| назад | «м≥ст | дал≥ |
«а сучасного трансформац≥йного процесу ”крањни виникаЇ проблема ≥дентиф≥кац≥њ його розвиткових пр≥оритет≥в, ¤к≥ мають концептуальними джерелами св≥тогл¤дн≥ принципи посттотал≥тарних правових рефлекс≥й, що параметрально окреслюють дистанц≥йну межу правов≥дбиваючих процес≥в у конкретно-≥сторичних нормах чинного законодавства. јле дл¤ нашого контексту Ї важливим умови зд≥йсненн¤ правотрансформац≥йних процес≥в, в саме: традиц≥йн≥ умови, що ≥снують у традиц≥йному сусп≥льств≥, та нетрадиц≥йн≥ - що ≥снують у нетрадиц≥йному, посттотал≥тарному сусп≥льств≥. ѕри традиц≥йних трансформац≥¤х права за умов посттотал≥тарного перех≥дного бутт¤ та його праворефлексивноњ парадигматичност≥ виникаЇ гостра проблема ≥нструментально-методолог≥чноњ ≥дентиф≥кац≥њ саме функц≥онально-ролевантного статусу пр≥оритетноњ традиц≥йност≥ права ≥ закону (правовоњ структури та системи) ¤к структурноњ чи системноњ дом≥нанти рефлексивно соц≥ал≥зованоњ раритетност≥ або правов≥дбиваючих або законотрансцендуючих процес≥в п≥знанн¤ ¤к права (ј. ј. озловський) [ƒив. 3]. ќкресленн¤ актуальних аспект≥в ц≥Їњ ≥нструментально-методолог≥чноњ ≥дентиф≥кац≥њ пр≥оритетноњ традиц≥йност≥ права ≥ закону, ¤ка вимагаЇ б≥льшоњ уваги на тл≥ в≥дсутност≥ под≥бних досл≥джень, у площин≥ посттотал≥тарноњ дев≥антноњ правосв≥домост≥ й Ї метою нашоњ статт≥.
«а таких п≥дход≥в, умовно абстрагуючись вiд конкретно - iсторичноњ специфiки елементарно-композицiйноњ характеристики системних i структурних елементiв правосвiдомостi, розгл¤немо де¤кi дефiнiцiњ, "робочi" риси та ¤костi негативних зворотних структуро - системних зв'¤зкiв, що свiдчать про в i д с у т н i с т ь домiнантних функцiй або системних (правова ≥де¤, ≥д≥ома та ≥н. ), або структурних елементiв (вузлiв, польових утворень, конф≥гурац≥й, пол≥в та iн. ) правосвiдомостi, ¤кi репрезентують i об'Їктивують свiтогл¤дну дистанцiйну а с и м е т- р i ч н i с т ь (асиметрiю) структурно - системного розвитку права (форми) i свiдомостi (змiсту), де право, ментально диференцiюючись (звужуючись) у нацiональних нормах закону ¤к конкретно-iсторичних правових iстинах (структурно-еволюцiйних маркерах правовоњ ≥дењ) набуваЇ змiстовних ¤костей с в i д о м о с- т i ¤к нацiонально - духовноњ ¤костi правового бутт¤. “ака анал≥тична процедура, за проведеними досл≥дженн¤ми, буде спри¤ти рац≥ональному розум≥нню правовоњ св≥домост≥ ¤к р≥зновиду соц≥ального в≥дбитт¤ (¬. ќ. „ефранов), що парадигматично в≥ддзеркалюЇ актуальне розум≥нн¤ ≥сторичноњ традиц≥йност≥ права ≥ закону ¤к ≥стинноњ, пр≥оритетноњ та фактолог≥чноњ аргументац≥њ пр≥оритету ментальних прав первинних суб'Їкт≥в (ф≥зичних ос≥б) правосв≥домост≥ над ≥деолог≥чним правом вторинних суб'Їкт≥в (юридичних ос≥б) правовоњ св≥домост≥, створюючим природну асиметр≥ю права над законом ¤к розвиваюч≥й принцип еволюц≥йного руху права [ƒив. 1-3]. ƒумаЇмо, що контекстуальний п≥дх≥д допоможе у майбутньому окреслювати пр≥оритетну актуальн≥сть тих правов≥дбиваючих потреб, вимог та завдань, що д≥Їво допомагатимуть вир≥шувати важлив≥ трансформац≥йн≥ аспекти.
«а наших умов, набуваючи розвитково - рухомих iмпульсiв з боку структурного, синергетично соцiалiзованого формоутворюючого смислозмiсту, правосвiдомiсть, зокрема девiантна, виконуЇ та репрезентуЇ свiй еволюцiйно-нелiнiйний с т а т у с ¤к головний, вважаЇмо, з дiЇво функцiональною доминантою структурних елементiв, утворюючих природну асиметрiю з системними, а разом з цим i њх свiтогл¤дну дистанцiйну асимметрiю, ¤ка повторюЇ (рефлексуЇ, створюЇ) свiтогл¤дну дистанцiйну асиметрiю права i закону, права у законi, њх опозицiю, мiру зовнiшньоњ стохастизацiњ та цивiлiзацiйноњ озовнiшненостi [ƒив. 1].
¬ажке i небезпечне звiльненн¤ вiд тривалочасових, патологiчно дiючих у сучасному правовому полi мiфiв позитивного (лiнiйного), п о в е р х о в о г о правосвiтосприйн¤тт¤ та вiдповiдного мисленн¤. ÷i мiфи - у девiантному правоусвiдомленнi об'Їктивного свiту i свiторозумiннi, функцiонально не спроможному сутнiсно iдентифiкувати та природно дефiнiцiювати вимоги i потреби iснуючоњ девiантноњ моделi перехiдного, кризового розвитку права i закону, характерного дл¤ посттоталiтарних суспiльств.
÷i мiфи, вважаЇмо, Ї наслiдком патологiчноњ дiњ староњ, Уньютонiвсько-картезiанськоњФ, механiстично-сцiЇнтичноњ парадигми свiтоспрiйн¤тт¤, рудиментарно домiнуючоњ на украњноментальному теренi у позитивному правi. —тара парадигма, ¤ка у своњй iдейно - свiтогл¤днiй площинi побудована на спрощених iде¤х класичноњ механiки, не спроможна на свiтогл¤дно-позитивному тлi домiнантного мисленн¤ природних речей фундаментально, у площинi визначенн¤ концептуальних проблем i завдань, про¤снити той девiантний тип правозаконодавчого руху, що склавс¤ на теренi колишнього рад¤нського права i закону та дiставс¤ у спадок новiй ”крањнi.
ѕiд правовою ≥ законодавчою парадигмою будемо розумiти сукупнiсть стiйких загальнозначимих норм i методiв науково-теоретичноњ органiзацiњ емпiричного бутт¤ ноуменального права ≥ феноменального закону на iдейно - свiтогл¤дному рiвнi ментального права ¤к нац≥онального п≥знанн¤ ≥ ¤к принциповiй моделi цiлепокладального смислопородженн¤ у межах спадкоЇмностi етнотрадицiњ (=нацiональноњ самосвiдомостi).
