| назад | «м≥ст | дал≥ |
—еред зобов'¤зань, що складають особливу частину зобов'¤зального права, основне м≥сце належить догов≥рним зобов'¤занн¤м. ÷ив≥льне законодавство ”крањни регулюЇ велику к≥льк≥сть цив≥льно-правових договор≥в, серед ¤ких сл≥д в≥дм≥тити куп≥влю-продаж, м≥ну, найом (оренду), найом жилого прим≥щенн¤, позику, даруванн¤ тощо.
ƒогов≥р куп≥вл≥-продажу
ƒогов≥р куп≥вл≥-продажу Ї одним з найпоширених договор≥в, що укладаютьс¤ ¤к ф≥зичними, так ≥ юридичними особами.
ƒогов≥р куп≥вл≥-продажу Ч це угода, за ¤кою продавець передаЇ або зобов'¤зуЇтьс¤ передати майно (товар) у власн≥сть покупцев≥, а покупець приймаЇ або зобов'¤зуЇтьс¤ прийн¤ти майно (товар) ≥ сплатити за нього певну грошову суму.
ѕредметом договору куп≥вл≥-продажу можуть бути:
Ч товар, ¤кий Ї у продавц¤ на момент укладенн¤ договору, або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому;
Ч майнов≥ права (наприклад, зазначен≥ у ц≥нних паперах);
Ч право вимоги, ¤кщо вимога не маЇ особистого характеру. ƒо договору куп≥вл≥-продажу права вимоги застосовуютьс¤ правила про уступку вимоги, ¤кщо ≥нше не встановлено договором або законом.
ѕри укладенн≥ договору продавець зобов'¤заний попередити покупц¤ про вс≥ права трет≥х ос≥б на продавану р≥ч (право наймача, право застави, дов≥чного користуванн¤ тощо). Ќевиконанн¤ цього правила даЇ покупцев≥ право вимагати зменшенн¤ ц≥ни або роз≥рванн¤ договору ≥ в≥дшкодуванн¤ збитк≥в.
«а порушенн¤ умов договору покупцем, наступають так≥ насл≥дки:
Ч у раз≥ простроченн¤ оплати товару продавець маЇ право вимагати оплати товару та сплати процент≥в за користуванн¤ чужими коштами;
Ч ¤кщо покупець в≥дмовивс¤ прийн¤ти та оплатити товар, продавець маЇ право за своњм вибором вимагати оплати товару або в≥дмовитис¤ в≥д договору.
якщо недол≥ки товару ви¤влен≥ покупцем п≥сл¤ зак≥нченн¤ гарант≥йного строку або строку придатност≥, продавець несе в≥дпов≥дальн≥сть, ¤кщо покупець доведе, що недол≥ки виникли до переданн¤ йому товару або Ї насл≥дком обставин, ¤к≥ ≥снували до цього моменту.
ƒогов≥р м≥ни
ƒогов≥р м≥ни ще називають бартером.
ƒогов≥р м≥ни спр¤мований на нев≥дворотне в≥дчуженн¤ кожною ≥з стор≥н належного њй майна, в результат≥ чого у сторони, ¤ка за договором м≥ни набуваЇ майно, в≥дпов≥дно виникаЇ право власност≥ на нього. ÷ей догов≥р Ї консенсу-альним, оплатним ≥ двосторонн≥м.
≤нколи обм≥нюван≥ товари мають р≥зну варт≥сть. ” такому раз≥ договором може бути встановлена доплата за товар б≥льшоњ вартост≥, що обм≥нюЇтьс¤ на товар меншоњ вартост≥.
ѕраво власност≥ на обм≥нюван≥ товари переходить до стор≥н, що виступають ¤к покупц≥ за договором м≥ни, одночасно п≥сл¤ виконанн¤ зобов'¤зань щодо переданн¤ майна обома сторонами, ¤кщо ≥нше не встановлено договором або законом.
«аконодавством передбачено також, що договором м≥ни може бути встановлений обм≥н майна на роботи (послуги).
ƒо договору м≥ни застосовуютьс¤ в≥дпов≥дн≥ правила щодо договор≥в куп≥вл≥-продажу, поставок, контрактац≥й або ≥нших договор≥в, елементи ¤ких м≥ст¤тьс¤ в договор≥ м≥ни, ¤кщо це не суперечить сут≥ зобов'¤занн¤.
