| Ќазад | «м≥ст | ƒал≥ |
¬ласн≥сть ¤к науковий терм≥н вживаЇтьс¤ у двох аспектах: в економ≥чному ≥ юридичному. ¬ економ≥чному Ч це присвоЇнн¤ матер≥альних благ, суть ¤кого пол¤гаЇ в належност≥ на¤вних засоб≥в виробництва ≥ одержуваних продукт≥в прац≥ держав≥, окремим колективам чи ≥ндив≥дам.
≤нший аспект присвоЇнн¤ матер≥альних благ Ч це сусп≥льн≥ в≥дносини власност≥, ¤к≥ характеризують в≥дносини м≥ж людьми, що грунтуютьс¤ на розмежуванн≥ "мого" ≥ "чужого".
«г≥дно з≥ ст. 2 «акону ”крањни "ѕро власн≥сть" власн≥сть в ”крањн≥ виступаЇ в таких формах: приватна, колективна, державна. ѕри цьому в закон≥ встановлено, що вс≥ форми власност≥ Ї р≥вноправними.
—укупн≥сть зазначених правових норм, що регулюють в≥дносини власност≥, становить право власност≥ в об'Їктивному розум≥нн≥.
—пособи виникненн¤ ≥ припиненн¤ права власност≥. ¬с≥ способи набутт¤ права власност≥, зазначен≥ в законодавств≥, под≥л¤ютьс¤ на перв≥сн≥ ≥ пох≥дн≥.
ѕ≥дстави припиненн¤ права власност≥ под≥л¤ютьс¤ на так≥, що залежать в≥д вол≥ власника (угоди щодо в≥дчуженн¤ майна, повне споживанн¤ майна внасл≥док користуванн¤ ним), ≥ так≥, що в≥д нењ не залежать (примусовий продаж чи примусове вилученн¤ майна зг≥дно ≥з законом, загибель майна внасл≥док стих≥йного лиха тощо).
—уб'Їкти права власност≥. —уб'Їктами права власност≥ в
”крањн≥ визнаютьс¤ народ ”крањни, громад¤ни, юридичн≥ особи та держава. —уб'Їктами права власност≥ в≥дпов≥дно до ст. « «акону ”крањни "ѕро власн≥сть" можуть бути також ≥нш≥ держави, њх юридичн≥ особи, сп≥льн≥ п≥дприЇмства, м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ, громад¤ни ≥нших держав та особи без громад¤нства.
ƒо державноњ власност≥ в ”крањн≥ зг≥дно ≥з «аконом ”крањни "ѕро власн≥сть" належать загальнодержавна, республ≥канська власн≥сть ≥ власн≥сть адм≥н≥стративно-територ≥альних одиниць (комунальна власн≥сть).
—уб'Їктом права загальнодержавноњ власност≥ Ї держава в особ≥ ¬ерховноњ –ади ”крањни, республ≥канськоњ Ч јвтономна –еспубл≥ка рим, а суб'Їктами права комунальноњ власност≥ Ч адм≥н≥стративно-територ≥альн≥ одиниц≥ в особ≥ обласних, районних, м≥ських, селищних, с≥льських рад (зазначимо, що в≥дпов≥дно до ст. 142 онституц≥њ ”крањни суб'Їктами права комунальноњ власност≥ Ї територ≥альн≥ громади с≥л, селищ, м≥ст).