«а таких факторiв, за нашою думкою, здiйснюЇтьс¤ (вiдбиваЇтьс¤) у е в о л ю ц i й н о - iсторичних правозаконотрансформацi¤х функцiоальний прiоритет н е л i н i й н о г о права над законом, первинних суб'Їктiв правосвiдомостi над вторинними, правова i законодавча традицi¤ Ї мiцною, а закон - справедливим. ѕраво тодi Ї структуроутворюючою, iдейною (за своЇю iдеологiчною формою) частиною правосвiдомостi, де свiдомiсть - њњ свiтогл¤дна система, Ї домiнантою л i н i й н и х, формоутворюючих аксiологiй, iснуючих у правовому полi соцiума.
«а умов або iдейно-iдеологiчного, або функцiонального, свiтогл¤дно-аксiологiчного домiнуванн¤ системних елементiв правосвiдомостi, ¤кi на лiнiйно - iсторичному рiвнi репрезентують ментально структурований комплекс домiнантно - архетипових розвиткових в у з л i в: правова традицi¤, iдiома, iде¤, польове утворенн¤, правова система у цiлому, з точки зору автора, структурнi елементи правосвiдомостi у зв'¤зку з њх функцiональною дезорiЇнтованiстю, похiдною вiд системно - ментальноњ дизфункцiональностi, iдейно-свiтогл¤дноњ н е д е ф е н i ц i й о в а н i с т i (а вона саме й легiтимiзуЇтьс¤), визначаючi необхiднi та достатнi функцiональнi зв'¤зки мiж системними елементами правосвiдомостi, композицiйно iндетермiнують функцiонально можливi п е р е х о д и у часо - просторову спадкоЇмнiсть i лiнiйно-iсторичну детермiнантнiсть правозаконотрансформацiйних процесiв.
—истемнi елементи правосвiдомостi у такому змiстовному (синергетично-нелiнiйно хаотизованому) упор¤дкуваннi "знаход¤тьс¤" у iдейно-дезадаптованому режимi, залежному вiд с е р е д о в и щ н и х розвиткових параметрiв, а не вiд ¤ к о с т е й та ф у н к ц i й системних елементiв (на грунтi чого здiйснюЇтьс¤ перехiдна модель посттоталiтарних правозаконодавчих бiфуркацiй, девiацiй та ротацiй, зокрема на соцiальному теренi посттоталiтарного правозаконодавчого простору), ¤кий (режим функцiональноњ детермiнацiњ системних елементiв, залежний вiд њх ¤костей) не спроможний створити той iдейно-функцiональний детермiнантно-розвитковий к а р к а с iнструментально-орiЇнтацiйних право - i законорухiв, що трансцендентно цiлепокладенi зовнiшнiми, ментально спорiдненими з певною правовою традицiЇю, правозаконодавчими с т р у к т у р а м и, здiйснених у тканин≥ (пол≥) нацiонально-традицiйних законопотреб. “аким чином, мiждисциплiнарне, методологiчне правове приведенн¤ у функцiонально адаптований варiант цивiлiзацiйного озовнiшненн¤ системних елементiв правосвiдомостi (т. т. тепер вже девiантноњ) у синергетично - нелiнiйний режим, створений за парадигмальними рисами об'Їмних, нелiнiйно - домiнантних потреб i вимог певного, ментально структурованого правокультурного середовищаi i системно властивий перехiдному (девiантному) правозаконобуттю, спроможне не тiльки теоретично, але й практично, за парадигмальними свiтогл¤дно-девiантними рисами правового в≥дбитт¤ р е к у р с и в н о зн¤ти детермiнантнi правовимоги у внутрiшнi партикул¤рнi законопотреби, звичайно, нацiонального, конкретно-iсторичного типу за характером тiЇњ законодавчоњ н о р м и, ¤ка рефлексуЇ ментально мислимий (пiзнаний) змiст правовоњ iдењ ¤к њњ конкретно-≥сторичноњ iстини.
” такому варiантi формозмiстовноњ (с и с т е м о - структурноњ) полiфункцiональноњ комунiкацiњ структурних i системних елементiв правосвiдомостi, створюючей с и с т е м- н i функцiњ правосвiдомостi, де зд≥йснюютьс¤ композицiйно-конфiгурацiйi трансформацiњ правовоњ iдењ у певну, конкретно - iсторичну законодавчу норму ¤к њњ конкретно-≥сторичну iстину вiдбиваютьс¤ с и с т е м н и м и елементами, структурно не упор¤дкованими, а лише свiтогл¤дно хаотизованими на iдейно-свiтогл¤дному рiвнi, соцiальна активнiсть правосвiдомостi знаходитьс¤ на кризовому циклi, що свiдчить про њњ девiантну сутнiсть, природу та а к с i о л о г i ю з вiдповiднми маргiнальними функцi¤ми, системно не сформованими орiЇнтацi¤ми й акмеологi¤ми.
«а таких чинникiв, за нашими аргументацi¤ми, здiйснюЇтьс¤ (вiдбиваЇтьс¤) у i с т о р и к о - еволцiйних правозаконоб≥фуркац≥¤х функцiональний прiоритет л i н i й н о г о закону над правом, вторинних суб'Їктiв правосвiдомостi над первинними, правова i законодав- ча традицi¤ не Ї мiцною, а закон - ситуацiйно або маргiнально справедливим. ѕраво тодi не Ї структуроутворюючою, iдейною (за своЇю iдеологiчною формою) частиною правосвiдомостi, хоча свiдомiсть - њњ свiтогл¤дна система, але не домiнанта н е л i н i й н и х, змiстоутворюючих аксiологiй, iснуючих у правовому полi соцiума. ¬ласно кажучи, правосвiдомiсть у такiй правозаконорозвитковiй ситуацiњ не Ї функцiональною, вона Ї iндетермiнантною у iдейно-iдеальному вiдношеннi i н ш о ф о р м о ю, а саме: законосвiдомiстю, амбiвалентно рефлексуючою маргiнальну здiйсненiсть правовоњ iдењ у маргiнально - правовiй нормi ¤к адекватно-маргiнальнiй, конкретно-iсторичнiй iстинi закону, ¤ка iдеологiчно з а м i щ е н а маргiнально - ментальною i маргiнально-iдеологiчною (у т. ч. маргiнально - правовою) законосвiдомiстю, ¤ка пролонговно сумiщуЇ у своЇму девiантно - парадигмальному формозмiстi риси ¤к спадкоЇмностi етнотрадицiњ (= нацiональноњ самосвiдомостi), так й iдеологiчно-правовi детермiнацiњ розвиткових правозаконорухiв, зумовлених синергетичним впливом того правокультурного середовища, що деструктивно домiнуЇ у правозаконодавчому просторi посттоталiтаризму. ћетафорично створюЇтьс¤ на природно-альтернативнiй основi, у зв'¤зку з≥ слабкою базою актуальних науково-теоретичних методiв, методик i методологiй корел¤цiњ перехiдних, девiантних, системно кризових правозаконотрансформацiй, деструктурна, синергетично хаотизована модель сучасних правозаконотрансформацiй, свiтогл¤дно рефлексованих у кризовому циклi соцiальноњ активностi правосвiдомостi утворюЇ у перехiдному правi i законi феномен девiантноњ правосвiдомостi. ” даному разi, вважаЇмо, системно здiйснюЇтьс¤ такий варiант функцiональноњ законосвiдомостi, ¤кий характерний дл¤ кризового циклу соцiальноњ активностi правосвiдомостi, де поруч з марг≥нально легiтимiзованою законосвiдомостю у девiантному середовищi правовiдбиваючих соцiальних рефлексiй ¤к у правовiй системi у цiлому, ¤ка зазнаЇ деструктурно-хаотичних бiфуркацiйних змiн, так i правовiй структурi, умовно тотожнью об'Їмнiй правовiй системi, легал≥зуютьс¤ функцiњ з'Їднанн¤ системних елементiв таким чином, щоб структурнi (формовi) зв'¤зки (переходи) були функцiонально дiЇвими, тобто належали формозм≥сту правовоњ св≥домост≥, були законами правових структур формозм≥сту. ѕравова структура не в змозi виконувати своњ функцiњ оптимально у зв'¤зку з тим, що законосвiдомiсть та правосвiдомiсть ¤к соцiально не деференцiйованi на юридично-правовому рiвнi, сприймаютьс¤ ¤к одне й теж процесуально - ¤кiсне правозаконодавче дiйство, хоча законосвiдомiсть найбiльш притаманна с и с т е м н и м ¤кост¤м правосвiдомостi, права i правовоњ системи, репрезентованими у њх системних парадигмах правових рефлекс≥й, а правосвiдомiсть - с т р у к т у р н и м властивост¤м законосвiдомостi, закону i законодавчiй системi, репрезентованими у њх структурн≥й актуал≥зац≥њ ¤к законотворчому вiдбитт≥ смислу й сенсу правовоњ iдењ. онстатуЇмо саме ту рiвновагу право - i законоiнiцiатив ("теплову смерть"), ¤ка не спроможна динамiчно вiдбивати правову iдею анi у правоутворюючих, анi у законовiдбиваючих смислах, змiстах, формах. ¬иникаЇ проблема утворити ≥ншу, розвитково - рухому, свiтогл¤дно-дистанцiйну асиметрiю структурно-системних елементiв правосвiдомостi, репрезентуючих певну домiнанту њњ елементiв, або структурних, або системних [ƒив. 2].