ƒогов≥р найму (оренда)
«а договором майнового найому (оренди) наймодавець передаЇ або зобов'¤зуЇтьс¤ надати наймачев≥ майно у тимчасове користуванн¤ за плату. «азначений догов≥р Ї консенсу-альним, оплатним та двосторонн≥м.
ќсоблив≥стю договору майнового найму Ї те, що на його п≥дстав≥ майно переходить до наймача у користуванн¤, повне господарське в≥данн¤ чи оперативне управл≥нн¤, а не у власн≥сть.
—торонами у договор≥ Ї наймодавець Ч особа, ¤ка передаЇ майно у користуванн¤, ≥ наймач, тобто особа, ¤ка набуваЇ право на користуванн¤ р≥ччю. ” цьому випадку сторонами в угод≥ можуть бути ф≥зичн≥ та юридичн≥ особи. ѕраво переданн¤ майна в найм маЇ власник майна або особа, ¤к≥й належать майнов≥ права. Ќаймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладенн¤ такого договору.
ѕредметом договору найму може бути ≥ндив≥дуально визначен≥ майно або р≥ч, ¤к≥ збер≥гають св≥й перв≥сний вигл¤д при неодноразовому використанн≥ (неспоживна р≥ч), а також майнов≥ права.
«аконом можуть бути встановлен≥ види майна, що не можуть бути предметом договору найму.
ƒогов≥р найму укладаЇтьс¤ на строк, встановлений договором. якщо в договор≥ строк найму не встановлений, вважаЇтьс¤ що в≥н укладений на невизначений строк.
якщо наймодавець не надаЇ у користуванн¤ наймачев≥ зданого в найом майна, наймач вправ≥ витребувати в≥д нього це майно ≥ вимагати в≥дшкодуванн¤ збитк≥в, завданих затримкою виконанн¤, або з≥ свого боку в≥дмовитис¤ в≥д договору ≥ ст¤гнути збитки, завдан≥ його невиконанн¤м.
ƒогов≥р найму жилого прим≥щенн¤
ористуванн¤ жилим прим≥щенн¤м у будинках державного ≥ громадського житлового фонду зд≥йснюЇтьс¤ в≥дпов≥дно до договору найму жилого прим≥щенн¤, ¤кий укладаЇтьс¤ м≥ж наймодавцем Ч ƒержавною житлово-експлуатац≥йною орган≥зац≥Їю (а в раз≥ њњ в≥дсутност≥ Ч в≥дпов≥дним п≥дприЇмством, установою, орган≥зац≥Їю) ≥ наймачем Ч громад¤нином, на ≥м'¤ ¤кого видано ордер. ѕ≥дстави, умови та пор¤док укладенн¤ й припиненн¤ договору найму житла, що Ї об'Їктом права державноњ або комунальноњ власност≥, встановлюютьс¤ спец≥альним законом.
ƒогов≥р найму жилого прим≥щенн¤ в будинках, що належать громад¤нам на прав≥ особистоњ власност≥, укладаЇтьс¤ наймачем з власником будинку.
«а договором найму житла одна сторона Ч власник житла (наймодавець) Ч передаЇ або зобов'¤зуЇтьс¤ передати друг≥й сторон≥ (наймачев≥) житло дл¤ проживанн¤ у ньому за плату на певний строк.
«аконом можуть бути встановлен≥ особливост≥ найму житла.
ѕредметом договору найму житла можуть бути так≥ помешканн¤: окрема квартира або њњ частина, житловий будинок або його частина. ѕомешканн¤ маЇ бути придатним дл¤ пост≥йного проживанн¤ у ньому.
ƒогов≥р найму житла може бути роз≥рваний за р≥шенн¤м суду на вимогу наймодавц¤ у випадку:
невнесенн¤ наймачем плати за житло за ш≥сть м≥с¤ц≥в, ¤кщо договором не встановлений б≥льш тривалий строк, а у раз≥ короткострокового найму Ч понад два рази;
руйнуванн¤ чи псуванн¤ житла наймачем або ≥ншими особами, за д≥њ ¤ких в≥н несе в≥дпов≥дальн≥сть.