«г≥дно з чинним законодавством (п. 5 ст. 116 онституц≥њ ”крањни) управл≥нн¤ об'Їктами державноњ власност≥ в≥дпов≥дно до закону зд≥йснюЇ аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни. ƒекретом "ѕро управл≥нн¤ майном, що Ї у загальнодержавн≥й власност≥" в≥д 15 грудн¤ 1992 р. аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни поклав зд≥йсненн¤ функц≥й з управл≥нн¤ зазначеним майном на м≥н≥стерства та ≥нш≥ п≥дв≥домч≥ йому органи державноњ виконавчоњ влади
”правл≥нн¤ майном, що Ї в комунальн≥й власност≥, зд≥йснюють територ≥альн≥ громади села, селища, м≥ста безпосередньо або через утворен≥ ними органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤
” зв'¤зку з под≥лом державноњ власност≥ на загальнодержавну та комунальну аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни прийн¤в постанову "ѕро розмежуванн¤ державного майна ”крањни м≥ж загальнодержавною (республ≥канською) власн≥стю ≥ власн≥стю адм≥н≥стративно-територ≥альних одиниць (комунальною власн≥стю)" в≥д 5 листопада 1991 р., ¤кою затверджено перел≥к державного майна ”крањни, ¤ке передаЇтьс¤ до власност≥ адм≥н≥стративно-територ≥альних одиниць. ѕостановою також встановлено пор¤док розмежуванн¤ майна м≥ж власн≥стю областей, м≥ст, район≥в та ≥нших адм≥н≥стративно-територ≥альних одиниць.
—л≥д зазначити, що процес розмежуванн¤ майна не завершено. ¬≥н проходить ≥ сьогодн≥ шл¤хом передач≥ окремих об'Їкт≥в ≥з загальнодержавноњ власност≥ у комунальну власн≥сть ≥ навпаки (наприклад, постанови аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни "ѕро передачу майна, що перебуваЇ у комунальн≥й власност≥, до загальнодержавноњ власност≥" в≥д 9 с≥чн¤ 1996 р. є 23, "ѕро передачу загальнодержавного майна у власн≥сть јвтономноњ –еспубл≥ки рим та областей" в≥д 9 с≥чн¤ 1996 р. є 26).
ѕередача майна у зазначених випадках зд≥йснюЇтьс¤ у пор¤дку, передбаченому «аконом ”крањни "ѕро передачу об'Їкт≥в права державноњ та комунальноњ власност≥" в≥д 3 березн¤ 1998 р. 1 (1 ¬≥домост≥ ¬ерховноњ –ади ”крањни. Ч 1998. Ч є 34. Ц —т.228.), ¤кий регулюЇ в≥дносини, пов'¤зан≥ з передачею об'Їкт≥в права державноњ власност≥ у комунальну власн≥сть територ≥альних громад с≥л, селищ, м≥ст або у њх сп≥льну власн≥сть, а також об'Їкт≥в права комунальноњ власност≥ у державну власн≥сть. ƒетально пор¤док безоплатноњ передач≥ об'Їкт≥в права державноњ власност≥ врегульовано ѕоложенн¤м про пор¤док передач≥ об'Їкт≥в права державноњ та комунальноњ власност≥, затвердженим постановою аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 21 вересн¤ 1998 р. є 14822 (2ќф≥ц≥йний в≥сник ”крањни. Ч 1998. Ч є 38.).
олективна власн≥сть охоплюЇ майно, що належить окремим орган≥зац≥йно оформленим колективам громад¤н, а також ≥нших колективних орган≥зац≥й.
„лени таких орган≥зац≥й об'Їднують свою працю (п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть) ≥ своњ кошти дл¤ дос¤гненн¤ певних ц≥лей. ¬они безпосередньо або через створюван≥ органи визначають пор¤док використанн¤ майна, управл≥нн¤ ним та розпод≥лу доход≥в.
„инним законодавством значно розширено коло суб'Їкт≥в колективноњ власност≥. —татт¤ 20 «акону ”крањни "ѕро власн≥сть" в≥дносить до нього трудов≥ колективи державних п≥дприЇмств, колективи орендар≥в, колективн≥ п≥дприЇмства, кооперативи, акц≥онерн≥ товариства, господарськ≥ товариства, господарськ≥ об'Їднанн¤, профес≥йн≥ сп≥лки, пол≥тичн≥ парт≥њ та ≥нш≥ громадськ≥ об'Їднанн¤, рел≥г≥йн≥ орган≥зац≥њ, що Ї юридичними особами. –азом з тим, стосовно такого специф≥чного об'Їкта права власност≥, ¤к земл¤, коло суб'Їкт≥в обмежене колективними с≥льськогосподарськими п≥дприЇмствами, с≥льськогосподарськими кооперативами, сад≥вницькими товариствами, с≥льськогосподарськими акц≥онерними товариствами.
