| назад | Зміст | далі |
Актуальні підходи до вивчення нетрадиційної ідентифікації проблем рефлексивного права, у тому числі правової свідомості як процеуального явища еволюуційної природи, вимагають активного теоретичного дійства як обов’язкового критерія визначення актуальності наукової ефективності тих чи інших пролонативних заходів попередження будь-якого правоусвідомленого негативного розвитку, того розвитку, що має парадигматичними характеристиками.той чи інший цикл конкретно-історичної динаміки соціальной активності правової свідомості як її конкретно-історична (циклова) спадкоємність.
Думаємо, прогресивними характеристиками сучасних праворефлексивних реалій є ті, що репрезентують поліаспекті властивості й якості правової свідомості (за наших умов девіантної), маючими форми структурно-системних парадигм її елементів або парадигм структурних і системних її елементів.
В цьому аспекті малодослідженими є саме ті аспекти елементарного структурно-системного розвитку посттоталітарної української девіантної правосвідомості, які створюють базові константи правоідентифікаційного руху дійсності, що детерміновані статичним змістом конкретно-історичного циклу соціальної активності правової свідомості.
У попередніх роботах нами досліджувались питання знаково-матеріальних проекцій девіантної правосвідомості як різновидів маргінального соціального відбиття (В.О.Чефранов), але ще недостатньо зроблений акцент на визначення природи структурно-системних елементів девіантної правосвідомості, на що поки вітчизняна правова наукова думка слабо пригортає увагу [ Див. 4-8 ].
Давайте ж спробуємо розглянути деякі методологічні аспекти посттоталітарного розвитку структурно-системних елементів девіантної правосвідомості, створюючих її парадигмальні властивості, - як єдиної базової процесуальної константи правового і законодавчого руху у контексті виявлення загальнометодологічних розвиткових детермінант історичного право - і законоруху та як праворефлексивного визначення правоусвідомлених потреб українського права у площину розвиткових вимог світової правової системи. Відповідно будемо робити розгляд процесуальних констант структурно-системної трансформації девіантної правосвідомості, що, за проведеними дослідженнями, розвивається за синергетичними напрямками трансформації української соціально-правової реальності [ ].
Думаємо, що структурно-системна динаміка девіантної правосвідомості віддзеркалює структурно-системну трансформацію українського права, а наше дослідження буде оптимально сприяти раціональному розв ' язанню важких проблем й завдань посттоталітарного правобудівництва й правовідбиття, а також слугувати певною теоретичною основою для подальших досліджень проблем посттоталітарних правови рефлексій як рефлексій правової свідомості.
Тоді за методологічно-функціональних завдань пеpехідного або девіантного пpавового усвідомлення постpадянського буття, пpоцесійні хаpактеpистики стpуктуpно-системних елементів девіантноі пpавосвідомості мають pиси, насампеpед, якісних паpаметpів, які контекстуально ідентифікуємо як типові хаpактеpології, тобто такі я к і с н і /на pівні ідейно-світоглядноі паpадигми/ функціональні основи динамічних змін, що відбуваються у еволюційних тpаієктоpіях ідейної світоглядності pефлексивного пpавобуття і визначають саме аксіологічний х а p а к т е p і акмеологічні хаpактеpистики девіантної пpавосвідомості на pівні детеpмінантних її можливостей і властивостей як певних основ маргінального рефлексивного права.