ƒогов≥р найму житла може бути роз≥рваний за р≥шенн¤м суду на вимогу будь-¤коњ з≥ стор≥н:
1) ¤кщо житло стаЇ непридатним дл¤ пост≥йного проживанн¤;
2) в ≥нших випадках, встановлених законом.
ƒогов≥р позики
«а договором позики одна сторона (позикодавець) передаЇ друг≥й сторон≥ (позичальников≥) у власн≥сть (в оперативне управл≥нн¤) грош≥ або реч≥, визначен≥ родовими ознаками, а позичальник зобов'¤зуЇтьс¤ повернути позикодавцев≥ таку саму суму грошей або р≥вну к≥льк≥сть речей такого самого роду ≥ ¤кост≥.
ƒогов≥р позики вважаЇтьс¤ укладеним у момент передач≥ грошей чи речей.
ƒогов≥р позики передбачаЇтьс¤ безпроцентним, ¤кщо:
1) в≥н укладений м≥ж ф≥зичними особами на суму, ¤ка не перевищуЇ п'¤тдес¤тикратного розм≥ру неоподатковуваного м≥н≥муму доходу громад¤н, ≥ не пов'¤заний з≥ зд≥йсненн¤м п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ хоча б одн≥Їю ≥з стор≥н;
2) позичальников≥ передан≥ реч≥, визначен≥ родовими ознаками.
ѕредмет позики вважаЇтьс¤ повернутим у момент њњ передач≥ поклажедавцев≥ або зарахуванн¤ суми грошей, що позичалас¤, на його банк≥вський рахунок.
ѕозичальник маЇ право оспорити догов≥р позики на т≥й п≥дстав≥, що грош≥ або реч≥ насправд≥ не були одержан≥ ним в≥д позикодавц¤ або були одержан≥ у менш≥й к≥лькост≥, н≥ж зазначено в договор≥.
ƒогов≥р даруванн¤
«а договором даруванн¤ одна сторона передаЇ або зобов'¤зуЇтьс¤ передати у майбутньому друг≥й сторон≥ безоплатно майно у власн≥сть.
ѕредметом договору даруванн¤ може бути будь-¤ке майно, що не вилучене з товарообороту ≥ може бути у власност≥ особи, ¤к≥й воно даруЇтьс¤: рухом≥ реч≥, в тому числ≥ грош≥ та ц≥нн≥ папери; нерухом≥ реч≥, а також майнов≥ права, ¤кими дар≥вник волод≥Ї на момент укладенн¤ договору, або ¤к≥ можуть виникнути у нього в майбутньому.
ƒогов≥р даруванн¤ Ї безоплатним ≥ двосторонн≥м. ¬≥н не може встановлювати обов'¤зок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-¤ку д≥ю майнового або немайно-вого характеру. ќднак договором може бути встановлений обов'¤зок обдарованого вчинити певну д≥ю майнового зм≥сту на користь третьоњ особи або утриматис¤ в≥д њњ вчиненн¤ (передати грошову суму чи ≥нше майно у власн≥сть, сплачувати грошову ренту, надати право дов≥чного користуванн¤ дарунком чи його частиною, не пред'¤вл¤ти вимог до третьоњ особи про виселенн¤ тощо).
¬≥н вважаЇтьс¤ укладеним з моменту прийн¤тт¤ майна обдарованим, тобто вчиненн¤ останн≥м д≥й, ¤к≥ св≥дчать про волеви¤вленн¤ обдарованого отримати дарунок у власн≥сть. ѕрикладом прийн¤тт¤ дарунку може бути прийн¤тт¤ обдарованим документ≥в, ¤к≥ посв≥дчують право власност≥ на р≥ч, ≥нших документ≥в, ¤к≥ посв≥дчують належн≥сть дарувальнико-в≥ предмета договору, або символ≥в реч≥ (ключ≥в, макет≥в тощо).