„инним законодавством встановлено специф≥чний правовий режим щодо майна, належного пол≥тичним парт≥¤м та орган≥зац≥¤м. «азначен≥ об'Їднанн¤ громад¤н можуть мати у власност≥ майно, необх≥дне виключно дл¤ забезпеченн¤ виконанн¤ статутних функц≥й. ѕол≥тичн≥ парт≥њ, створюван≥ ними установи та орган≥зац≥њ не мають права засновувати п≥дприЇмства, кр≥м засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, та займатис¤ господарською та ≥ншою комерц≥йною д≥¤льн≥стю, за вин¤тком продажу сусп≥льно-пол≥тичноњ л≥тератури, ≥нших пропагандистсько-аг≥тац≥йних матер≥ал≥в, вироб≥в ≥з власною символ≥кою, проведенн¤ фестивал≥в, св¤т, виставок, лекц≥й, ≥нших сусп≥льно-пол≥тичних заход≥в. «аконом ”крањни "ѕро об'Їднанн¤ громад¤н" в≥д 16 червн¤ 1992 р. 1 (2¬≥домост≥ ¬ерховноњ –ади ”крањни. Ч 1992. Ч є 34. Ч —т. 504.) встановлено й ≥нш≥ особливост≥ правового режиму майна пол≥тичних парт≥й, зокрема обмеженн¤ щодо одержанн¤ кошт≥в та ≥ншого майна (ст. 22 «акону).
—уб'Їктами права приватноњ власност≥ в ”крањн≥ Ї громад¤ни ”крањни, ≥ноземн≥ громад¤ни та особи без громад¤нства.
ќб'Їктами права приватноњ власност≥ Ї житлов≥ будинки, квартири, предмети особистого користуванн¤, дач≥, садов≥ будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна ≥ робоча худоба, земельн≥ д≥л¤нки, насадженн¤ на земельн≥й д≥л¤нц≥, засоби виробництва, вироблена продукц≥¤, транспортн≥ засоби, грошов≥ кошти, акц≥њ, ≥нш≥ ц≥нн≥ папери, а також ≥нше майно споживчого ≥ виробничого призначенн¤. —клад, к≥льк≥сть ≥ варт≥сть майна, що може бути у власност≥ громад¤н, не обмежуЇтьс¤, кр≥м випадк≥в, передбачених законом.
¬≥дпов≥дно до ст. 13 «акону ”крањни "ѕро власн≥сть" ¬ерховна –ада ”крањни постановою "ѕро право власност≥ на окрем≥ види майна" в≥д 17 червн¤ 1992 р. 1 (1¬≥домост≥ ¬ерховноњ –ади ”крањни. Ц 1992. - є35. Ц —т.517.) затвердила перел≥к вид≥в майна, що не може перебувати у власност≥ громад¤н (збро¤, боЇприпаси, бойова ≥ спец≥альна в≥йськова техн≥ка, вибухов≥ та бойов≥ отруйн≥ речовини, наркотичн≥, психотропн≥, сильнод≥юч≥ отруйн≥ л≥карськ≥ засоби та ≥н.), та встановила спец≥альний пор¤док набутт¤ права власност≥ громад¤нами на окрем≥ види майна: мисливську зброю, об'Їкти Ч пам'¤тки ≥стор≥њ та культури, рад≥оактивн≥ речовини.