“аким чином, пiдвод¤чи де¤кi пiдсумки нашим розмiрковуванн¤м з приводу теоретичного розв'¤занн¤ проблеми розвиткових пр≥оритет≥в у дев≥антн≥й правосв≥домост≥, пiдкреслимо, що, у функцiонально - р о л ь о в о м у вiдношеннi с т р у к т у р н i елементи правосвiдомостi мають найбiльшу аксiологiчнiсть та трансцендентальну смислозмiстоунiверсальнiсть у правовому формотвореннi. —истемнi елементи правосвiдомостi ¤к лiнiйно - iсторичнi, змiстоутворюючi о д и н и ц i iсторичних правових рефлекс≥й у конкретному цикл≥ соц≥альноњ активност≥ правосв≥домост≥ характернi дл¤ девантно-кризового законосоцiуму, мають п о х i д н у у гносеологiчному вiдношеннi аксiологiчнiсть, а звiдси - функцiонально - р о л ь о в у залежнiсть вiд структурних елементiв правовоњ св≥домост≥, визначають структурну корел¤ц≥ю правоусв≥домленого розум≥нн¤ пстрад¤нськоњ правовоњ ≥дењ ¤к пр≥оритетну.
1. ƒмитp≥Їнко ё. ћ. ƒев≥антна пpавосв≥дом≥сть ¤к фоpмозм≥стовний феномен". ¬ип. 9. - ’аpк≥в: ’ƒѕ”, 2001. - с. 131-134
2. ƒмитp≥Їнко ё. ћ. ƒо питанн¤ генезису укpањнськоњ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ в њњ спадкоЇмност≥. // Ќауковий в≥сник. ‘≥лософ≥¤. ¬ип. 1. - ’:’ƒѕ”, 1998. - с. 107-115
3. ƒмитрЇнко ё. ћ. “радиц≥йн≥ та нетрадиц≥йн≥ модел≥ правових посттотал≥тарних рефлекс≥й // ¬чен≥ записки “авр≥йського нац≥онального ун≥верситету ≥м. ¬. ≤. ¬ернадського. 15 (54). N 2. - —≥мферополь, 2002. - —. 119-127
«а сучасного трансформац≥йного процесу ”крањни виникаЇ проблема ≥дентиф≥кац≥њ його розвиткових пр≥оритет≥в, ¤к≥ мають концептуальними джерелами св≥тогл¤дн≥ принципи посттотал≥тарних правових рефлекс≥й, що параметрально окреслюють дистанц≥йну межу правов≥дбиваючих процес≥в у конкретно-≥сторичних нормах чинного законодавства. јле дл¤ нашого контексту Ї важливим умови зд≥йсненн¤ правотрансформац≥йних процес≥в, в саме: традиц≥йн≥ умови, що ≥снують у традиц≥йному сусп≥льств≥, та нетрадиц≥йн≥ - що ≥снують у нетрадиц≥йному, посттотал≥тарному сусп≥льств≥. ѕри традиц≥йних трансформац≥¤х права за умов посттотал≥тарного перех≥дного бутт¤ та його праворефлексивноњ парадигматичност≥ виникаЇ гостра проблема ≥нструментально-методолог≥чноњ ≥дентиф≥кац≥њ саме функц≥онально-ролевантного статусу пр≥оритетноњ традиц≥йност≥ права ≥ закону (правовоњ структури та системи) ¤к структурноњ чи системноњ дом≥нанти рефлексивно соц≥ал≥зованоњ раритетност≥ або правов≥дбиваючих або законотрансцендуючих процес≥в п≥знанн¤ ¤к права (ј. ј. озловський) [ƒив. 3]. ќкресленн¤ актуальних аспект≥в ц≥Їњ ≥нструментально-методолог≥чноњ ≥дентиф≥кац≥њ пр≥оритетноњ традиц≥йност≥ права ≥ закону, ¤ка вимагаЇ б≥льшоњ уваги на тл≥ в≥дсутност≥ под≥бних досл≥джень, у площин≥ посттотал≥тарноњ дев≥антноњ правосв≥домост≥ й Ї метою нашоњ статт≥.
«а таких п≥дход≥в, умовно абстрагуючись вiд конкретно - iсторичноњ специфiки елементарно-композицiйноњ характеристики системних i структурних елементiв правосвiдомостi, розгл¤немо де¤кi дефiнiцiњ, "робочi" риси та ¤костi негативних зворотних структуро - системних зв'¤зкiв, що свiдчать про в i д с у т н i с т ь домiнантних функцiй або системних (правова ≥де¤, ≥д≥ома та ≥н. ), або структурних елементiв (вузлiв, польових утворень, конф≥гурац≥й, пол≥в та iн. ) правосвiдомостi, ¤кi репрезентують i об'Їктивують свiтогл¤дну дистанцiйну а с и м е т- р i ч н i с т ь (асиметрiю) структурно - системного розвитку права (форми) i свiдомостi (змiсту), де право, ментально диференцiюючись (звужуючись) у нацiональних нормах закону ¤к конкретно-iсторичних правових iстинах (структурно-еволюцiйних маркерах правовоњ ≥дењ) набуваЇ змiстовних ¤костей с в i д о м о с- т i ¤к нацiонально - духовноњ ¤костi правового бутт¤. “ака анал≥тична процедура, за проведеними досл≥дженн¤ми, буде спри¤ти рац≥ональному розум≥нню правовоњ св≥домост≥ ¤к р≥зновиду соц≥ального в≥дбитт¤ (¬. ќ. „ефранов), що парадигматично в≥ддзеркалюЇ актуальне розум≥нн¤ ≥сторичноњ традиц≥йност≥ права ≥ закону ¤к ≥стинноњ, пр≥оритетноњ та фактолог≥чноњ аргументац≥њ пр≥оритету ментальних прав первинних суб'Їкт≥в (ф≥зичних ос≥б) правосв≥домост≥ над ≥деолог≥чним правом вторинних суб'Їкт≥в (юридичних ос≥б) правовоњ св≥домост≥, створюючим природну асиметр≥ю права над законом ¤к розвиваюч≥й принцип еволюц≥йного руху права [ƒив. 1-3]. ƒумаЇмо, що контекстуальний п≥дх≥д допоможе у майбутньому окреслювати пр≥оритетну актуальн≥сть тих правов≥дбиваючих потреб, вимог та завдань, що д≥Їво допомагатимуть вир≥шувати важлив≥ трансформац≥йн≥ аспекти.