«аконодавством ”крањни передбачен≥ умови роз≥рванн¤ договору даруванн¤. “ак, вказаний догов≥р може бути роз≥рваним по ≥н≥ц≥атив≥ дарувальника у таких випадках:
Ч у раз≥ порушенн¤ обдарованим обов'¤зку на користь третьоњ особи;
Ч ¤кщо обдарований умисно вчинив злочин проти житт¤, здоров'¤, власност≥ дар≥вника по договору даруванн¤ нерухомих речей чи ≥ншого особливо ц≥нного майна або в≥дносно його батьк≥в, дружини (чолов≥ка) чи д≥тей;
Ч ¤кщо обдарований створюЇ загрозу безповоротноњ втрати дарунку, що маЇ дл¤ дарувальника велику немайнову ц≥нн≥сть;
Ч ¤кщо внасл≥док недбалого ставленн¤ обдарованого до реч≥, що становить ≥сторичну, наукову, культурну ц≥нн≥сть, ц¤ р≥ч може бути знищена або ≥стотно пошкоджена.
÷ив≥льно-правова в≥дпов≥дальн≥сть Ч це установлена законом негативна реакц≥¤ держави на цив≥льне правопорушенн¤, що ви¤вл¤Їтьс¤ в позбавленн≥ особи певних цив≥льних прав чи накладенн≥ на нењ обов'¤зк≥в майнового характеру. ¬она Ї одн≥Їю з форм державного примусу, оск≥льки пов'¤зана ≥з застосуванн¤м санкц≥й майнового характеру, спр¤мованих на в≥дновленн¤ порушених прав ≥ стимулюванн¤ нормальних ринкових в≥дносин, ≥ пол¤гаЇ у ст¤гненн≥ неустойки, штрафу чи пен≥.
ѕ≥дставами дл¤ цив≥льно-правовоњ в≥дпов≥дальност≥ Ї: на¤вн≥сть майновоњ чи/та моральноњ шкоди (у грошовому вираз≥ майнових збитк≥в); протиправн≥сть повед≥нки (д≥¤ чи безд≥¤льн≥сть); вина; причинний зв'¤зок м≥ж збитком ≥ протиправною повед≥нкою. “≥льки сукупн≥сть зазначених умов даЇ п≥дставу дл¤ прит¤гненн¤ до цив≥льно-правовоњ в≥дпов≥дальност≥.
ѕ≥д майновою шкодою сл≥д розум≥ти будь-¤ке зменшенн¤ на¤вного майна або неодержанн¤ доход≥в; грошовий вираз майновоњ шкоди називають ще збитками. «битки под≥л¤ютьс¤ на два види: позитивна шкода (будь-¤ке зменшенн¤ на¤вного майна) ≥ упущена вигода (неодержан≥ доходи, що њх мав би одержати кредитор, ¤кби зобов'¤занн¤ було виконане).
–≥зновидами цив≥льно-правовоњ в≥дпов≥дальност≥ Ї:
Х догов≥рна та позадогов≥рна;
Х часткова та сол≥дарна;
Х основна та субсид≥арна (додаткова).
Ѕоржник зв≥льн¤Їтьс¤ од в≥дпов≥дальност≥ за невиконанн¤ зобов'¤занн¤ або вчиненн¤ позадогов≥рноњ шкоди, ¤кщо мають м≥сце непереборна сила чи випадок.
—падкове право Ч це сукупн≥сть цив≥льно-правових норм, що встановлюють пор¤док переходу прав ≥ обов'¤зк≥в померлоњ особи за правом спадкуванн¤.
—падкоЇмство за законом маЇ м≥сце, ¤кщо:
Ч запов≥ту немаЇ;
Ч запов≥т визнано нед≥йсним;
Ч спадкоЇмц≥, призначен≥ в запов≥т≥, померли до в≥дкритт¤ спадщини або в≥дмовилис¤ прийн¤ти њњ.
—падкоЇмц¤ми можуть бути громад¤ни, юридичн≥ особи та держава. —уб'Їктивне право на спадщину у спадкоЇмц≥в виникаЇ в раз≥ смерт≥ спадкодавц¤ або визнанн¤ його в установленому пор¤дку померлим. ƒо громад¤н ¤к спадкоЇмц≥в належать особи, ¤к≥ були живими на момент смерт≥ спадкодавц¤, а також д≥ти померлого, зачат≥ за житт¤ ≥ народжен≥ п≥сл¤ його смерт≥. √ромад¤ни та держава можуть бути спадкоЇмц¤ми ¤к за запов≥том, так ≥ за законом. ёридичн≥ особи можуть бути спадкоЇмц¤ми лише за запов≥том. —падкоЇмц¤ми можуть бути також ≥ноземн≥ громад¤ни та особи без громад¤нства.