За таким підходом виникає методолого-теоретична потреба у аксiолого-практичному диференцiюваннi, а звiдси - й визначеннi тих детермiнантно - iндетермiнантних умов, причин та обставин, якi створюють не тiльки певний конкретно-iсторичний простiр дiєво функцiонального (синергетичного, нелiнiйно-лiнiйного) середовища, де вiдбувається не тільки формування вiдповiдно середовищним характеристикам лiнiйного цикла соцiальної активностi правосвiдомостi (характеризуючий її системнi якостi), але й структуруються за рiзно-функцiональними напрямками концентрування змiсту ментальної щiльностi у рiзних галузях та часо-просторових н е л i н i й н и х масштабах правозаконозастосовувального знання й досвiду структурно домiнантнi i системно детермiнантнi елементи правосвiдомостi (характеризуючi її структурнi властивостi) а тими зразками структурних якостей i системних властивостей, що генерують у тканину ментальних детермiнант певного нацiонального права i закону зовнiшнi правовимоги й внутрiшнi законопотерби як г о л о в н i розвитковi екстравертно-iнтравертнi архетипи знань, досвiду, теорiї й практики (iдейно-свiтоглядних зразкiв). Останнў спроможнi в залежностi вiд рiзних ситуацiй репрезентативно моделювати (щонайменш iдентифiкувати) тi чи iншi лiнiйно - нелiнiйнi орiєнтири еволюцiйно-сторичного наближення, перш за все, до цивiлiзацiйних традицiй, новацiй та iнновацiй, як онтологiчно прiоритетнiй i гносеологiчно акмеологiчнiй, корелятивно-функцiональнiй природи, логiчно первинного порядку або належності pодової пpавової пpиpоди.
Тодi будемо вiдносити до системотворчих елементiв iсторико-лiнiйного порядку, структуруючих л i н i й н и й змiст правосвiдомостi правову традицiю, iдiому, iдею, правовий iдеал, маркер, у цiлому iдейно-свiтоглядний комплекс науково - теоретичних знань, умов та навичок, якi створюють тi ментальнi в у з л и. У нашому контекстi вони ї такими формозмiстовними полiфункцiональними параметрами,що характеризують феномен спадкоємностi у правосвiдомост i як похiдну i пiдлеглу структуро-систему (маргiнального,маргiнально-функцiонального плану як типового за кризового, перехiдного правозаконобуття) спадкоємносотi етнорадицiї (= нацiональної самосвiдомостi), реалiзований у певнiй нацiональнiй законодавчiй системi як нацiональному м а р к е р i правової iдеї, рефлексованiй у нормi закону - законодавчiй iстинi, узагальнено-методологiчно репрезентованiй у фiлософсько-правовому творi - основному Законi - Конституцiї. Пiдкреслюємо, що означенi системнi, системотворчi елементи правосвiдомостi, iсторико - традицiйно характернi комплекснiй частинi правосвiдомостi - "свiдомостi", лiнiйно залежнi та похiднi вiд останньї, що є, в свою чергу, елементом спадкоємностi етнотрадицiї ( = нацiональної самосвiдомостi), утворюючої я д е р н и й комплекс архетипово-iдеоматичних властивостей (ядро) лiнiйних розвиткових потенцiй, еволюцiйно визначених у рiзних циклах спадкоємностi етнотрадицiї (= нацiональної самосвiдомостi), лiнiйно детермiнуючих процеси нацiональної соцiалiзацiї правової iдеї у ментально струкурованих нормах (iстинах) закону. Цi елементи утворюють феномен правосвiдомостi як структурно-композицiйну, iдейно-функцiональну пра- вову п i д с и с т е м у (на лiнiйному рiвн i - правову систему) у структурi правовiдбиваючих процесiв соцiального i соцiально-законодавчого буття.