«а наших умов, набуваючи розвитково - рухомих iмпульсiв з боку структурного, синергетично соцiалiзованого формоутворюючого смислозмiсту, правосвiдомiсть, зокрема девiантна, виконуЇ та репрезентуЇ свiй еволюцiйно-нелiнiйний с т а т у с ¤к головний, вважаЇмо, з дiЇво функцiональною доминантою структурних елементiв, утворюючих природну асиметрiю з системними, а разом з цим i њх свiтогл¤дну дистанцiйну асимметрiю, ¤ка повторюЇ (рефлексуЇ, створюЇ) свiтогл¤дну дистанцiйну асиметрiю права i закону, права у законi, њх опозицiю, мiру зовнiшньоњ стохастизацiњ та цивiлiзацiйноњ озовнiшненостi [ƒив. 1].
¬ажке i небезпечне звiльненн¤ вiд тривалочасових, патологiчно дiючих у сучасному правовому полi мiфiв позитивного (лiнiйного), п о в е р х о в о г о правосвiтосприйн¤тт¤ та вiдповiдного мисленн¤. ÷i мiфи - у девiантному правоусвiдомленнi об'Їктивного свiту i свiторозумiннi, функцiонально не спроможному сутнiсно iдентифiкувати та природно дефiнiцiювати вимоги i потреби iснуючоњ девiантноњ моделi перехiдного, кризового розвитку права i закону, характерного дл¤ посттоталiтарних суспiльств.
÷i мiфи, вважаЇмо, Ї наслiдком патологiчноњ дiњ староњ, Уньютонiвсько-картезiанськоњФ, механiстично-сцiЇнтичноњ парадигми свiтоспрiйн¤тт¤, рудиментарно домiнуючоњ на украњноментальному теренi у позитивному правi. —тара парадигма, ¤ка у своњй iдейно - свiтогл¤днiй площинi побудована на спрощених iде¤х класичноњ механiки, не спроможна на свiтогл¤дно-позитивному тлi домiнантного мисленн¤ природних речей фундаментально, у площинi визначенн¤ концептуальних проблем i завдань, про¤снити той девiантний тип правозаконодавчого руху, що склавс¤ на теренi колишнього рад¤нського права i закону та дiставс¤ у спадок новiй ”крањнi.
ѕiд правовою ≥ законодавчою парадигмою будемо розумiти сукупнiсть стiйких загальнозначимих норм i методiв науково-теоретичноњ органiзацiњ емпiричного бутт¤ ноуменального права ≥ феноменального закону на iдейно - свiтогл¤дному рiвнi ментального права ¤к нац≥онального п≥знанн¤ ≥ ¤к принциповiй моделi цiлепокладального смислопородженн¤ у межах спадкоЇмностi етнотрадицiњ (=нацiональноњ самосвiдомостi).
«а таких факторiв, за нашою думкою, здiйснюЇтьс¤ (вiдбиваЇтьс¤) у е в о л ю ц i й н о - iсторичних правозаконотрансформацi¤х функцiоальний прiоритет н е л i н i й н о г о права над законом, первинних суб'Їктiв правосвiдомостi над вторинними, правова i законодавча традицi¤ Ї мiцною, а закон - справедливим. ѕраво тодi Ї структуроутворюючою, iдейною (за своЇю iдеологiчною формою) частиною правосвiдомостi, де свiдомiсть - њњ свiтогл¤дна система, Ї домiнантою л i н i й н и х, формоутворюючих аксiологiй, iснуючих у правовому полi соцiума.
«а умов або iдейно-iдеологiчного, або функцiонального, свiтогл¤дно-аксiологiчного домiнуванн¤ системних елементiв правосвiдомостi, ¤кi на лiнiйно - iсторичному рiвнi репрезентують ментально структурований комплекс домiнантно - архетипових розвиткових в у з л i в: правова традицi¤, iдiома, iде¤, польове утворенн¤, правова система у цiлому, з точки зору автора, структурнi елементи правосвiдомостi у зв'¤зку з њх функцiональною дезорiЇнтованiстю, похiдною вiд системно - ментальноњ дизфункцiональностi, iдейно-свiтогл¤дноњ н е д е ф е н i ц i й о в а н i с т i (а вона саме й легiтимiзуЇтьс¤), визначаючi необхiднi та достатнi функцiональнi зв'¤зки мiж системними елементами правосвiдомостi, композицiйно iндетермiнують функцiонально можливi п е р е х о д и у часо - просторову спадкоЇмнiсть i лiнiйно-iсторичну детермiнантнiсть правозаконотрансформацiйних процесiв.
—истемнi елементи правосвiдомостi у такому змiстовному (синергетично-нелiнiйно хаотизованому) упор¤дкуваннi "знаход¤тьс¤" у iдейно-дезадаптованому режимi, залежному вiд с е р е д о в и щ н и х розвиткових параметрiв, а не вiд ¤ к о с т е й та ф у н к ц i й системних елементiв (на грунтi чого здiйснюЇтьс¤ перехiдна модель посттоталiтарних правозаконодавчих бiфуркацiй, девiацiй та ротацiй, зокрема на соцiальному теренi посттоталiтарного правозаконодавчого простору), ¤кий (режим функцiональноњ детермiнацiњ системних елементiв, залежний вiд њх ¤костей) не спроможний створити той iдейно-функцiональний детермiнантно-розвитковий к а р к а с iнструментально-орiЇнтацiйних право - i законорухiв, що трансцендентно цiлепокладенi зовнiшнiми, ментально спорiдненими з певною правовою традицiЇю, правозаконодавчими с т р у к т у р а м и, здiйснених у тканин≥ (пол≥) нацiонально-традицiйних законопотреб. “аким чином, мiждисциплiнарне, методологiчне правове приведенн¤ у функцiонально адаптований варiант цивiлiзацiйного озовнiшненн¤ системних елементiв правосвiдомостi (т. т. тепер вже девiантноњ) у синергетично - нелiнiйний режим, створений за парадигмальними рисами об'Їмних, нелiнiйно - домiнантних потреб i вимог певного, ментально структурованого правокультурного середовищаi i системно властивий перехiдному (девiантному) правозаконобуттю, спроможне не тiльки теоретично, але й практично, за парадигмальними свiтогл¤дно-девiантними рисами правового в≥дбитт¤ р е к у р с и в н о зн¤ти детермiнантнi правовимоги у внутрiшнi партикул¤рнi законопотреби, звичайно, нацiонального, конкретно-iсторичного типу за характером тiЇњ законодавчоњ н о р м и, ¤ка рефлексуЇ ментально мислимий (пiзнаний) змiст правовоњ iдењ ¤к њњ конкретно-≥сторичноњ iстини.
