кiсних та кiлькiсних параметрiв.
«нову ж таки, за контекстом УдiалектичногоФ зн¤тт¤ цього протирiчч¤ останнЇ може бути трансгресивно розв'¤зане л и ш е у законодавчому ч а с i ¤к фундаментальнiй умовi дискретного змiнюванн¤ будь-¤коњ структурноњ просторовоњ трансгресiњ, вiддзеркалюючей у своњй природi та функцiональних властивост¤х саме загальну часо-просторову закономiрнiсть, ¤ка характеризуЇ трансгресивний п е р е х i д (зв'¤зок, вiдношенн¤) одного стану в iнший, а також вiдповiдну змiну, чергуванн¤ станiв.
“ак, наприклад, у тому ж аспект≥ приведених нами аргументiв, за логiкою партикул¤рного мисленн¤ (пiзнанн¤, iдентифiкацiњ, маркеруванн¤) теоретичних, фiлософсько екстрапольованих основ буттЇвого часу i простору ¤к змiсту i форми пiзнанн¤ ¤к права безпосередньо рефлексуЇтьс¤ у наш контекст звiсна правомiрнiсть багатьох висновкiв тих фiлософських теорiй, що ≥снують здавна (јристотель, Ћейбнiц, ƒiдро та iн. ). ѕ≥дкреслюЇмо, що з глибокоњ давнини н а ч а л ь н о ≥дентиф≥кували у методолог≥чн≥й сутностi простору й часу певнi пор¤дки, закони спiвiснуванн¤ i змiни станiв. ƒумаЇмо, що найб≥льш в≥рними тезами, що зберегли актуальн≥сть й дотепер, Ї положенн¤ про прост≥р ¤к форму, структуру, а про час ¤к зм≥ст, систему Управа ¤к п≥знанн¤Ф (ј. ј. озловський).
“аким чином, розгл¤даючи нел≥н≥йну природу правовоњ св≥домост≥ ¤к дом≥нантну за посттотал≥тарних рефлекс≥й бутт¤, визначаЇмо њњ характеролог≥чн≥ риси ¤к т≥, що ≥дентиф≥кують й створюють ментал ьну сутн≥сть посттотал≥тарних правових рефлекс≥й.
1. јсатр¤н ћ. ¬. ѕроблемы экстрапол¤ции закона в свете работы ¬. ». Ћенина Ућатериализм и эмпириокритицизмФ // ѕроблемы методологии и логики науки. - “омск: »зд-во “омского ун-та, 1962. - 169 с.
2. јскинадзе я. ‘. ќ бесконечности ¬селенной в пространстве и во времени. - —а- ратов: ”ченые записки —аратовского гос. ун - та, 1958. - “. L’II. - 752 с.
3. ѕот¤тиникЅ. ¬. ѕатогенний текст у масов≥й комун≥кац≥њ: ≥дентиф≥кац≥¤, типолог≥¤, нейтрал≥зац≥¤: ƒис. . . д-ра ф≥лол. наук: 10. 01. 08. / Ћ√” ≥м. ≤. ‘ранка. - Ћ., 1996. - 349 с.
4. —орока ё. √. —хема воспитани¤ социального пространства в текстах массовой комуникации: ƒис. . . канд. соц≥ол. . наук: 22. 00. 01. / ’ƒ”. - ’., 1999. - 169 с.
5. ƒмитр≥Їнко ё. ћ. ћистецьк≥ твори художн≥х дизайнер≥в ¤к ф≥лософсько-правов≥: до актуальних завдань законодавчого захисту ≥нтелектуальноњ власност≥. // ћатер≥али науково-практичноњ конференц≥њ "јктуальн≥ проблеми правового захисту ≥нтелектуальноњ власност≥ в ”крањн≥", що в≥дбулась 21 березн¤ 2003 року у Ќац≥ональному ун≥верситет≥ внутр≥шн≥х справ. - ’арк≥в:Ќ”ј—, 2003. - —. 16-21
6. ƒмитр≥Їнко ё. ћ. ”крањнська еколог≥чна безпека життЇд≥¤льност≥ з найдавн≥ших час≥в до початку 90-х рр. ’’ ст. (до постановки питанн¤ про циклову природу еколог≥чноњ правосв≥домост≥). // ћатер≥али курсантського наукового сем≥нару Ќац≥онального ун≥верситету внутр≥шн≥х справ "≈колог≥чна безпека ”крањни ’’I стол≥тт¤" . ’арк≥в:Ќ”¬—, 2003. - —. 17-22
7. ƒмитр≥Їнко ё. ћ. “радиц≥йн≥ та нетрадиц≥йн≥ модел≥ правових посттотал≥тарних рефлекс≥й. // ”ченые записки “аврического национального университета им. ¬. Ќ. ¬ернадского. “ом 15 (54). N2. - —имферополь, 2002. - —. 119-127
8. ƒмитр≥Їнко ё. ћ. Ќегативн≥ заоротн≥ у дев≥антн≥й правосв≥домост≥. // Ќова парадигма. ¬ип. 30. - «апор≥жж¤, 2003. - —. 200-203
9. ƒмитр≥Їнко ё. ћ. ƒо актуальних завдань сучасноњ пол≥тичноњ реформи: проблема методолого-≥дентиф≥кац≥йноњ л≥неаризац≥њ онституц≥њ // ћатер≥али науково-практичноњ конференц≥њ "ѕол≥тична реформа ¤к зас≥б демократизац≥њ украњнського сусп≥льства", що в≥дбулась у ’арк≥вському рег≥ональному ≥нститут≥ ”крањнськоњ академ≥њ державного управл≥нн¤ при ѕрезидентов≥ ”крањни 18 кв≥тн¤ 2003 р. - ’арк≥в, 2003. - —. 122-129
10. ƒмитр≥Їнко ё. ћ. ѕроблеми дистанц≥йноњ асиметр≥њ права ≥ закону в теоретичн≥й проекц≥њ посттотал≥тарноњ правосв≥домост≥ (до актуал≥зац≥њ ≥дей ѕ. ≤. Ќовгородцева про правову державу) // ћатер≥али м≥жнародноњ науковоњ конференц≥њ пам'¤т≥ ѕ. ≤. Ќовгородцева (трет≥ Ќовгородцевськ≥ читанн¤) "≤де¤ правовоњ держави: ≥стор≥¤ ≥ сучасн≥сть". - Ћуганск:Ћј¬—, 2003. - —. 56-67
| назад | «м≥ст | дал≥ |