ћайно може належати громад¤нам на прав≥ сп≥льноњ власност≥ (сум≥сноњ чи частковоњ). “ак, майно, придбане внасл≥док сп≥льноњ прац≥ член≥в с≥м'њ, Ї њхньою сп≥льною сум≥сною власн≥стю, ¤кщо ≥нше не встановлено письмовою угодою м≥ж ними. ћайно, придбане внасл≥док сп≥льноњ прац≥ громад¤н, ¤к≥ об'Їдналис¤ дл¤ сп≥льноњ д≥¤льност≥, Ї њхньою сп≥льною частковою власн≥стю, ¤кщо ≥нше не встановлено письмовою угодою м≥ж ними. –озм≥р частки кожного визначаЇтьс¤ ступенем його трудовоњ участ≥.
ўо стосуЇтьс¤ майна сел¤нського (фермерського) господарства, правовий режим ¤кого, кр≥м ст. 18 «акону ”крањни "ѕро власн≥сть", визначаЇтьс¤ також статт¤ми 16Ч19 «акону ”крањни "ѕро сел¤нське (фермерське) господарство" (в редакц≥њ закону в≥д 24 червн¤ 1993 р.), то воно належить особам, ¤к≥ об'Їдналис¤ дл¤ веденн¤ сел¤нського (фермерського) господарства, на прав≥ сп≥льноњ сум≥сноњ власност≥, ¤кщо ≥нше не передбачено письмовою угодою м≥ж ними.
¬ажливим аспектом зд≥йсненн¤ громад¤нами права приватноњ власност≥ Ї право використовувати належне њм майно дл¤ веденн¤ господарськоњ та ≥ншоњ, не забороненоњ законом д≥¤льност≥.
ƒержава зд≥йснюЇ належн≥ њй повноваженн¤ власника майна, ўо Ї державною власн≥стю ≥ закр≥плене за державним п≥дприЇмством, зокрема, у форм≥ нормативно-правового регулюванн¤. «м≥ст останнього розкриваЇ категор≥¤ правового режиму майна.
ѕ≥д правовим режимом майна п≥дприЇмства звичайно розум≥ють встановлен≥ правовими нормами структуру цього майна, пор¤док його придбанн¤ (формуванн¤), використанн¤ ≥ вибутт¤, а також зверненн¤ на нього ст¤гненн¤ кредитор≥в.
ћайнов≥ фонди державних бюджетних установ складаютьс¤ з основних засоб≥в та матер≥ал≥в ≥ належать њм на прав≥ оперативного управл≥нн¤. ќбс¤г прав таких установ значно вужчий пор≥вн¤но з госпрозрахунковими п≥дприЇмствами, оск≥льки вони ф≥нансуютьс¤ з державного бюджету ≥, ¤к правило, не займаютьс¤ виробничою чи ≥ншою господарською д≥¤льн≥стю. ƒо них вход¤ть державн≥ установи у сфер≥ культури, охорони здоров'¤, осв≥ти, адм≥н≥стративного управл≥нн¤.
ѕравовий режим майна таких установ (орган≥зац≥й) визначаЇтьс¤, зокрема:
≤нструкц≥Їю з обл≥ку основних засоб≥в бюджетних установ, затвердженою наказом √оловного управл≥нн¤ ƒержавного казначейства ”крањни, ћ≥неконом≥ки та ƒержкометату ”крањни в≥д 12 грудн¤ 1997 р. є 124/136/71;
“иповою ≥нструкц≥Їю про пор¤док списанн¤ основних засоб≥в бюджетних установ, затвердженою наказом √оловного управл≥нн¤ ƒержавного казначейства ”крањни та ћ≥неконом≥ки в≥д 12 грудн¤ 1997 р. є 126/137;
ѕор¤дком дооц≥нки матер≥альних запас≥в, малоц≥нних ≥ швидкозношуваних предмет≥в бюджетних установ, затвердженим наказом √оловного управл≥нн¤ ƒержавного казначейства ”крањни та ћ≥неконом≥ки в≥д 12 грудн¤ 1997 р. є 127/138.