” такому варiантi формозмiстовноњ (с и с т е м о - структурноњ) полiфункцiональноњ комунiкацiњ структурних i системних елементiв правосвiдомостi, створюючей с и с т е м- н i функцiњ правосвiдомостi, де зд≥йснюютьс¤ композицiйно-конфiгурацiйi трансформацiњ правовоњ iдењ у певну, конкретно - iсторичну законодавчу норму ¤к њњ конкретно-≥сторичну iстину вiдбиваютьс¤ с и с т е м н и м и елементами, структурно не упор¤дкованими, а лише свiтогл¤дно хаотизованими на iдейно-свiтогл¤дному рiвнi, соцiальна активнiсть правосвiдомостi знаходитьс¤ на кризовому циклi, що свiдчить про њњ девiантну сутнiсть, природу та а к с i о л о г i ю з вiдповiднми маргiнальними функцi¤ми, системно не сформованими орiЇнтацi¤ми й акмеологi¤ми.
«а таких чинникiв, за нашими аргументацi¤ми, здiйснюЇтьс¤ (вiдбиваЇтьс¤) у i с т о р и к о - еволцiйних правозаконоб≥фуркац≥¤х функцiональний прiоритет л i н i й н о г о закону над правом, вторинних суб'Їктiв правосвiдомостi над первинними, правова i законодав- ча традицi¤ не Ї мiцною, а закон - ситуацiйно або маргiнально справедливим. ѕраво тодi не Ї структуроутворюючою, iдейною (за своЇю iдеологiчною формою) частиною правосвiдомостi, хоча свiдомiсть - њњ свiтогл¤дна система, але не домiнанта н е л i н i й н и х, змiстоутворюючих аксiологiй, iснуючих у правовому полi соцiума. ¬ласно кажучи, правосвiдомiсть у такiй правозаконорозвитковiй ситуацiњ не Ї функцiональною, вона Ї iндетермiнантною у iдейно-iдеальному вiдношеннi i н ш о ф о р м о ю, а саме: законосвiдомiстю, амбiвалентно рефлексуючою маргiнальну здiйсненiсть правовоњ iдењ у маргiнально - правовiй нормi ¤к адекватно-маргiнальнiй, конкретно-iсторичнiй iстинi закону, ¤ка iдеологiчно з а м i щ е н а маргiнально - ментальною i маргiнально-iдеологiчною (у т. ч. маргiнально - правовою) законосвiдомiстю, ¤ка пролонговно сумiщуЇ у своЇму девiантно - парадигмальному формозмiстi риси ¤к спадкоЇмностi етнотрадицiњ (= нацiональноњ самосвiдомостi), так й iдеологiчно-правовi детермiнацiњ розвиткових правозаконорухiв, зумовлених синергетичним впливом того правокультурного середовища, що деструктивно домiнуЇ у правозаконодавчому просторi посттоталiтаризму. ћетафорично створюЇтьс¤ на природно-альтернативнiй основi, у зв'¤зку з≥ слабкою базою актуальних науково-теоретичних методiв, методик i методологiй корел¤цiњ перехiдних, девiантних, системно кризових правозаконотрансформацiй, деструктурна, синергетично хаотизована модель сучасних правозаконотрансформацiй, свiтогл¤дно рефлексованих у кризовому циклi соцiальноњ активностi правосвiдомостi утворюЇ у перехiдному правi i законi феномен девiантноњ правосвiдомостi. ” даному разi, вважаЇмо, системно здiйснюЇтьс¤ такий варiант функцiональноњ законосвiдомостi, ¤кий характерний дл¤ кризового циклу соцiальноњ активностi правосвiдомостi, де поруч з марг≥нально легiтимiзованою законосвiдомостю у девiантному середовищi правовiдбиваючих соцiальних рефлексiй ¤к у правовiй системi у цiлому, ¤ка зазнаЇ деструктурно-хаотичних бiфуркацiйних змiн, так i правовiй структурi, умовно тотожнью об'Їмнiй правовiй системi, легал≥зуютьс¤ функцiњ з'Їднанн¤ системних елементiв таким чином, щоб структурнi (формовi) зв'¤зки (переходи) були функцiонально дiЇвими, тобто належали формозм≥сту правовоњ св≥домост≥, були законами правових структур формозм≥сту. ѕравова структура не в змозi виконувати своњ функцiњ оптимально у зв'¤зку з тим, що законосвiдомiсть та правосвiдомiсть ¤к соцiально не деференцiйованi на юридично-правовому рiвнi, сприймаютьс¤ ¤к одне й теж процесуально - ¤кiсне правозаконодавче дiйство, хоча законосвiдомiсть найбiльш притаманна с и с т е м н и м ¤кост¤м правосвiдомостi, права i правовоњ системи, репрезентованими у њх системних парадигмах правових рефлекс≥й, а правосвiдомiсть - с т р у к т у р н и м властивост¤м законосвiдомостi, закону i законодавчiй системi, репрезентованими у њх структурн≥й актуал≥зац≥њ ¤к законотворчому вiдбитт≥ смислу й сенсу правовоњ iдењ. онстатуЇмо саме ту рiвновагу право - i законоiнiцiатив ("теплову смерть"), ¤ка не спроможна динамiчно вiдбивати правову iдею анi у правоутворюючих, анi у законовiдбиваючих смислах, змiстах, формах. ¬иникаЇ проблема утворити ≥ншу, розвитково - рухому, свiтогл¤дно-дистанцiйну асиметрiю структурно-системних елементiв правосвiдомостi, репрезентуючих певну домiнанту њњ елементiв, або структурних, або системних [ƒив. 2].
“аким чином, пiдвод¤чи де¤кi пiдсумки нашим розмiрковуванн¤м з приводу теоретичного розв'¤занн¤ проблеми розвиткових пр≥оритет≥в у дев≥антн≥й правосв≥домост≥, пiдкреслимо, що, у функцiонально - р о л ь о в о м у вiдношеннi с т р у к т у р н i елементи правосвiдомостi мають найбiльшу аксiологiчнiсть та трансцендентальну смислозмiстоунiверсальнiсть у правовому формотвореннi. —истемнi елементи правосвiдомостi ¤к лiнiйно - iсторичнi, змiстоутворюючi о д и н и ц i iсторичних правових рефлекс≥й у конкретному цикл≥ соц≥альноњ активност≥ правосв≥домост≥ характернi дл¤ девантно-кризового законосоцiуму, мають п о х i д н у у гносеологiчному вiдношеннi аксiологiчнiсть, а звiдси - функцiонально - р о л ь о в у залежнiсть вiд структурних елементiв правовоњ св≥домост≥, визначають структурну корел¤ц≥ю правоусв≥домленого розум≥нн¤ пстрад¤нськоњ правовоњ ≥дењ ¤к пр≥оритетну.