До структуротворчих (стуктуроутворюючих, структурних) елементiв еволюцiйно - нелiнiйного порядку, структуруючих нелiнiйнi ф о р м и правосвiдомостi, правомiрно вiдносимо реальнi та потенецiйнi полiфункцiонально - полiвекторнi з в' я з к и, с т а н и, п о л ь о в i утворення (поля), розвитковi орiєнтацiї, цикли соцiальної активностi як еволюцiйного часо-простору i масштабу, так i самої правосвiдомостi, якi iснують (або можуть iснувати) мiж системними елементами, в у з л а м и та iнш., наприклад, польовими утвореннями, станами правосвi- домостi, як змiстовними, так i смисловими, iдейними, iдеальними, традицiйними, новацiйними, iнновацiйними, але обов'язково у логiчно-домiнантному вiдношеннi i н д е т е р м i н а н т н о г о плану, а також будь-якi iншi, спроможнi здiйснювати в i л ь н i п е р е х о д и мiж смислоутворюючими, змiстоутворюючими та будь - якими iншими системоутворюючими елементами, вузлами та iнш. елементами правової та соцiально-законодавчої с и с т е м и при ментальному збереженнi звичайної, буттєвої, лiнiйно-адаптованої традицiйної логiки, онтологiї, гносеологiї, аксiологiї та акмеологiї права i зокону як соцiальних феноменiв. Цi зв'язки як вiльнi переходи мiж рiзноiдейними, рiзносмисловими та будь-якими рiзносистемними якостями й властивостями правових i соцiально - законодавчих елементiв, вузлiв й систем, характеризуючи у структурному вiдношеннi маркернi якостi правової iдеї, рефлексованiй у конкретно-iсторичнiй нормi закону - нацiонально вiдбитiй iстинi закону, насамперед основного закону - Конституцiї як фiлософсько-правового твору - методологiчно-iнструментарного механiзму створення будь-яких пiдзаконних актiв, норм та осмислень, синергетично - "методично" належать нелiнiйно зорiєнтованiй, адаптованiй, законодавчо легiтимiзованiй частинi феномену правосвiдомостi - "право",нелiнiйно залежнi та похiднi вiд феномена права як унiверсалiзованого синергетичного явища наднацiональної природи, що є рухомим аказуальним "архетипам" iндетермiнантних можливостей свiдомостi, утворюючим рiзнi ф о р м и право- вих i соцiально-законодавчих елементiв, вузлiв, станiв, польових утворень, систем. У структурнiй динамiцi правосвiдомостi буттєвою сутнiстю правоiдейних iстин законодавчих змiн, ротацiй, бiфуркацiй та будь-яких iнших об'ємних,системно-конфiгурцiйних авозаконотрансформацiй (та їх полiструкутрно-полiфонiчних творень, смилотворень й змiстотворень) є функцiонально-рольова о н т о л о г i я правозаконодавчого середовища, де вiдбуваються синергетично адаптованi й структурованi правозаконоосмислення, правозаконорухи i правозаконовимiри лiнiйних трансформацiйних можливостей правозаконодавчих елементiв,моделей, систем i системо-структур як перехiдних маргiнальних утворень. Тi змiни, якi вiдбуваються у правозаконодавчому полi дiєво функцiонального середовища нелiнiйно-синергетичних рухiв домiнантно структурних елементiв правосвiдомостi у такому сенсi, вважаємо, трансцендентно детермiнують, iдентифiкують й легалiзують через норми законiв - конкретно-iсторичнi законодавчi iстини граничний рiвень трансформацiйних к о л и в а н ь правової речовини або матерiї (закону) й правової iнформацiї (власе права), якi здiйснюються за iндетермiнантними напрямками лiнiйних системовимiрiв у правозаконобуттi, а також функцiональну природу структурних елементiв правосвiдомостi, створюючих ситуативно домiнантнi та детермiнантнi полiфонiчнi (полiструктурнi) смисотворчi, змiстотворчi, будь-якi структуротворчi с п а д к о є м н о с т i певних етнотрадицiй (= нацiональних самосвiдомостiе) як ф о р м (циклiв соцiальної активностi) правосвiдомостi, правових i соцiально-законодавчих систем, польових утворень, вузлiв, елементiв та iн. Цi нелiнiйнi елементи утворюють феномен правосвiдомостi як системно некомпозицiйну, свiтоглядно-функцiональну i єдиноiдейно не функцiональну маpгўнально - пpавову п i д с т р у к т у р у (на нел i нiйному рiвнi - правову структуру) у системi правовiдбиваючих процесiв соцiального i соцiально - правового буття.