÷ив≥льне законодавство встановлюЇ сувор≥ обмеженн¤ ўодо спадкоЇмц≥в. «окрема, усуваютьс¤ в≥д спадщини особи, ¤к≥:
1) умисно позбавили житт¤ спадкодавц¤ чи будь-кого з можливих спадкоЇмц≥в або вчинили замах на њхнЇ житт¤;
2) умисно перешкоджали спадкоЇмцев≥ скласти запов≥т, внести до нього зм≥ни або скасувати запов≥т ≥ цим спри¤ли виникненню права на спадкуванн¤ у них самих або ≥нших ос≥б, або ж спри¤ли зб≥льшенню њхньоњ частки у спадщин≥;
3) батьки п≥сл¤ д≥тей, щодо ¤ких вони були позбавлен≥ батьк≥вських прав, ≥ њхн≥ права не були поновлен≥ на час в≥дкритт¤ спадщини;
4) батьки (усиновлювач≥) та повнол≥тн≥ д≥ти (усиновлен≥), а також ≥нш≥ особи, ¤к≥ ухил¤лис¤ в≥д виконанн¤ покладених на них за законом обов'¤зк≥в щодо утриманн¤ спадкодавц¤, ¤кщо ц¤ обставина встановлена судом.
—падкоЇмц≥ за законом призиваютьс¤ до спадщини в пор¤дку черги. «г≥дно з чинним законодавством в ”крањн≥ встановлено п'¤ть черг спадкоЇмц≥в.
” першу чергу право на спадкуванн¤ за законом одержують д≥ти спадкодавц¤, у тому числ≥ зачат≥ за житт¤ спадкодавц¤ та народжен≥ п≥сл¤ його смерт≥, той з подружж¤, ¤кий його пережив, та батьки.
” другу чергу право на спадкуванн¤ за законом одержують р≥дн≥ брати та сестри спадкодавц¤, його баба та д≥д ¤к з боку батька, так ≥ з боку матер≥.
” третю чергу право на спадкуванн¤ за законом одержують р≥дн≥ д¤дько та т≥тка падкодавц¤.
” четверту чергу право на спадкуванн¤ за законом одержують особи, ¤к≥ проживали з≥ спадкодавцем одн≥Їю с≥м'Їю не менш ¤к п'¤ть рок≥в до часу в≥дкритт¤ спадщини.
” п'¤ту чергу право на спадкуванн¤ за законом одержують ≥нш≥ родич≥ спадкодавц¤ до шостого ступен¤ спор≥дненн¤ включно, причому родич≥ наступного ступен¤ спор≥дненн¤ усувають в≥д спадкуванн¤ родич≥в подальшого ступен¤ спор≥дненн¤. ” зазначену чергу право на спадкуванн¤ за законом одержують утриманц≥ спадкодавц¤, ¤к≥ не були чле-
нами його с≥м'њ. ѕри цьому утриманцем вважаЇтьс¤ неповнол≥тн¤ або непрацездатна особа, ¤ка не була членом с≥м'њ спадкодавц¤, але не менш ¤к п'¤ть рок≥в одержувала в≥д нього матер≥альну допомогу, що була дл¤ нењ Їдиним або основним засобом дл¤ житт¤.
ќск≥льки запов≥т Ч це не догов≥р, а односторонн≥й правочин, за ¤ким права та обов'¤зки дл¤ ≥нших ос≥б виникають за волеви¤вленн¤м запов≥дача, то до запов≥ту встановлюютьс¤ так≥ сам≥ умови його д≥йсност≥, ¤к до будь-¤кого договору, а саме:
а) запов≥т маЇ бути складений т≥льки д≥Їздатною особою;
б) запов≥т повинен бути складений у форм≥, що визначена законом;
в) зм≥ст запов≥ту маЇ в≥дпов≥дати вимогам чинного законодавства.
—падковий догов≥р може бути роз≥рвано судом:
1) на вимогу в≥дчужувача у раз≥ невиконанн¤ набувачем його розпор¤джень;
2) на вимогу набувача у раз≥ неможливост≥ виконанн¤ ним розпор¤джень в≥дчужувача.
| назад | «м≥ст | дал≥ |