1. ƒмитp≥Їнко ё. ћ. ƒев≥антна пpавосв≥дом≥сть ¤к фоpмозм≥стовний феномен". ¬ип. 9. - ’аpк≥в: ’ƒѕ”, 2001. - с. 131-134
2. ƒмитp≥Їнко ё. ћ. ƒо питанн¤ генезису укpањнськоњ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ в њњ спадкоЇмност≥. // Ќауковий в≥сник. ‘≥лософ≥¤. ¬ип. 1. - ’:’ƒѕ”, 1998. - с. 107-115
3. ƒмитрЇнко ё. ћ. “радиц≥йн≥ та нетрадиц≥йн≥ модел≥ правових посттотал≥тарних рефлекс≥й // ¬чен≥ записки “авр≥йського нац≥онального ун≥верситету ≥м. ¬. ≤. ¬ернадського. 15 (54). N 2. - —≥мферополь, 2002. - —. 119-127
¬изначаючи р≥вень актуальност≥ проблем украњнського законодавства у сфер≥ еколог≥чноњ безпеки життЇд≥¤льност≥ ¤к проблеми еколог≥чноњ правосв≥домост≥, зазначимо на важливост≥ комплекного п≥дходу до завдань сучасноњ правовоњ трансформац≥њ ”крањни, дев≥антно в≥дбит≥ у кризовому цикл≥ соц≥альноњ активност≥ позитивноњ правовоњ св≥домост≥. —пробуЇмо окреслити де¤к≥ важлив≥ моменти комплексного п≥дходу до актуальноњ ≥дентиф≥кац≥њ завдань методолог≥чно-правового ≥ законодавчого розмежуванн¤ пон¤ть "система еколог≥чного права" ≥ "система еколог≥чного законодавства", ¤ке Ї необх≥дною юридичною процедурою дл¤ уточненн¤ методолого-методичних функц≥й еколог≥чного права ≥ еколог≥чного законодавства [ƒив. 1].
ƒумаЇмо, ¤кщо комплексн≥сть характерна дл¤ будь-¤кого ≥нституту права, регулюючого еколог≥чну безпеку, це не означаЇ, що вона переноситьс¤ автоматично на всю в≥дпов≥дну правову галузь. √алуззю права може бути визнано, ¤к зв≥сно, лише такий п≥дрозд≥л, ¤кий в рамках права в ц≥лому маЇ риси окремого елемента. –¤д автор≥в зупин¤Їтьс¤ та тез≥. що основними п≥дрозд≥лами права Ї група його галузей та група комплексних утворень. омплексн≥ утворенн¤ (однак не комплексн≥ галуз≥ права) створюютьс¤ на п≥дстав≥ ≥нтегрованого п≥дходу до регулюванн¤ окремих груп сусп≥льних в≥дносин. ” комплексних утворенн¤х виражено ≥нтеграц≥ю норм основних галузей в Їдин≥й за зм≥стом та ц≥л¤ми сфер≥ д≥¤льност≥.
‘актично норми права структурно в≥докремлен≥ в окремих нормативних актах. ” них Ї специф≥чн≥ принципи, загальн≥ положенн¤, певн≥ юридичн≥ засоби, ¤к≥ надають т≥й чи ≥нш≥й сукупност≥ правових норм особливих ¤костей, зпродукованих у конкретно-≥сторичних циклах соц≥альноњ активност≥ правовоњ св≥домост≥ ¤к соц≥олог≥чноњ динам≥ки формальноњ спадкоЇмност≥, що надаЇ традиц≥йн≥й правосв≥домост≥ рис соц≥олог≥зованих констант процесуальноњ активност≥ посттотал≥тарних правових рефлекс≥й. ќднак, ¤к ц≥лком справедливо наголошують ¬. ¬ Ћазарев та —. ¬. Ћипень, у них в≥дсутн≥й метод правового регулюванн¤, ¤кий об'Їднував би вс≥ юридичн≥ особливост≥ в одне ц≥ле. “аким чином, юридичний режим регулюванн¤ (тобто сукупн≥сть предмета та методу правового регулюванн¤) не буде мати самост≥йного значенн¤, але буде мати певну специф≥ку. « урахуванн¤м викладеного комплексн≥ галуз≥ права не вид≥л¤ютьс¤, це просто в≥дпов≥дн≥ галуз≥ законодавства. ’оча не можна заперечити той факт, що в окремих роботах юрист≥в-науковц≥в присутн¤ позиц≥¤ щодо на¤вност≥ комплексних галузей права. ѕри цьому њх, ¤к правило, називають вторинними, враховуючи ту обставину, що норми будь-¤коњ комплексноњ галуз≥ Ї одночасно нормами конституц≥йного, адм≥н≥стративного. крим≥нального, земельного та ≥нших галузей, тобто основних галузей права. ” нашому контекст≥ розум≥Їмо ц≥ норми права ¤к так≥, що Ї головними, пр≥оритетними нормами правового бутт¤ первинних суб'Їкт≥в (ф≥зичних ос≥б) правосв≥домост≥ [ƒив. 2].
¬изначають, що норми комплексного утворенн¤ за ≥ншим предметом ≥ за ≥ншими юридичними особливост¤ми, вторинно
об'Їднуютьс¤ в особливу сп≥льн≥сть. “обто юридичн≥ норми, що вход¤ть до комплексних утворень, залишаютьс¤ за виех≥дними моментами в головн≥й структур≥, в основних галуз¤х, ≥ на них поширюютьс¤ загальн≥ положенн¤ в≥дпов≥дних галузей.
¬ цьому зв'¤зку не можна не п≥дтримувати позиц≥ю науковц≥в, ¤к≥ не вважають. що Ї на¤вн≥ п≥дстави дл¤ вид≥ленн¤ комплексних галузей права. «окрема, можна погодитис¤ з доктором юридичних наук ѕ. —. ѕацурк≥вським, ¤кий зазначаЇ, що концепц≥¤, ¤ка розгл¤дала систему права ¤к об'Їктивну реальн≥сть, не одержала у св≥й час достатнього ≥ посл≥довного розвитку в прац¤х б≥льшост≥ юрист≥в-ф≥нансист≥в, досл≥дженн¤х представник≥в ≥нших галузевих наук правознавства. Ѕ≥льше того, де¤к≥ положенн¤ ц≥Їњ концепц≥њ стали тлумачитис¤ спрощено ≥ нав≥ть перекручуватис¤, п≥дм≥н¤тис¤ по суп ≥ншими. «а цих умов стара концепц≥¤ системи права ¤к системи навчальних дисципл≥н, ¤ка спов≥дуЇ дов≥льну побудову системи права, зберегла своњ позиц≥њ" . ƒ≥йсно, не можна св≥домо п≥дм≥н¤ти пон¤тт¤ "галузь права" ≥ "галузь законодавства", ¤к ≥ класичн≥ науков≥ критер≥њ вид≥ленн¤ галуз≥ права й галуз≥ законодавства вин¤тково суб Їктивними конструкц≥¤ми. ожна норма права може належати т≥льки до одн≥Їњ галуз≥ права, ¤к ≥ будь-¤ке сусп≥льне в≥дношенн¤, ¤ке Ї предметом лише одн≥Їњ, ч≥тко визначеноњ галуз≥ права. “обто "галуз≥ права в≥др≥зн¤ютьс¤ м≥ж собою наст≥льки ж об'Їктивно, наск≥льки об'Їктивно в≥др≥зн¤ютьс¤ м≥ж собою види сусп≥льних в≥дносин, що регулюютьс¤ цими галуз¤ми.
ќднак на в≥дм≥ну в≥д галуз≥ права галузь законодавства може бути комплексною, ≥ ц¤ позиц≥¤ Ї загальновизнаною та п≥дтверджуЇтьс¤ об'Їктивними п≥дставами. ѕри цьому сл≥д виходити, знову ж таки з теоретичних засад у визначенн≥ пон¤ть "галузь законодавства" та "система законодавства".