Ураховуючи наше концептуальне ставлення до феномену будь - якої еволюцiї як родової природи по вiдношенню до будь-якої iсторiї як видової природи, додамо також, що структурнi елементи правосвiдомостi, яким домiнантно присутнi еволюцiйно - к i л ь к i с н i характеристики, функцiї, нелiнiйно-синергетично налаштованi маркерно-функцiональнi (за параметрами iдейно-iдеологiчно адаптованих структурних елементiв - зв'язкiв мiж системними елементами як перехiдними функцiональними маркерами) перспективи й вiдповiднi розвитковi орiєнтацiї у разi їх нелiнiйного домiнування як у середовищi системних елементiв, так й у правозаконодавчому просторi у цiлому, спроможнi е в о л ю- ц i й н о правоцiлепокладати каузальний розвиток системних елементiв правосвiдомостi, правозаконодавчого простору, який принципово характерний для системно-кризового правозаконобуття.
За умов домiнування системних елементiв правосвiдомостi як у правосвiдомостi, так й у правозаконодавчiй реальностi, яким традицiйно присутнi iсторико - я к i с н i характеристики, функцiї, лiнiйно - несинергетично налаштованi маркерно-нефункцiональнi (за вiдсутнiстю свiтоглядно iдентифiкованих, iсторико-ментально легiтимiзованих та функцiонально адаптованих у певному правокультурному середовищi п а р а м е т р i в структурних елементiв як потрiбних зв'язкiв мiж девiантно упорядкованими системними елементами) перспективи та вiдповiднi орiєнтацiї у разi їх лiнiйного домiнування як у середовищi структурних елементiв, так i у правозаконодавчому просторi у цiлому чи його локалiзованiй частинi, спроможнi i с т о р и ч н о каузалiзувати правоцiлепокладальний розвиток структурних елементiв (структурно) не функцiональної правосвiдомостi, що знаходиться на кризовому циклi своєї соцiальної активностi. Останнiй соцiально-деструктурно на системно-ситуативному рiвнi формування девiантно залежних законопотреб рефлексує лише маргiнально-ментально структуровану, але функцiонально дiєву з а к о н о с в i д о м i с т ь (у правоiдейному вiдношеннi - свiтоглядно деструктивну), яка виконує ф у н к ц i ї правосвiдомостi, але не змiстовно (системно), а формально (структурно), коли як структурнi, так i системнi елементи правосвiдомостi знаходяться у станi напруженостi, iдейно-свiтогляднiй неузгодженостi та некомпозицiйної конфiгурацiйностi. Тодi, фактично, системнi елементи правосвiдомостi, свiтоглядно каузалiзуючи правоцiлепокладальний розвиток структурних елементiв функцiонально не адаптованої правосвiдомостi, маргiнально iндетермiнують загальний правозаконодавчий трансформацiйний рух не тiльки структурних, але водночас й системних орiєнтирiв у зв'язку з тим, що за своєю архетипово-ментальною природою будь-якi системнi елементи утворюють з м i с т о в н и й смислоутворюючий сенс,а у зв'язку з цим є одномiрними (єдиномiрними) лiнiйно-трансцендентними сутностями полiвимiрно-об'ємних нелiнiйних можливостей сiнергетичних правозаконозмiн [Див. 1].
За таких квалiфiкацiйних характеристик правосвiдомiсть як природна структуро-система за умов домiнування у праводетермiнантних розвиткових процесах структурних елементiв репрезентується як полiфункцiональна формоутворююча правова с т р у к т у р а, яка трансформується за законами, принципами, якостями, станами, векторними напрямками нелiнiйної, синергетично соцiалiзованої еволюцiйної природи (правового змiсту), а за умов домiнування у законодетермiнантних розвиткових процесах системних елементiв легiтимiзується як змiстоутворююча законодавча с и с т е м а, яка трансформується за принципами, властивостями, векторними напрямками лiнiйної, iсторико - спадкоємно соцiалiзованої природи (законодавчої форми).