√осподарський догов≥р Ч це майнова угода господарюючого суб'Їкта з контрагентом, ¤ка встановлюЇ (зм≥нюЇ, припин¤Ї) зобов'¤занн¤ стор≥н у сфер≥ господарськоњ ≥ комерц≥йноњ д≥¤льност≥, при виробництв≥ ≥ реал≥зац≥њ продукц≥њ, виконанн≥ роб≥т, наданн≥ послуг.
як спец≥альна законодавчо-правова категор≥¤ господарський догов≥р маЇ особлив≥ ознаки.
ѕо-перше, господарське законодавство регулюЇ цей догов≥р ¤к таку угоду, ¤ка маЇ визначену економ≥чну ≥ правову мету. √осподарський догов≥р завжди укладаЇтьс¤ з господарською (комерц≥йною) метою дл¤ дос¤гненн¤ необх≥дних господарських ≥ комерц≥йних результат≥в.
ѕо-друге, стосовно господарських договор≥в д≥ють окрем≥ правила щодо п≥дстав њх укладанн¤ ≥ зм≥сту господарських догов≥рних зобов'¤зань.
ѕо-третЇ, закон обмежуЇ коло суб'Їкт≥в, ¤к≥ можуть бути суб'Їктами господарських договор≥в. «г≥дно з≥ ст. « ÷ив≥льного кодексу та ст. 1 јрб≥тражного процесуального кодексу суб'Їктами господарських договор≥в Ї орган≥зац≥њ Ч юридичн≥ особи (п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ), у тому числ≥ колективн≥ с≥льськогосподарськ≥ п≥дприЇмства, фермерськ≥ господарства, ≥ндив≥дуальн≥, приватн≥, сп≥льн≥ п≥дприЇмства тощо, а також громад¤ни-п≥дприЇмц≥.
«м≥ст господарського договору Ч це сукупн≥сть господарських зобов'¤зань стор≥н, тобто њх взаЇмних прав та обов'¤зк≥в, що виникають саме з такого договору. “обто категор≥¤ господарського договору Ї узагальненою щодо догов≥рних господарських зобов'¤зань. √осподарський догов≥р Ч це юридичне джерело догов≥рних господарських зобов'¤зань.
«астосовують доктринальну ≥ нормативну класиф≥кац≥њ господарських договор≥в, основою ¤ких Ї њхн≥ юридичн≥ (внутр≥шн≥) властивост≥.
“еор≥¤ зобов'¤зального права класиф≥куЇ господарськ≥ договори за к≥лькома критер≥¤ми.
«а суб'Їктним складом розр≥зн¤ють дво-≥ багатосторонн≥ договори.
Ч господарськ≥ договори, ¤к≥ укладаютьс¤ на п≥дстав≥ державних замовлень ≥ зм≥ст ¤ких маЇ в≥дпов≥дати цим замовленн¤м.
Ч господарськ≥ договори, ¤к≥ укладаютьс¤ на поставку продукц≥њ, виконанн¤ роб≥т, наданн¤ послуг на п≥дстав≥ господарських нам≥р≥в стор≥н, юридичне виражених ≥стотними умовами договор≥в (регульован≥ договори).
«алежно в≥д способу виникненн¤ розр≥зн¤ють формальн≥, реальн≥ ≥ консенсуальн≥ господарськ≥ договори.
«а способом оферти ≥ визначенн¤ зм≥сту розр≥зн¤ють:
Ч договори приЇднанн¤.
Ч договори, зм≥ст ¤ких сторони визначають при њх укладанн≥. «а зм≥стом ≥стотних умов розр≥зн¤ють прост≥ ≥ складн≥ господарськ≥ договори.
«а регул¤тивними функц≥¤ми розр≥зн¤ють:
Ч попередн≥ й основн≥ господарськ≥ договори.
Ч генеральн≥ й поточн≥ господарськ≥ договори.
«а предметною ознакою закон розр≥зн¤Ї господарськ≥ договори на передачу майна у власн≥сть (повне господарське в≥данн¤, оперативне управл≥нн¤), на передачу майна у строкове сплатне користуванн¤, на виконанн¤ роб≥т, на перевезенн¤ вантаж≥в (транспортн≥ господарськ≥ договори) та наданн¤ ≥нших господарських послуг.