—истема еколог≥чного законодавства, у нашому контекст≥, складаЇтьс¤ в результат≥ виданн¤ правових норм, тобто маЇ пох≥дну, детерм≥нантну ≥ залежну природу, вимагаЇ оф≥ц≥йного закр≥пленн¤ њх в державних актах та систематизац≥њ цих акт≥в. ¬она маЇ складну структуру. „аст≥ше за все п≥д системою законодавства розгл¤даЇтьс¤ сукупн≥сть нормативно-правових акт≥в, в ¤ких об'Їктивуютьс¤ внутр≥шн≥ зм≥стов≥ та структурн≥ характеристики права. «б≥г м≥ж системою еколог≥чного права ≥ системою еколог≥чного законодавства в межах в≥д окремоњ норми до права в ц≥лому не абсолютно. ” цих межах вони ≥снують самост≥йно. оск≥льки мають свою специф≥ку, власн≥ тенденц≥њ розвитку. —пециф≥ка, власн≥ тенденц≥њ розвитку еколог≥чного права ≥ законодавства, за проведеними досл≥дженн¤ми, спроможна ви¤вл¤тис¤ у р≥зних циклах соц≥альноњ активност≥ еколог≥чноњ правосв≥домост≥.
¬ цьому контекст≥ спробуЇмо ≥дентиф≥кувати актуальн≥ проблеми кодиф≥кац≥њ украњнського законодавства у сфер≥ забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки. “ак, наприклад, у попередн≥х роботах нами аргументовано, що актуальн≥сть будь-¤ких вих≥дних перспектив нац≥онального законодавства у будь-¤к≥й сфер≥, у тому числ≥ й у сфер≥ законодавства про еколог≥чну безпеку, начально формуЇтьс¤ у площин≥ актуальноњ проблематики еколог≥чноњ правосв≥домост≥, ¤ка ≥дентиф≥куЇтьс¤ у певному цикл≥ соц≥альноњ активност≥ спадкоЇмност≥ правовоњ св≥домост≥, знаково в≥дбит≥й у систем≥ в≥тчизн¤ного законодавства, складеноњ з певноњ сукупност≥ галузей законодавства ¤к пол≥функц≥ональних матер≥альних проекц≥й правовоњ системи т≥Їњ чи ≥ншоњ етнотеритор≥альноњ сп≥льност≥.
≤снуючий досв≥д нормативно-правового регулюванн¤ в≥дносин у сфер≥ еколог≥чноњ безпеки дозвол¤Ї констатувати, що праворефлексивна "регламентац≥¤" в≥дносин щодо забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки зд≥йснюЇтьс¤ в сучасних умовах за допомогою р≥зних за формою законодавчих та п≥дзаконних акт≥в, ≥снуючих у правовому пол≥ р≥зних галузей законодавства. Ќайб≥льш структуровано вони врегульован≥ «аконом ”крањни "ѕро охорону навколишнього природного середовища", ¤кий закр≥плюЇ найважлив≥ш≥ засади, принципи та положенн¤ забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки в де¤ких сферах д≥¤льност≥. ѕроте вказан≥ норми цього закону базуютьс¤ на р≥зних п≥дходах, ¤к≥ поки не охоплен≥ Їдиною ≥нструментолог≥Їю методолог≥чно - правовоњ опосередкованост≥ теоретичними досл≥дженн¤ми правовоњ св≥домост≥ ¤к методико-технолог≥чною базаою њњ строгоњ теор≥њ ¤к метатеор≥њ права (¬. ќ. „ефранов), њм бракуЇ лог≥чност≥, завершеност≥ в регулюванн≥ цих в≥дносин, у законодавств≥ в≥дсутн≥ конкретн≥ й ефективн≥ важел≥ та механ≥зми дос¤гненн¤ еколог≥чноњ безпеки.
ƒостатньо зазначити, що в спец≥альному розд≥л≥ "«аходи щодо забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки" сформульовано три р≥зновиди законодавчих правил: а) еколог≥чн≥ вимоги; б) вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища; в) власне вимоги щодо еколог≥чноњ безпеки.
Ќасправд≥ реальна ситуац≥¤ вимагаЇ набагато б≥льше д≥йових процедур та специф≥чних функц≥й щодо забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки на р≥вн≥ р≥зних орган≥в управл≥нн¤ в ц≥й сфер≥ з позиц≥њ ре' ал≥зац≥њ та захисту права громад¤н на еколог≥чну безпеку. ¬важаЇмо, що р≥вн≥ р≥зних орган≥в управл≥нн¤ у сфер≥ еколог≥чноњ безпеки, за нашим контекстом, презентують окрем≥ елементи законодавчоњ арх≥тектон≥ки або конф≥гурац≥њ вторинних суб'Їкт≥в (юридичних ос≥б) еколог≥чноњ правосв≥домост≥, що мають форму традиц≥йноњ законосв≥домост≥. ÷≥ елементи законодавчоњ арх≥тектон≥ки або законодавчоњ конф≥гурац≥њ еколог≥чноњ правосв≥домост≥, створююч≥ тимчасове трансгресивне правове поле еколог≥чних правових рефлекс≥й, що пост≥йно зм≥нюЇтьс¤ в залежност≥ в≥д значимост≥ еколог≥чноњ безпеки, галуз≥ законодавчого регулюванн¤, - ¤к перманентний закон правових структур, спроможн≥ формувати або моноджерельне, або пол≥джерельне коло регул¤тивних властивостей еколог≥чноњ правосв≥домост≥. ” матер≥ально-знаков≥й площин≥ законодавчих норм еколог≥чноњ правосв≥домост≥ така процедура Ї можливою за ≥дентиф≥кац≥йного визнанн¤ за певним законодавчим актом статусу статичного елементу еколог≥чноњ правосв≥домост≥ ¤к нединам≥чного архетипу нетрадиц≥йних флуктуац≥й звичайноњ, ментально структурованоњ правосв≥домост≥.
ќтже, лог≥чно, щоб ц≥ та ≥нш≥ питанн¤ знайшли свою конкретизац≥ю в спец≥альних законодавчих актах, присв¤чених, наприклад, створенню оптимального механ≥зму забезпеченн¤ еколог≥чноњ (природно-техногенноњ) безпеки. «а юридичною формою пропонуЇтьс¤ саме юридичний закон ¤к закон праворефлексивних структур св≥домост≥, в ¤кому бажано зосередити так≥ правов≥ норми, котр≥ були б спр¤мован≥ на забезпеченн¤ основноњ мети еколог≥чноњ пол≥тики ”крањни - гарантуванн¤ еколог≥чноњ безпеки дл¤ життЇд≥¤льност≥ громад¤н ”крањни на нац≥ональному, рег≥ональному, м≥сцевому ≥ локальному р≥вн¤х; створенн¤ належних матер≥альних, процедурних, ≥нетитуц≥йних ≥нших забезпечувальних заход≥в щодо њњ регулюванн¤ та створенн¤ орган≥зац≥йно-юридичних умов дл¤ реал≥зац≥њ та захисту природного й конституц≥йного (юридичного) права людини на безпечне дл¤ житт¤ ≥ здоров'¤ довк≥лл¤. ” законодавчо-практичному аспект≥ ефективним засобом попередженн¤ настанн¤ еколог≥чноњ небезпеки маЇ стати процедура п≥дготовки та поданн¤ таких законодавчих акт≥в, ¤к≥ б д≥Їво забезпечували еколог≥чно безпеку д≥¤льност≥, супроводжували у правовому в≥дношенн≥ адм≥н≥етративну систему, заходи щодо попередженн¤, ви¤вленн¤ та обмеженн¤ негативних насл≥дк≥в дл¤ людини та навк≥лл¤.