Зазначимо, що цiлепокладальнiй дефiнiцiї конкретно-функцiонального рiвня прiоритетностi або системних, або структурних елементiв правосвiдомостi, якi або спадкоємно, або неспадкоємно змiнюють на рiвнi iдейно-свiтоглядних архетипiв парадигмального правозаконознання (трансцендентна правова iдея, свiтоглядно-цiннiсна природа (сутнiсть) права, правова iдiома та iн.) акмеологiю правобуттєвого знання, досвiду, смислу та змiсту,визначаючи орiєнтованi розвитковi моделi або нелiнiйних, або нелiн i йних трансформацiйних змiн, буде корелятивно сприйяти спiввiдносний розгляд можливих комбiнацiйних (комбiнаторних) взаємодiй (вiдносин, комунiкацiй) мiж структурними i системними елементами правосвiдомостi. Цi комбiнацiйно-комбiнаторнi взаємодiї структурних i системних елементiв правосвiдомостi, аргументовно пiдкреслюємо, якi свiтоглядно присутнi у певних циклах соцiальної активностi правосвiдомостi та її спадкоємностi), через структурно-логiчний вплив на правову культуру як iдеологiчного репрезента соцiального вiдбиття правової iдеї у змiст законодавчої iстини як норми закону, спроможнi iнтегрально спрощувати перспективнi орiєнтацiї розвитку права i закону, методологiчно окреслюючи корелятивнi попереджувальнi мiроприємства у ракурс або лiнiйних, або нелiнiйних правозаконовимiрiв, правозаконодевiацiй та правозаконобiфуркацiй. Узагальнюючи, з о д н о г о боку, змiстосмислове навантаження термiну "правова структура", яке є максимально у з а г а л ь н е н и м як спосiб з в' я з к у (переходу) мiж елементами будь-якої сукупностi, де за вiдношенням до нього поняття "правова, соцiально-законодавча система" зводиться щонайменш до немаксимально узагальненої частини цього зв'язку (переходу), або зводиться до окремого випадку, у якому,тип функцiонально-рольових (грових) взаємодiї забезпечують i н т е г р а л ь н i с т ь правової, соцiально-законодавчої системи (правової системи).У такому розумiннi тодi iснують правової системи м и с л и м i (пiзнанi) i н е с и с т е м н i правовi структури. З i н ш о г о боку, будемо, в основному, за умов стабiльного, неперехiдного, некризового правозаконорозвитку, методологiчно поширювати на поняття "правова структура" такi класичнi науково-теоретичнi погляди на "структуру", за якими вважається, що термiн "структура" має об'єм, рiвний об'єму поняття "система", але при цьому "структура" виконує функцiї лiнiйного переутворення i синергетичного (нелiнiйного) саморегулювання "системи". Для тих аспектiв, якi не можуть бути укладеними у параметри с и с т е м и, застосовується поняття ф о р м и, до якої структура входить як о к р е м и й випадок.
Зауважимо далi про те, що термiни "система", "правова система" використовуються, звичайно, у бiльш ш и р о к о м у значеннi, помилково замiнюючи рiзнi аспекти упорядкування, наприклад, амфорнi, суммарнi, iнтегральнi структури. У цьому планi виникає тенденцiя розмежовувати у серединi термiну "правова система" iнтегральнi "правовi системи" вiд суммарних правових систем. Суммарнi правовi системи можна визначити наявнiстю деяких п р а в и л правозакондавчого переутворення, а вiдповiдно до цього - регулювання, не дивлячись на брак методологiчної iнтегральностi. У рамках iнтегральних правових систем можна також вiокремити групу реальних, сiнергетично налаштованих саморегулюючихся правових систем кiбернетчного (комп'ютерно - вiртуального типу). Правомiрно вiдносимо до них, як визначено нашою логiко - iнтерпретацiйною базою мiждисциплiнарного методологiчно-правового дискурсу, правову систему девiантної правосвiдомостi як перехiдну, с и с т е м н о кризову за родовими ознаками своїх якiсних характеристик, маргiнально-правову системо - структуру (= структуро-систему), яка в залежностi вiд конкретних iсторико-еволюцiйних орiєнтацiй може мати у своєму формозмiстi функцiонально домiнантними або структурнi, або систем- нi елементи. Аргументовним iдентифiкатором дiєво функцiонального домiнування як системних, так i структурних елементiв правосвiдомостi, девiантної правосвiдомостi буде зворотний зв'язок, а саме: або позитив- ний, або негативний.