√осподарському договору властив≥ загальн≥ догов≥рн≥ ≥ специф≥чн≥, тобто господарсько-догов≥рн≥, функц≥њ.
«агальними функц≥¤ми договору Ї:
‘ункц≥њ господарського договору Ч це передбачен≥ або санкц≥онован≥ законом регул¤тивн≥ властивост≥ його ¤к юридичного акта, завд¤ки ¤ким врегульовуютьс¤ в≥дпов≥дн≥ господарськ≥ в≥дносини.
—пециф≥чними, властивими господарському договору, Ї так≥ функц≥њ:
«акон вимагаЇ, щоб господарськ≥ договори укладалис¤ письмово ≥ були п≥дписан≥ уповноваженими особами.
—тосовно окремих вид≥в догов≥рних господарських в≥дносин догов≥рна документац≥¤ Ї типовою (“иповий догов≥р на постачанн¤ природного газу, “иповий догов≥р на транспортуванн¤ ѕриродного газу, “иповий догов≥р оренди державного майна тощо).
ѕри укладанн≥ р¤ду господарських договор≥в застосовують не дов≥льн≥, а ун≥ф≥кован≥ (стандартн≥) форми догов≥рних документ≥в, щодо ¤ких д≥ють спец≥альн≥ правила њх складанн¤ ≥ ¤к≥ мають точно визначен≥ оф≥ц≥йн≥ назви.
зг≥дно з≥ ст. 6 —татуту зал≥зниць ”крањни накладна Ї основним перев≥зним документом встановленоњ форми, оформленим в≥дпов≥дно до —татуту та ѕравил перевезенн¤ вантаж≥в ≥ наданим зал≥зниц≥ в≥дправником разом з вантажем.
Ќакладна Ї обов'¤зковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезенн¤ вантажу, ¤ка укладаЇтьс¤ м≥ж в≥дправником та зал≥зницею на користь третьоњ сторони Ч одержувача.
¬иконанн¤ пов≥тр¤них перевезень вантажу зд≥йснюЇтьс¤ на п≥дстав≥ договору пов≥тр¤ного перевезенн¤.
Ќа автомоб≥льному транспорт≥ формою договору Ї товарно-транспортна накладна, на внутр≥шньому водному Ч накладна. Ќа морському транспорт≥ накладною оформл¤ють малокаботажн≥ перевезенн¤ вантаж≥в. ƒл¤ ≥нших договор≥в морських перевезень ≥ вантаж≥в застосовують так≥ форми, ¤к рейсовий чартер ≥ коносамент (ст. 134 одексу торговельного мореплавства).
Ќедодержанн¤ встановленоњ законом форми господарського договору не т¤гне за собою його нед≥йсност≥, ¤кщо ≥нше не передбачено законодавством. «окрема, нед≥йсними внасл≥док недодержанн¤ простоњ письмовоњ форми Ї угоди про неустойку ≥ поруку (статт≥ 180 ≥ 191 ÷ ), заставу (ст. 13 «акону ”крањни "ѕро заставу").
”кладанн¤ господарського договору Ч це зустр≥чн≥ догов≥рно-процедурн≥ д≥њ двох або б≥льше господарюючих суб'Їкт≥в щодо виробленн¤ умов договору, ¤к≥ в≥дпов≥дають њх реальним нам≥рам та економ≥чним ≥нтересам, а також юридичне оформленн¤ договору (наданн¤ цим умовам певноњ форми) ¤к правового акта.