«а нашими аргументами, мають бути норми у галуз≥ еколог≥чноњ безпеки, що водночас сприймаютьс¤ ¤к у традиц≥йних, так й нетрадиц≥йних правових рефлекс≥¤х еколог≥чноњ д≥йсност≥, ¤к≥ б врегулювали всю систему передач≥ та обм≥ну ≥нформац≥њ на р≥вн≥ еколог≥чноњ правосв≥домост≥ з некризовим циклом соц≥альноњ активност≥, що можуть зазнати праворефлексивних дев≥ац≥й негативних насл≥дк≥в правового усв≥домленн¤ правових реал≥й, вимагаючих додаткових анал≥з≥в, наприклад, причин настанн¤, зд≥йсненн¤ л≥кв≥дац≥йних роб≥т та заход≥в щодо попередженн¤ надзвичайних еколог≥чних ситуац≥й. јле у такому способи зд≥йсненн¤ праворефлексивного в≥дбитт¤ ¤к правоусв≥домленого проблем еколог≥чноњ безпеки останн≥, що Ї р≥зноджерельним за походженн¤м та лег≥тим≥зован≥ у р≥зних системах еколог≥чного права ≥ законодавства, - мають парадигмальн≥ властивост≥ правовоњ св≥домост≥. ≤ ц≥ парадигмальн≥ властивост≥, у њх межев≥й граничност≥, ¤к соц≥олог≥чно рухом≥, св≥тогл¤дно окреслюють на ≥дейно-правовому р≥вн≥, меж≥ еколог≥чного права ≥ меж≥ еколог≥чного законодавства: за максимальними параметрами - еколог≥чного права (≥нформац≥йно-енергетичноњ еколог≥чноњ ≥дењ), за м≥н≥мальними - еколог≥чного законодавствава (матер≥ально-знакового еколог≥чного св≥тогл¤ду) [ƒив. 3-6].
“аким чином, комплексний методолог≥чно-правовий п≥дх≥д до визначенн¤ актуальних аспект≥в украњнськоњ еколог≥чноњ правосв≥домост≥ в контекст≥ еколог≥чного права ≥ законодавства дозвол¤Ї оптимальним чином ≥дентиф≥кувати саме т≥ проблеми сучасноњ еколог≥чноњ безпеки, що ≥снують у сфер≥ еколог≥чноњ правосв≥домост≥ ¤к п≥дструктуро-п≥дсистеми украњнськоњ правовоњ св≥домост≥, ¤ка парадигмально в≥дбиваЇ процесуальну видозм≥ну норм еколог≥чного права ¤к ≥нформац≥йно-енергетичних властивостей певних правових реал≥й у њх ≥деальному (методолог≥чно-правовому) осмисленн≥ у норми еколог≥чного законодавства ¤к знаково-матер≥альн≥ маркери текстовоњ реал≥зац≥њ права у њх св≥тогл¤дному (методично-правовому) зд≥йсненн≥. ќтож, запропонован≥ нами корел¤тивн≥ ≥мпульсовн≥ ≥мпл≥кац≥њ законодавчих "≥н'Їкц≥й" у тканину ≥нформац≥йно-енергетичного права спроможн≥ будуть виконувати т≥ лег≥тимн≥ функц≥њ з'Їднанн¤ нел≥н≥йних архетип≥в синергетичного розвитку посттотал≥тарноњ еколог≥чноњ правосв≥домост≥ ¤к процесуальноњ безпеки еколог≥чноњ життЇд≥¤льност≥, ¤к≥, зм≥нююч≥ традиц≥йну конф≥гурац≥ю украњнськоњ правовоњ системи у певному "х≥рург≥чному" ≥мпульсовому напр¤мку, зд≥йснюють необх≥дн≥ зм≥ни у законодавч≥й еколог≥чн≥й систем≥ ¤к матер≥ально-знаковоњ проекц≥њ правових норм - структурно в≥докремлених ≥ структурно нев≥докремлених р≥зноджерельних нормативних акт≥в у галуз≥ еколог≥чного одавства ¤к системи в≥д норм ≥снуючого конкретно-≥сторичного циклу соц≥альноњ активност≥ правовоњ св≥домост≥ ¤к елемент≥в еколог≥чноњ законосв≥домост≥, створююч≥ функц≥ональну спадкоЇмн≥сть у еколог≥чн≥й правов≥й св≥домост≥.
1. ƒмитр≥Їнко ё. ћ. ћистецьк≥ твори художн≥х дизайнер≥в ¤к ф≥лософсько-правов≥: до актуальних завдань законодавчого захисту ≥нтелектуальноњ власност≥. // ћатер≥али науково-практичноњ конференц≥њ "јктуальн≥ проблеми правового захисту ≥нтелектуальноњ власност≥ в ”крањн≥", що в≥дбулась 21 березн¤ 2003 року у Ќац≥ональному ун≥верситет≥ внутр≥шн≥х справ. - ’арк≥в:Ќ”ј—, 2003. - —. 16-21
2. ƒмитр≥Їнко ё. ћ. ”крањнська еколог≥чна безпека життЇд≥¤льност≥ з найдавн≥ших час≥в до початку 90-х рр. ’’ ст. (до постановки питанн¤ про циклову природу еколог≥чноњ правосв≥домост≥). // ћатер≥али наукового сем≥нару Ќац≥онального ун≥верситету внутр≥шн≥х справ "≈колог≥чна безпека ”крањни ’’I стол≥тт¤" . ’арк≥в:Ќ”¬—, 2003. - —. 17-22
3. ƒмитр≥Їнко ё. ћ. “радиц≥йн≥ та нетрадиц≥йн≥ модел≥ правових посттотал≥тарних рефлекс≥й. // ”ченые записки “аврического национального университета им. ¬. Ќ. ¬ернадского. “ом 15 (54). N2. - —имферополь, 2002. - —. 119-127
4. ƒмитр≥Їнко ё. ћ. Ќегативн≥ заоротн≥ у дев≥антн≥й правосв≥домост≥. // Ќова парадигма. ¬ип. 30. - «апор≥жж¤, 2003. - —. 200-203
5. ƒмитр≥Їнко ё. ћ. ƒо актуальних завдань сучасноњ пол≥тичноњ реформи: проблема методолого-≥дентиф≥кац≥йноњ л≥неаризац≥њ онституц≥њ // ћатер≥али науково-практичноњ конференц≥њ "ѕол≥тична реформа ¤к зас≥б демократизац≥њ украњнського сусп≥льства", що в≥дбулась у ’арк≥вському рег≥ональному ≥нститут≥ ”крањнськоњ академ≥њ державного управл≥нн¤ при ѕрезидентов≥ ”крањни 18 кв≥тн¤ 2003 р. - ’арк≥в, 2003. - —. 122-129
6. ƒмитр≥Їнко ё. ћ. ѕроблеми дистанц≥йноњ асиметр≥њ права ≥ закону в теоретичн≥й проекц≥њ посттотал≥тарноњ правосв≥домост≥ (до актуал≥зац≥њ ≥дей ѕ. ≤. Ќовгородцева про правову державу) // ћатер≥али м≥жнародноњ науковоњ конференц≥њ пам'¤т≥ ѕ. ≤. Ќовгородцева (трет≥ Ќовгородцевськ≥ читанн¤) "≤де¤ правовоњ держави: ≥стор≥¤ ≥ сучасн≥сть". - Ћуганск:Ћј¬—, 2003. - —. 56-67
| назад | «м≥ст | дал≥ |