Зазначимо додатково, що у контекстi наших розмiрковувань, феномен правосвiдомостi, з точку зору автора, бiльш г н о с е о л о г i ч н о прив'язаний до о н т о- л о г i ч н и х розвиткових правовимог п е р в и н н и х суб'єкт-об'єктiв правосвiдомостi як правоопредмечених та праводостатнiх суб'єктiв граничного свiтового соцiального, правового простору, у цiлому соцiально-правової реальностi (у домiнантному вiдношеннi з вторинними), у зв'язку з тим, що право як с о ц i а л ь н и й феномен, природна сутнiсть права, як зазначають мислителi з глибини столiть, виходить з природної сутностi людини, її природних потреб i вимог, можливостей й властивостей, якi характеризують останню як вiльну (i н д и в i д у а л ь н у, особистiсну) природну iстоту, яка самостiйно (на самодостатньому рiвнi) будує своє вiльне буття, а звiдси - своє природнє право на вiльне свiтосприйняття та свiтоусвiдомлення у своїй свободi, що не губить її серед правовимог i законопотреб iнших.
Тодi за нашою термiнологiєю феномен законосвiдомiсть бiльш о н т о л о г i ч н о прив'язаний до г н о с е о л о г i ч н и х законопотреб в т о р и н н и х суб'єктiв правосвiдомостi як законоопредмечених та законодостатнiх (у домiнантному вiдношеннi з первинними) об'єкт-суб'єктiв граничного свiтового, соцiально - правового простору, у зв'язку з тим, що закон не тiльки як соцiальний, а й с о ц i а л ь н о - п р а в о в и й феномен, природна сутнiсть закону в и х о д и т ь (повинна виходити) з природної сутностi права (поняття права та його втiлення), правової iдеї, а сутнiсть правової iдеї виходить з природної сутностi людини, то тодi головною сутнiстю закону є функцiональне реалiзацiя права на конкретно-iсторичному щаблi його пiзнання (мислення) у конкретно-iсторичнiй н о р м i закону як законодавчiй iстинi у межах певного ментального поля етнотериторiального часо-простору, а саме: ментального поняття про право та його втiлення. У зв'язку з цим вториннi суб'єкти мають природну, онтологiчно домiнантну за коноiнiцiативу по вiдношеннi до первинних суб'єктiв правосвiдомостi [Див.2].
Думаємо, будемо далi вважати, що вториннi /юpидичні особи/суб'єкти правосвiдомостi мають активну, функцiонально прiоритетну законосвiдомiсть i пасивну, нефункцiонально залежну правовiдомiсть, а первиннi (фізичні особи) - пасивну,нефункцiонально залежну законосвiдомiсть i активну, функцiонально прiоритетну правосвiдомiсть.
Таким чином, здійснена спроба теоретичної інтерпретаії динамівки структурно-систмних елементів девіантної правосвідомості надає моєливість зробити висновок про структурно-системний підхід до початку такої ідентифікації як оптимальний.
1. Ткаченко Ю.В. Законність як конституційний пpинцип функціонування пpавової і політичної системи // Десяті Хаpківські політологічні читання "Фоpмування суспільної політики: теоpетичний, пpактичний та пpавовий аспекти" /Збіpник наукових статей/. - Х: Нац. юp. ак. ім. Я.Мудpого, 2000. - С.52-53
2. Дмитpієнко Ю.М. Теоpія ідеології. - Х: Куpсоp, 2001. - 105 с.
| назад | Зміст | далі |