«аконодавством ”крањни (статт≥ 153Ч158 ÷ ) встановлено загальний пор¤док укладанн¤ будь-¤ких цив≥льних договор≥в (незалежно в≥д њх вид≥в), ¤кий стосовно господарських договор≥в д≥Ї тод≥, коли сторони в≥льно укладають господарськ≥ договори:
на б≥ржових торгах, ¤рмарках, аукц≥онах тощо. ѕри цьому пропозиц≥¤ укласти догов≥р маЇ бути ч≥тко висловлена ≥ виражати справжн≥й нам≥р господарюючого суб'Їкта вступити в догов≥р. ѕропозиц≥¤ вважаЇтьс¤ достатньо визначеною, коли в н≥й зазначено вс≥ ≥стотн≥ умови договору або пор¤док њх визначенн¤.
ƒогов≥р визнаЇтьс¤ укладеним, ¤кщо м≥ж сторонами дос¤гнуто згоди щодо його ≥стотних умов (тобто тих, ¤к≥ визнан≥ такими за законом або необх≥дн≥ дл¤ договор≥в такого виду), а також вс≥х умов, щодо ¤ких за за¤вою одн≥Їњ з≥ стор≥н маЇ бути дос¤гнуто згоди. оли пропозиц≥ю укласти догов≥р зроблено ≥з зазначенн¤м строку дл¤ в≥дпов≥д≥, догов≥р вважаЇтьс¤ укладеним, ¤кщо особа, ¤ка зробила пропозиц≥ю, одержала в≥д ≥ншоњ сторони в≥дпов≥дь про прийн¤тт¤ пропозиц≥њ прот¤гом цього строку.
ƒругою особлив≥стю укладанн¤ господарських договор≥в Ї до-арб≥тражне врегулюванн¤ розб≥жностей, що виникають при цьому.
ќтже, третьою особлив≥стю укладанн¤ господарських договор≥в Ї те, що законодавство передбачаЇ спец≥альн≥ пор¤дки укладанн¤ господарських договор≥в окремих вид≥в. —уть њх пол¤гаЇ в тому, що форми, строки укладанн¤ таких договор≥в та ≥н. регулюютьс¤ нормами кодекс≥в, статут≥в, правил та положень про конкретн≥ види господарських договор≥в.
ѕринципи виконанн¤ господарських договор≥в. ÷≥ принципи Ї загальнодогов≥рними (ст. 161 ÷ ). оротко њхню суть можна визначити формулою: "виконанн¤ господарських договор≥в маЇ бути ч≥тким ≥ точним".
ќсновним принципом Ї принцип належного виконанн¤ господарського договору. ÷е, зокрема, означаЇ виконанн¤ його належним суб'Їктом (боржником) в≥дпов≥дно до предмета виконанн¤, визначеного у договор≥, у належному м≥сц≥, в≥дпов≥дним способом ≥ т. ≥н.
« цього основного принципу випливаЇ другий принцип Ч реального виконанн¤ господарського договору.
Ќевиконанн¤ господарського договору реально, в натур≥, породжуЇ право кредитора вимагати цього примусово (зокрема, вимагати в≥д≥бранн¤ майна Ч об'Їкта договору майнового найму ≥ передач≥ його кредиторов≥).
« принципу належного виконанн¤ випливаЇ ≥ трет≥й принцип Ч виконанн¤ господарського договору у встановлений строк. ўодо вс≥х господарських договор≥в строк Ї, ¤к правило, њхньою ≥стотною умовою. “ому пор¤док включенн¤ ц≥Їњ умови до договору досить детально регулюЇтьс¤ господарським законодавством (наприклад, ѕоложенн¤м про поставки продукц≥њ виробничо-техн≥чного призначенн¤ та ѕоложенн¤м про поставки товар≥в народного споживанн¤ Ч щодо в≥дносин поставки).
Ќаступний принцип виконанн¤ господарських договор≥в Ч в≥дпов≥дн≥сть виконанн¤ вказ≥вкам закону.
√осподарськ≥ договори, щодо ¤ких не ≥снуЇ будь-¤ких "вказ≥вок", виконуютьс¤ "в≥дпов≥дно до вимог, що звичайно ставл¤тьс¤" (ст. 161 ÷ ).
| Ќазад | «м≥ст | ƒал≥ |